Миллионы евро на покорение Молдовы: как Россия пустила военный бюджет на смену власти у соседей

Молдова йде до виборів. У жовтні тут відбудуться одночасно голосування на виборах президента та конституційний референдум, присвячений європейському майбутньому країни.

Ці президентські вибори мали усі шанси стати унікально нецікавими, адже їхній переможець відомий наперед. І опитування, і експерти прогнозують, що президентка Мая Санду буде переобрана на другий термін.

Утім, Кремль зробив цю кампанію унікальною в іншому сенсі.

Ще ніколи Молдова не стикалася з настільки масованою атакою російської машини пропаганди, дезінформації та гібридного впливу. Росія та пов’язані з нею гравці буквально залили Молдовою грошима у спробі "зламати" голосування, змінити його результати на свою користь.

Про те, що та чому відбувається, "ЄвроПравді" у Кишиневі розповів Валеріу Паша, керівник спільноти WatchDog.MD, і ми радимо подивитися відеоверсію цього спілкування.

А для тих, хто віддає перевагу читанню, наводимо також основні тези, які ми почули від Валеріу Паші, викладені від першої особи.

Мета Кремля у Молдові

Попри те, що зараз Молдова обиратиме президента, у Кремля немає чіткого фаворита на цих виборах. Немає списку тих, кого Кремль презентує як альтернативу чинній владі і пропонує виборцям віддати їм перевагу.

Російська стратегія зараз є зовсім іншою.

Для Кремля це війна.

Гібридна війна за Молдову – це для Кремля складова його війни проти України та проти всіх західних демократій.

А Молдова зараз для Росії – це частина Заходу.

І не лише через те, що просто зараз у Кишиневі – прозахідна влада. А передусім через те, що у Москві розуміють: у перспективі 10-15 років Росія може повністю втратити цю територію. Зникне можливість перетворити її на колонію, тому що населення Молдови буде категорично проти.

Утім, зараз йдеться не про операцію під вибори абощо.

Кремль перейшов до повноцінної гібридної війни, мета якої – повний контроль над Молдовою.

Ця відмінність важлива. Тепер не йдеться про таку владу, яка давала би Москві певні преференції. Не йдеться про уряд, який був би згідний давати якісь контракти російським олігархам, чи пустив до приватизації, чи голосував з Росією в Генасамблеї ООН.

Ні, йдеться про повний контроль.

З позиції Путіна та доктрини зовнішньої політики Росії, весь так званий "пострадянський простір" – це загублені території, які потрібно повернути у будь-який спосіб. Це включає і конвенційну війну (що ми бачимо в Україні), і гібридну. Але мета спільна.

Приклад того, де Росія спромоглася досягти цієї цілі, очевидний – це Білорусь. Білорусь формально лишається незалежною, але втратила суверенітет в ухваленні рішень.

Це – та рольова модель, якої Росія прагне і у Молдові, і в Україні, і на Кавказі, і у країнах Центральної Азії.

Гроші як основа підтримки

У Кремлі розуміють, які є слабкості в Молдові. Головна слабкість – це відсутність у Молдові сильних інституцій, передусім ефективної та незалежної системи правосуддя.

Це дає набагато більше можливостей завести з Росії до Молдови гроші, які будуть спрямовані на конкретні операції у рамках цієї війни – вплив на вибори, незаконна підтримка політичних партій, підкуп медіа тощо.

Головний інструмент Росії у Молдові зараз – це корупція.

Підкуп політиків, підкуп журналістів, підкуп лідерів суспільної думки, підкуп виборців, підкуп державних службовців.

Звісно ж, це не єдиний інструмент. Наприклад, останніми роками ми бачимо розкриття шпигунських схем (хоча очевидно, що це розпочалося не два і навіть не двадцять років тому).

Але гроші мають ключове значення.

Російським агентам впливу та спецслужбам легко оперувати у Молдові саме тому, що сюди дуже легко завести гроші. Тобто високий вплив Росії у Молдові визначається грошима, Росія цей вплив купує. Але, на жаль, вона це робить дійсно ефективно.

А от ідейних пропутінців (і політиків, і активістів) – тих, хто "топить" за Кремль не тому, що їм платять, а тому що вони дійсно у це вірять, – дуже мало. Це має негативні наслідки для Кремля. Зокрема, через те, що люди, готові мітингувати за Росію, звикли отримувати за це гроші – то вони безкоштовно туди не йдуть. Але з цим у Москві змирилися.

А от у політичній боротьбі гроші часто мають вирішальний вплив.

Корупція перетворилася на ідеологію, яку Кремль просуває у Молдові. Ставка робиться не на "русскій мір", а саме на корупцію. Перемоги політиків, які сповідують корупцію, достатньо, щоби Кремль отримав бажаний результат. Адже нескладно передбачити, з ким будуть домовлятися і де знайдуть підтримку своїх дій політики-корупціонери – у Росії чи у Євросоюзі.

Референдум, важливіший за вибори

У жовтні у Молдові відбудуться одночасно перший тур президентських виборів та референдум, на якому до конституції Молдови мають внести норми про її європейське майбутнє.

Для Кремля жовтневе голосування не є пріоритетом; головний пріоритет для нього – це парламентські вибори, про які поговоримо трохи згодом.

Звісно ж, Путіну байдуже, хто стане президентом Молдови. Він би дуже хотів, щоб Мая Санду програла ці вибори – але, на жаль для нього, цього не станеться. Рейтинги свідчать, що Санду перемагає і переобирається на другий термін, і завдання-максимум для Росії – зробити так, щоб її відрив від конкурентів був не дуже великим.

А от результати референдуму для Путіна мають значення.

Бо президентські вибори – це, у матриці Кремля, поразка лише на один рік. Тому що наступного року відбудуться парламентські вибори, на яких Кремль планує отримати перемогу. А оскільки за конституцією Молдова – парламентська держава, то у президентки без проєвропейської більшості в парламенті практично не буде повноважень.

Згадайте, як Ігор Додон був президентом.

Це – абсолютно проросійський, підконтрольний Кремлю політик, але він не мав підтримки у парламенті і мало що зміг дати Росії. Тепер у Кремлі розраховують, що Мая Санду виграє вибори – але вже наступного року перетвориться на "політичного імпотента".

Натомість референдум – це голосування з наслідками на десятиріччя.

Цей референдум має статус "конституційного", тобто за молдовським законодавством його наслідком стане зміна тексту конституції, без жодних додаткових голосувань. Він змінює преамбулу конституції (буде прописано, що стратегічною ціллю зовнішньої політики Молдови є вступ до ЄС), буде додана стаття з процедурою приєднання до ЄС тощо.

Політичне значення референдуму – те, що він має закрити для абсолютної більшості виборців дебати про те, куди йде країна – на Захід чи на Схід.

А юридичне значення – те, що якщо нова влада одного дня захоче відмовитися від європейської інтеграції і вступити до ЄврАзЕС, або захоче вивести Молдову зі складу ЄС після вступу – то для цього буде потрібен новий референдум, потрібна нова зміна Конституції.

І в Москві дуже добре розуміють, що вони не наберуть у Молдові більшості голосів на користь відмови від Євросоюзу.

Ще один можливий непрямий вплив референдуму – те, що у разі, якщо рівень підтримки ЄС виявиться неочікувано високим, то частка проросійськи налаштованих громадян Молдови можуть скласти руки і змиритися з тим, що шансів розвернути Молдову в зовнішній бік від Росії не лишилося.

Мовляв, "у нас не виходить, то давайте підкоримось".

Ось цього дуже бояться в Кремлі. Вони бояться отакої деморалізації своїх виборців, своєї електоральної бази в Молдові. А тому зараз кинули усі сили на те, щоб референдум не мав успіху. Наш моніторинг російської пропаганди у Молдові це підтверджує: десь 70% зусиль спрямовані проти референдуму і лише відсотків 30% – проти Маї Санду.

Як молдован переконують не йти до Європи

У Молдові підтримка ЄС не така висока, як є зараз в Україні – але все одно перед російською пропагандою стоїть непросте завдання.

З тих, хто визначився з вибором, більшість за всіма опитуваннями підтримує вступ до ЄС. Плюс є голоси діаспори, які, звісно, теж за ЄС – бо живуть там. Тому зібрати більше 50% проти європейського вибору Молдови нереально.

Розуміючи це, російська пропаганда працює на підміні понять.

Наприклад, людей переконують, що цей референдум, мовляв, насправді не про європейську інтеграцію, а про підтримку Санду.

Або інший популярний наратив – ми за європейську інтеграцію, але проти референдуму, тому що зарано, треба спершу закінчити переговори з ЄС, а після цього зробимо референдум.

Або навіть що референдум "дуже небезпечний для процесу євроінтеграції", бо ж навколо купа російської пропаганди – то краще не ходити на нього, щоби референдум не відбувся. А вже потім, коли настане час – провести його більш правильно…

І дуже важливо, що Кремль працює не тільки через проросійські політичні сили, а й через псевдопрозахідних політиків, які насправді – на зарплаті в олігархів-утікачів і Кремля.

Воєнний бюджет РФ на вплив у Молдові

Але головна особливість цих виборів – те, що на них ідуть просто нереальні для Молдови суми.

Підкуп виборців, спонсорство медіа, соцмережі (ми зафіксували близько тисячі лише телеграм-каналів, що працюють на РФ), тіктокери, блогери, ютюб-влогери, журналісти, сайти, телебачення, реклама в інтернеті.

Мінімум десяток політиків, що заявили про намір стати кандидатами у президенти Молдови, фінансуються з Росії.

Показник – те, як вони зробили з'їзд блоку "Победа" у Москві, де висунули свого кандидата – Василе Болю. На організацію цього івенту, який тривав лише один день, вони витратили мінімум 5 млн євро – для цього кілька тисяч людей привезли до Москви з Молдови!

5 млн євро просто для того, щоби пофоткатися, зробити відео і висунути кандидата (якого потім ЦВК відмовилася реєструвати). Для Молдови це шалені гроші!

Для порівняння, у 2020 році проросійському Ігорю Додону, як стверджують, у Кремлі виділили 9 млн євро на всю президентську виборчу кампанію, на цілий рік, і тоді це були великі гроші.

Зараз вони витрачають стільки за тиждень!

За нашими оцінками, на цей рік витратили мінімум 100 млн євро на операцію впливу в Молдові, а загалом Росія має витратити на вплив, підкуп і агітацію близько 1% від ВВП Молдови (тобто ближче до 150 млн євро).

Це абсолютно нереальні гроші для виборів у Молдові.

Як Росія змогла так різко, багаторазово наростити свої бюджети на вибори в Молдові? Пояснення просте: тому що вони фінансуються як частина військового бюджету Росії.

Я не дарма сказав на початку, про те, що стосовно Молдови Росія включила логіку війни. Вони записали Молдову у військовий бюджет. Фінансування йде через "Промсвязьбанк" – це банк так званого "Міноборони" Росії, через який йде також фінансування фронту.

Про канали поширення роспропаганди

Попри те, що у Молдові діє заборона російського телебачення, частина населення дивиться його в інтернеті, через супутник та у кабельних провайдерів у Гагаузії, які ігнорують заборону.

Але це вже не основний канал поширення російської пропаганди, навіть якщо говорити про телеефір Молдови. На Росію працюють десятки "лідерів суспільної думки", які виходять в ефіри на незалежних каналах і озвучують темники з Кремля.

Але найбільший потік пропаганди зараз іде через інтернет. І це не тільки телеграм-канали.

Найгірша ситуація – у TikTok.

Там немає жодної модерації, можна просто виходити в ефір і говорити безглузді речі, поширювати очевидні фейки, працювати через мову ненависті тощо.

Причому аудиторія TikTok – найменш вибаглива і найменш здатна вирізняти фейки. Навіть у Telegram аудиторія вже інша – там як мінімум треба вміти читати.

Контент на всіх платформах – TikTok, Telegram, Facebook, YouTube, Instagram – розкручується через рекламу, під міжнародними санкціями витрачають сотні тисяч євро на рекламу. І оскільки це рекламні кошти, то навіть Meta не дуже ефективно з цим бореться.

Крім того, Росія працює через спонсорування так званих "журналістів", які часом працюють навіть на нормальних телеканалах – але доволі очевидно, що у них є свої теми, що їхні передачі та інтерв'ю відрізняються від інших, але канал закриває на це очі. Однак довести, що їм доплачують – неможливо.

Україна, звісно ж, є частиною спільної лінії цих кампаній.

"Український акцент" дій Кремля у Молдові

Але примітно, що називати Україну ворогом не береться ніхто з ключових проросійських гравців. Це їм невигідно, виборець цього не підтримує.

Натомість популярним є кремлівський наратив, що "Молдову ведуть за сценарієм України". А також, мовляв, що "Україна не винувата, це Захід та американці використовують її у війні проти Росії".

Але головне – це ідея, що "Молдову втягують у війну".

Мовляв, побачите, відразу після виборів Санду почне війну у Придністров’ї. А найбільш ватні пропагандисти можуть додати щось типу "ось українці закінчуються, і Захід готує молдован 'на убой'".

Утім, помітно і те, що ставлення до України змінюється навіть у пропаганді.

Молдова була жертвою російської пропаганди завжди, це не щось нове.

Після 2014 року, коли ми заміряли ставлення людей до анексії Криму, до війни на Донбасі, російські наративи були домінуючими. Якщо не брати до уваги високу частку тих, хто не визначився, то Росію підтримували більшість опитуваних.

Зараз ситуація докорінна інакша.

Навіть попри безпрецедентний обсяг пропаганди, у нас є серйозний шанс отримати на референдумі тверду більшість за ЄС, а у президентки Санду – дуже високі шанси виграти вибори. Не виключено, що навіть у першому турі. І це – після чотирьох років дуже важкої економічної ситуації, що припала на час роботи чинної влади, спершу через пандемію, а потім через війну.

Попри все це – Молдова лишається з Україною і з Європою.

Пояснення Валеріу Паші записав Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",
Кишинів – Київ