Бранденбург меняет Германию: Как партия Шольца дошла до альянса с "друзьями Путина"
У неділю Соціал-демократична партія (СДПН) Олафа Шольца святкувала перемогу на місцевих виборах у східній німецькій землі Бранденбург.
Попри те, що цей регіон вважається оплотом соціал-демократів, цього разу перемога була далеко не очікуваною.
Відрив від ультраправої "Альтернативи для Німеччини" ("АдН"), що прийшла другою, соціал-демократам вдалося скоротити тільки в останні тижні, що зрештою призвело до крихкої переваги СДПН (30,9%) над "АдН" (29,2%) на 1,7 відсоткового пункту.
Успіх у Бранденбурзі мав би принести полегшення канцлеру Німеччини. Те, чи зможе його партія уникнути катастрофи й втримати регіон, вважали вкрай важливим для подальшої стійкості урядової коаліції і політичного майбутнього Олафа Шольца.
Але ні перемога його партії, ні тимчасове заспокоєння не стали однозначними для канцлера.
Більшість спостерігачів за бранденбурзькими виборами зійшлися на думці, що СДПН вдалося забезпечити свій успіх передусім завдяки популярності місцевого прем’єр-міністра Дітмара Войдке, дистанціюванню останнього від канцлера та страху виборців перед приходом до влади "АдН".
Інший критичний момент: хоча у регіоні вдалося не допустити перемоги проросійських ультраправих, СДПН, схоже, доведеться співпрацювати з іншою проросійською партією – ліворадикальним "Альянсом Сари Вагенкнехт" (BSW), що прийшов третім лише через дев’ять місяців після створення.
Консерватори від ХДС посіли тільки четверте, останнє місце, а менші партії, що входять до коаліції на національному рівні, – "Зелені" та вільні демократи – до бранденбурзького ландтагу взагалі не пройшли.
Із завершенням виборів у Бранденбурзі, а також у Саксонії та Тюрингії, що пройшли на початку вересня, у Німеччині фактично стартує кампанія виборів-2025, у яку керівна коаліція в Берліні заходить у передсмертному стані, а прихильні до Росії ліво− і праворадикали – з посиленими позиціями.
Для нас же важливо те, що останні не лише матимуть більший вплив на політику у трьох східних регіонах, а й формуватимуть настрої загальнонаціональної кампанії, у тому числі стосовно підтримки України.
Перемога без Шольца
Для соціал-демократів Бранденбург – непересічний регіон. Це єдина земля на сході країни, яку з 1990 року вони безперервно очолювали. А ще саме у цій землі, в Потсдамі під Берліном, живе канцлер Олаф Шольц із дружиною.
Коли соціал-демократи святкували перемогу, Шольц був за 6 тисяч кілометрів від дому, у Нью-Йорку. Приблизно так само далеко він тримався й від виборчої кампанії, незважаючи на те, що живе у Потсдамі.
Увесь Бранденбург був обвішаний плакатами із зображенням Дітмара Войдке, що пропрацював на посаді очільника земельного уряду 11 років, у тому числі з жартівливими написами на кшталт "Якщо лисина – то Войдке".
Шольца не було видно ні у агітації, ні на публічних заходах. І невипадково.
Войдке вирішив максимально відсторонитися від непопулярного глави уряду, вважаючи, чи рішення урядової коаліції та фігура Шольца тягнуть партію на дно. І як виглядає, не прогадав.
65% усіх жителів Бранденбурга вважали Войдке хорошим регіональним прем’єром, а 50% заявляли, що переобрали б його главою уряду на гіпотетичних прямих виборах, тоді як головні кандидати від ХДС і "АдН" отримали би лише по 9%.
Водночас 74% виборців СДПН у Бранденбурзі кажуть, що коаліція у Берліні через суперечки практично недієздатна, а 61% – що Шольц не відповідає лідерським зобов’язанням.
Войдке намагався здобути голоси, переконуючи виборців у хороших економічних кроках регіонального уряду.
Наприклад, вказував на отримання згоди Tesla відкрити свій перший величезний завод у Бранденбурзі, де працевлаштовані 12 тисяч людей. Натомість рішення коаліції в Берліні заборонити імпорт російської нафти через повномасштабне вторгнення Росії в Україну вплинуло на нафтопереробний завод PCK Schwedt, що був змушений шукати нових постачальників.
Іншим важливим фактором перемоги СДПН називають страх місцевих виборців допустити ультраправих до влади. На ньому, до речі, Дітмар Войдке й зіграв, поставивши ультиматум: або я, або "АдН". Він поставив на карту все та пообіцяв піти з посади лідера СДПН у Бранденбурзі, якщо "Альтернатива для Німеччини" виграє.
Вважають, що завдяки цій стратегії він і досягнув успіху. Опитування з початку 2023 року віддавали перемогу "АдН" і тільки результат голосування перетасував таблицю переможців.
Виборців вдалося мобілізувати, і явка була рекордною (майже 73%), при цьому 75% виборців СДПН в опитуванні Infratest Dimap заявили, що сприймають соціал-демократів критично, але проголосували за них, бо не хочуть посилення "АдН".
Від цієї стратегії, утім, постраждали менші партії, в яких соціал-демократи "висмоктали" підтримку. "Зелені" та вільні демократи не подолали виборчий бар’єр, а консерватори ХДС залишились розчарованими з усього 12,1% підтримки.
Тепер на соціал-демократів чекає непростий і навіть малоприємний етап формування коаліції.
Союз із "друзями Путіна"
Результат голосування різко обмежив можливості альянсів для соціал-демократів.
Союз із "АдН" у Войдке категорично відкидають. Між тим ультраправі будуть не просто в опозиції. Вони отримали так звану блокуючу меншість мандатів та зможуть блокувати важливі рішення – наприклад, зміни до конституції землі або призначення суддів конституційного суду.
Та повернемось до коаліційних варіантів. Можливими залишаються два сценарії: з ХДС та з BSW або тільки з BSW.
Коаліція тільки СДПН і ХДС неможлива, оскільки для неї партіям не вистачає одного мандата.
Перший, трипартійний варіант коаліції вважається малореальним, оскільки християнські демократи вже заявили, що виборці не дали партії мандата для входження в уряд, тому ХДС готова працювати у парламентській опозиції. Утім, партія все ж готова взяти участь у попередніх переговорах про формування уряду, та, знову ж таки, шанси на її входження до коаліції не здаються великими.
Найбільш імовірний сценарій – і це погана новина – що бранденбурзька СДПН почне переговори з проросійськими ліворадикалами Сари Вагенкнехт, які виступають проти підтримки України зброєю і за "мир" з РФ на путінських умовах.
Дітмар Войдке, оцінюючи перспективи майбутнього союзу, сказав, що політичної стабільності буде досягти нелегко. А генеральний секретар СДПН у Берліні Кевін Кюнерт заявив, що дуже мало знає про регіональну політичну стратегію BSW, натомість, якщо почнуться переговори, то він очікує на відкриття "скриньки Пандори".
Варто нагадати: BSW є антиукраїнською та дружньою до Кремля.
Ще до місцевих виборів у трьох східних землях лідерка партії Сара Вагенкнехт висунула умовою для майбутніх коаліцій у місцевих парламентах проросійську позицію щодо України – при тому, що компетенції регіональних урядів ніяк не пов’язані із зовнішньою політикою, яку проводить федеральний уряд.
Співлідерка BSW Аміра Мохаммед Алі підтвердила проросійський ультиматум для можливої коаліції. Вона заявила, що новий уряд у Потсдамі повинен буде висловитися на користь мирних переговорів із Росією і проти розміщення нової американської зброї, зокрема ракет "Томагавк", у Німеччині, яке нещодавно підтримав уряд у Берліні.
"Ми вважаємо, що уряд землі повинен висловитися через Бундесрат за більш мирну зовнішню політику, а також проти розміщення ракет середньої дальності", – заявила Мохаммед Алі.
Тепер питання у тому, чи піде СДПН на зовнішньополітичні поступки "друзям Путіна".
На федеральному рівні у партії заявили, що не давали ніяких вказівок місцевому осередку щодо формування коаліцій. А Дітмар Войдке каже, що партія BSW змішує федеральні та земельні питання.
"У землі Бранденбург немає ні власного міністерства закордонних справ, ні власного міністерства оборони", – натякнув Войдке на те, що рішення щодо зовнішньої політики повинні опинитись поза межами коаліційних обговорень.
Зрештою, оглядачі прогнозують, що СДПН та BSW мали б дійти згоди щодо важливих місцевих питань – особливо з огляду на те, що лідер бранденбурзького BSW Роберт Крумбах протягом понад 40 років був членом Соціал-демократичної партії і лише цього року приєднався до "Альянсу Вагенкнехт".
Проблеми у Шольца
Як уже йшлося вище, бранденбурзька перемога не стала великим полегшенням для Шольца.
Навпаки, вона показала, що соціал-демократи здатні пришвидшеними темпами наростити підтримку, якщо тримають дистанцію від канцлера. Тож майже гарантовано на главу уряду далі чекають турбулентні часи – потрібно переконати однопартійців, що він здатний привести партію до перемоги восени наступного року.
Зробити це йому потрібно буде в умовах, коли його урядова коаліція продовжує пробивати рейтингове дно. Нещодавнє опитування показало, що тільки 3% німців хотіли б знову побачити при владі коаліцію СДПН, вільних демократів та "Зелених".
А сам Шольц залишається найнепопулярнішим канцлером з часів возз’єднання Німеччини.
У лавах соціал-демократів вже тривалий час лунають голоси, чи не замінити на наступних виборах Шольца на більш популярного міністра оборони Бориса Пісторіуса. Чи вдалося переможним результатом у Бранденбурзі заспокоїти занепокоєних, наразі відповісти важко.
Турбулентність відчуватиметься не тільки у власній партії Шольца, а й у коаліції. Вільні демократи, які не набрали і одного відсотка у Бранденбурзі, борються за виживання та проходження до наступного федерального парламенту. В партії лунають заклики розірвати зв’язки з ослабленою коаліцією, хоча партійний лідер Крістіан Лінднер наразі обмежується тільки натяками на вихід та висуває умови до коаліційних партнерів, задоволення яких вимагає до середини грудня. А попереду ще ухвалення бюджету в Бундестазі, в якому ключовим для нас є питання військової підтримки.
І нарешті, Шольц не зможе ігнорувати зростаючу симпатію виборців до "Альтернативи для Німеччини" та BSW, які вже отримали більшу роль у трьох східних землях і націлюються на те ж на федеральному рівні. Шольц уже запровадив контроль на кордонах Німеччини, аби відреагувати на занепокоєння виборців двох радикальних партій міграційною політикою.
Наскільки він готовий коригувати свій курс далі і чи не зачепить ця корекція курсу підтримку України?
Останні проблеми з фінансуванням допомоги України під час бюджетних обговорень показали, що це не виключено.
Чи не почуємо ми ближчим часом від Шольца більше закликів до миру між Україною та Росією? Або й до територіальних поступок чи інших неприємних Києву компромісів?
Виборча кампанія, що починається у Німеччині, дасть відповіді на ці питання, а "ЄвроПравда" стежитиме за нею.
Автор: Христина Бондарєва,
журналістка "Європейської правди"