Атака на референдум. Как агенты Кремля планируют сорвать голосование о "вступлении" Молдовы в ЕС

20 жовтня молдовани отримають шанс знову визначити майбутнє своєї держави.

У цей день мешканці Молдови та представники діаспори обиратимуть президента країни на наступні чотири роки – але ключове значення матиме зовсім не це голосування.

Одночасно з президентськими виборами тут відбудеться конституційний референдум – за нормами молдовського законодавства це означає, що у разі успіху референдуму основний закон Молдови автоматично зміниться. У ньому буде проголошена мета вступу країни до ЄС. А ще – з’явиться конституційно визначена процедура приєднання країни до ЄС після завершення вступних переговорів (це заслуговує на окрему увагу; до речі, в Україні подібної норми наразі немає).

За задумом, ці зміни мають визначити шлях Молдови на багато років вперед.

Не дивно, що саме до референдуму прикуті найбільші зусилля російських агентів впливу в Молдові, і саме з ним пов’язана найбільша інтрига.

На відміну від України, у Молдові євроінтеграція не має тотальної, одностайної підтримки суспільства. Російська пропаганда тут активно працювала десятки років, тож навіть зараз у країні є багато прибічників "дружби з Росією", аж до вступу в митний союз. І хоча останні рейтинги додають оптимізму (за ними підтримка ЄС зростає), єврореферендум навіть у разі успіху напевно матиме і негативні наслідки, які ми опишемо у цьому тексті.

Утім, Росія хоче отримати максимум, а тому пустила колосальні зусилля і кошти на зрив референдуму.

Хоча шанси на перемогу Кремля у цій боротьбі наразі невисокі.

Пояснюємо, що саме відбувається у Молдові, як діють агенти впливу РФ та чому це питання виявилося навіть більш значущим, ніж президентські вибори.

"Непотрібний" референдум

Те, що чинна влада Республіки Молдова намагається привести країну до ЄС – точно не новина. Молдова тут зв’язана з Україною: ми разом отримали статус кандидата, разом відкрили переговори тощо.

Але внутрішні процеси у наших країнах – відмінні.

Україна ще у 2019 році внесла до Конституції норму про те, що вступ до ЄС є офіційною метою держави. У Кишиневі натомість про подібні зміни заговорили лише цього року.

Але чи є потреба змінювати Конституцію Молдови на цьому етапі? Точно ні!

Насправді ідея про цей референдум з’явилася у влади суто як елемент політтехнологій.

У команді президентки Санду, розуміючи що її виборці відчувають розчарування і можуть не дійти до дільниць, задалися питанням, як мобілізувати проєвропейський електорат, щоб ті пішли на голосування.

Так з’явилася ідея доповнити вибори президента голосуванням, що втілюватиме для людей геополітичний вибір. Мовляв, це підштовхне проєвропейських молдован піти на дільниці; а якщо вони вже опиняться там – то напевно візьмуть обидва бюлетені й проголосують також за президента.

А за кого їм голосувати, якщо серед реальних кандидатів тільки Мая Санду та агенти Кремля?

В офіційних коментарях Санду, звісно ж, заперечує політтехнологічні мотиви – хоча автор цих рядків отримав підтвердження від низки джерел у Кишиневі (що насправді було очікуваним).

А що стало несподіваним – то це те, що абсолютна більшість співрозмовників "ЄвроПравди" не шкодують емоцій у критиці цієї ініціативи президентки. Ідею референдуму вважають поспішною, непродуманою і такою, що несе ризики непередбачуваного масштабу.

І росіяни вже зараз працюють над тим, щоб виправдати негативні очікування.

Бойкот – знахідка для Росії?

"Європейська правда" вже розповідала, що відбувається у Молдові останнім часом. Росія сконцентрувала небачені досі в Молдові зусилля, а також фінансові ресурси на гібридній та дезінформаційній кампанії (детальніше – у статті "Мільйони євро на підкорення Молдови").

Кошти, що багаторазово перевищують фінансування попередніх років, вдалося зарезервувати завдяки тому, що Кремль – як вважають – перевів фінансування операцій впливу в Молдові до власного воєнного бюджету. Мовляв, оскільки це війна, хоч і гібридна – то й фінансуватися вона має як воєнні дії.

А бюджет війни у Росії оперує сумами зовсім іншого порядку.

Але не всі задачі можливо вирішити "заливанням грошима".

Попри те, що Росія має у суспільстві Молдови значну підтримку, ідея вступу до ЄС лишається найпопулярнішою. Понад те, за останні місяці (ймовірно, завдяки увазі медіа) її підтримка значно зросла. За останніми даними, 52% опитуваних кажуть про готовність підтримати ЄС, 30% обіцяють голосувати проти.

Є і тривожний дзвінок – сама ідея проведення референдуму є доволі непопулярною – навіть ті, хто виступає за ЄС, нерідко критикують потребу вносити зміни до конституції щодо цього. Як наслідок, противників референдуму в Молдові, за деякими опитуваннями, більше половини.

Ця особливість дала противникам ЄС шлях до перемоги.

Річ у тім, що виборчий кодекс Молдови встановлює межу мінімальної явки на виборах або референдумі: проголосувати має як мінімум третина виборців, внесених у списки. Якщо явка буде меншою – голосування буде визнане таким, що не відбулося, незалежно від розподілу голосів.

Це – доволі поширена у європейських країнах норма. Але у Молдові вона має особливу вагу. По-перше, реєстр виборців у країні не враховує масової, надмасштабної трудової міграції, через яку, як вважають, понад третина населення перебуває за межами країни. По-друге, є також фактор Придністров’я, де за списками мешкає близько десятої частини населення і для них лишають юридичну можливість голосувати – але за фактом лише невелика частина з них їдуть на правий берег Дністра, щоб віддати свій голос на виборах.

Як наслідок, на минулих, дійсно історичних виборах президента у першому турі явка склала менше 42,8%, а у другому турі між прозахідною Маєю Санду і проросійським Ігорем Додоном, де кандидати мобілізували максимум своїх прибічників і дільницю відвідав буквально кожен, хто мав змогу – явка склала лише 52,8%.

Зараз вибори не сприймаються виборцями Молдови як "історичні". Повторення рекорду малореальне; найімовірніше, на дільниці у першому турі прийдуть трохи більше ніж 40% зареєстрованих виборців.

Усе це означає, що прибічники Росії легко можуть зірвати референдум.

Для цього не потрібно мати більшість – достатньо того, що у суспільстві є близько третини проросійських виборців. Якщо всі вони не візьмуть бюлетень – референдум не відбудеться.

Саме цю лазівку вирішила використати Партії соціалістів Ігоря Додона. Ще влітку вони оголосили, що їхня стратегія – це бойкот. Невдовзі до цього приєдналася Партія комуністів.

Але проти виступив… Кремль!

Росія не ризикує

Попри те, що бойкот мав бути справді дієвим інструментом, ця ідея не знайшла підтримки в РФ.  

Ключова політична течія, яка має пряме російське фінансування – це так званий блок "Победа" під проводом олігарха-втікача Ілана Шора. Вона вступила в агіткампанію пізніше за Партію соціалістів і за логікою мала би доєднатися до її підходу, але у серпні несподівано оголосила, що працює над голосуванням проти ЄС на референдумі.

За цих умов агітація за бойкот просто втрачає сенс – адже якби проросійські виборці поділилися, то зрив показника явки у 33% став би неможливий – явка точно б його перевищила. Натомість частковий бойкот підняв би відсоток тих, хто підтримав вступ до ЄС.

Тому від серпня соціалісти не наголошують на своїй позиції, не ведуть кампанію за бойкот референдуму – і взагалі ніякої не ведуть, віддавши це поле Шору.

Чому так сталося?

Мотиви рішення Москви незрозумілі, можна лише припускати.

Можливо, росіяни порахували, що не впевнені в успіху бойкоту. Адже у цьому разі і референдум був би чинний, і відсоток голосів за ЄС суттєво зріс би (бо частина виборців, що мала би проголосувати "проти", не брала б участі у голосуванні). Можливо, вирішили, що ця комунікація (один бюлетень беремо, інший ні) є заскладною для малоосвіченого виборця, частка якого є високою в електораті Шора.

А можливо, причина взагалі інша, і питання, наприклад, в обсязі грошей, які можна "відмити".

Шлях до перемоги

Так чи інакше, рішення про стратегію ухвалене.

Попереду три тижні кампанії – і референдум має відбутися.

Наразі можна з високою впевненістю прогнозувати, що він завершиться позитивно для влади Молдови (а отже, і для України) – виборці проголосують за вступ Молдови до ЄС, як і свідчать соцопитування. А у разі, якщо владі вдасться мобілізувати значну частину закордонного електорату, діаспори – то перемога буде переконливою і може добряче перевищити дві третини голосів.

Адже кампанія, яку веде Росія для голосування "проти", є скоріше дорогою, ніж ефективною.

Так, в інтернеті дійсно дуже багато реклами, переважно непрямої.

Наприклад, інтернет-сайти заполонила реклама нібито добровільного анонімного об’єднання Nu acum (у прямому перекладі українською – "Не зараз", в російській версії реклами – "Не время"). Це – об’єднання нібито проєвропейських молдован, які кажуть, що виступають за вступ до ЄС, але, мовляв, краще буде, якщо провести референдум не зараз, а колись, коли Молдова буде до нього більше готова.

Попри масовість і технічну якість (тобто дороговизну), реклама не видається дуже ефективною.

А якщо вам здалося, що у цього об’єднання стирчать російські вуха – то вам не здалося. Вже кілька молдовських телеграм-каналів повідомили, що до них зверталися абоненти з Росії з пропозицією розмістити рекламу ініціативи Nu acum.

Що змінить референдум?

Звісно, за три тижні ще може щось відбутися, тож бути абсолютно впевненим у результаті не варто. Та й росіяни напевно мають доступ до соцопитувань. Але варто розібратися, що відбудеться, якщо референдум завершиться перемогою проєвропейських сил.

По-перше, зміниться конституція.

Законодавство Молдови щодо наслідків референдуму – суттєво відмінне від українського.

Конституційний референдум є самодостатньою дією для зміни основного закону Молдови, без жодних подальших затверджень у парламенті; текст цих змін буде в бюлетені.

Зміни мають дві складові, і вони дійсно заслуговують на увагу.

У преамбулі з’явиться згадка про "незворотність європейського курсу Республіки Молдова" та про "стратегічну мету" інтеграції Молдови до ЄС. А також додається нова стаття, що встановлює порядок "Приєднання до установчих договорів… Європейського Союзу", тобто вступу Молдови до ЄС.

Принципова відмінність від українських конституційних змін 2019 року – те, що у Молдові не стали проголошувати європейську інтеграцію обов’язком парламенту, президента та уряду.

Понад те, у Кишиневі навіть окремо наголошують, що згадка "стратегічного курсу" в преамбулі без її розкриття у тілі конституції – це радше формальність, яка не має зобов’язуючого значення.

Перш за все, наголошується, що у разі ухвалення цих змін партії, що агітують проти вступу Молдови до ЄС, не стануть неконституційними.

Очевидно, у Санду вирішили не йти на занадто радикальні кроки у розколотому молдовському суспільстві – хоча це суттєво підриває ефективність конституційних змін.

На увагу заслуговує також норма про процедуру вступу до ЄС.

Вона визначає, що у разі, коли Молдова завершить переговори про вступ і дійде до ухвалення вступного договору – не буде потреби знову ухвалювати зміни до конституції (наприклад, на новому референдумі). Конституція проголошує, що рішення про вступ "визначається Парламентом шляхом прийняття органічного закону" (тобто простою більшістю голосів), після чого договори ЄС "матимуть переважну силу над положеннями внутрішнього законодавства, які їм суперечать".

Це доволі дивна юридична конструкція, адже досі вважалося, що під час вступу держави до ЄС не обійтися без зміни її конституції – адже частина суверенітету передається наднаціональним органам.

Можна лише припустити, що Кишинів таким чином хоче застрахуватися від ситуації, коли у проєвропейських сил не буде конституційної більшості в парламенті. Тобто створюється суперечливий механізм вступу навіть за ситуації, якщо проросійське лобі у парламенті блокуватиме необхідні рішення.

Як це може працювати в реальності – покаже практика.

І на завершення, треба зазначити:

вдалий референдум 20 жовтня матиме не лише юридичні, а й політичні наслідки.

Найбільший ризик – зростання регіоналізації у разі, якщо не всі регіони країни підтримають рух до ЄС. До прикладу, якщо уся північ Молдови дасть понад 50% проти європейського майбутнього – тамтешні політики постійно на цьому наголошуватимуть, позиціонуючи себе окремо від країни.

І немає сумніву, що це використають російські агенти впливу, підігріваючи сепаратистські настрої.

Втім, зараз цей ризик не видається дуже високим – джерела ЄП свідчать, що у більшості регіонів (за винятком Гагаузії, Придністров’я, болгарської Тараклії та, ймовірно, одного-двох маленьких та дуже "ватних" районів на півночі, на кордоні з Україною) закриті опитування прогнозують перемогу проєвропейських виборців.

Але можливі й позитивні наслідки.

У разі, якщо вступ до ЄС підтримає дійсно переконлива більшість громадян, що прийдуть на дільниці – це може суттєво вплинути на настрої проросійського електорату. Досі у Молдові була поширена думка, що громадяни розділені приблизно 50/50 за прозахідну та просхідну інтеграцію, а отже, проросійські сили мають перспективу і повинні за неї боротися.

"Ми сподіваємося, що після референдуму багато хто зрозуміє, що рух Молдови на Захід незворотний. І що для багатьох це стане сигналом – ну що ж, давайте жити в новій реальності і не опиратися тому, що має підтримку суспільства", – подібні очікування "Європейській правді" не раз доводилося чути і від представників влади Молдови, і від проєвропейських активістів.

Що ж, лишається сподіватися, що їхні позитивні очікування перетворяться на реальність, а референдум приведе до поразки проросійських сил у сусідів України.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", Кишинів – Київ