Чужакам больше не рады: как Берлин меняет политику в сфере миграции и пострадают ли украинцы

Дев’ять років минуло відтоді, як канцлерка Німеччини Ангела Меркель погодилася під час масштабної міграційної кризи відкрити кордони, щоб прийняти понад мільйон біженців з країн Близького Сходу та Африки. 

Від тієї привітної до біженців Німеччини нині мало що залишилося. 

На кордонах з усіма сусідніми державами впроваджений прикордонний контроль, а контроль за мігрантами всередині країни посилено.

І це – не межа. Фрідріх Мерц, очільник партії, яку очолювала Меркель, і найімовірніший майбутній канцлер країни вже з наступного року, оголосив "війну" з нелегальною міграцією наріжним каменем виборчої кампанії.

Такі зміни розгортаються після вересневих виборів у трьох східних землях – Тюрингії, Саксонії та Бранденбурзі, – де жорстка антиміграційна риторика принесла високі результати радикалам: ультраправій "Альтернатива для Німеччини" і та ультралівому Альянсу Сари Вагенкнехт. А на додачу в останні місяці сталися кілька смертельних нападів, які скоїли люди, яким відмовили у притулку, найрезонансніший – у західнонімецькому місті Золінген.

Які докорінні зміни чекають на німецьку міграційну політику?

А головне, чи стосуватимуться вони українців, що знайшли свій прихисток від російської загарбницької війни?

Антиміграційний сплеск

Минулими вихідними Фрідріх Мерц, кандидат у канцлери від консервативного союзу ХДС/ХСС, виступив на з’їзді баварської сестринської партії в містечку Аугсбург. 

Це не просто виступ лідера партії, а заявка на новий курс Німеччини. 

Нагадаємо, що вже рік рейтинг ХДС/ХСС тримається вище тридцятивідсоткової позначки – і це вдвічі більше, ніж у трьох коаліційних партій разом узятих. 

Тож якщо не станеться нічого екстраординарного, саме Мерц має найбільші шанси замінити Олафа Шольца на посаді канцлера. Або після чергових виборів у вересні 2025 року, або раніше – якщо вибори будуть достроковими.

Найімовірніший новий канцлер Німеччини заявив, що через нелегалів злочинність у Німеччині "непропорційно" зросла. А тому, хоч він і не хотів би робити нелегальну міграцію центральним питанням своєї виборчої кампанії, блоку ХДС/ХСС доведеться зайняти "чітку позицію".

Насправді Мерц дещо лукавить – ця тема обіцяє стати вкрай виграшною для виборчої кампанії. 

Останні опитування свідчать, що саме це питання найбільше відкликається у німецьких громадян. 

У вересневому опитуванні Deutschlandtrend 48% респондентів назвали імміграцію та біженців найважливішою або другою за важливістю політичною проблемою. А близько 77% опитаних заявили, що Німеччині потрібні зміни в політиці надання притулку.

Звідки такий різкий сплеск антиміграційних настроїв? 

Цього року в Німеччині зафіксували близько 3,48 мільйона біженців. Це більше, ніж будь-коли одночасно проживали у країні із середини минулого сторіччя. 

Щоправда, приблизно третину цих біженців – 1,18 млн – складають українські громадяни, які проживають у країні за особливим механізмом тимчасового захисту (про них мова піде далі).

На цьому тлі оливи у вогонь антиміграційних настроїв підлили декілька резонансних нападів з летальними наслідками.

У травні афганець поранив на антиісламістському мітингу кількох людей та убив поліцейського у місті Мангайм. Кілька років тому нападнику відмовили у притулку, проте йому вдалося залишитись у країні й скоїти вбивство. 

А в серпні у місті Золінген на міському святі сирієць убив уже трьох людей. Показово, що йому раніше також відмовили у притулку та мали депортувати до Болгарії. Однак він сховався від влади і його не змогли видворити вчасно. 

Розворот Шольца 

Розуміючи, що країні зі старіючим населенням потрібна імміграція для підтримки економіки, Олаф Шольц довго опирався тиску ультраправих та консерваторів. 

Та після теракту в Золінгені канцлер дав зрозуміти, що він та його коаліція планують міграційний розворот.

Передусім уряд вирішив посилити депортації тих мігрантів, які не мають права залишатися у країні чи вчиняли тяжкі злочини. Шольц прозвітував, що цього року кількість депортацій зросла на 20%, але "все ще потрібно працювати краще".

Чи не першою демонстрацією зміни політики стала депортація в кінці серпня 28 афганських злочинців, які вчиняли, зокрема, сексуальні та насильницькі злочини. 

Ця депортація до Афганістану стала першою з 2021 року, коли до влади у цій країні прийшов "Талібан".

Останні три роки Німеччина не проводила депортацій, оскільки вважала Афганістан країною з підвищеним рівнем небезпеки. 

Також німецький уряд уклав з Туреччиною угоду, що передбачає депортацію прохачів притулку, яким було у ньому відмовлено. Анкара готова приймати до 500 таких громадян щотижня. 

Іншою зміною став запропонований урядом законодавчий "пакет безпеки", який, утім, уже викликав критику як недостатньо жорсткий. 

Спершу уряд планував скасувати виплати шукачам притулку, які зареєструвалися в іншій країні ЄС перед тим, як прибути до Німеччини. Однак у цей план у коаліції внесли винятки, пояснивши, що не хочуть, аби шукачі притулку стали безпритульними.

Крім того, органам безпеки вирішили надати більше можливостей для проведення розслідувань. Наприклад, проводити біометричне зіставлення для розпізнавання особи, аби легше ідентифікувати підозрюваних. 

Однак тут повноваження слідчих обмежили тільки запобіганням найтяжчим кримінальним злочинам.

Також коаліція вирішила заборонити носіння ножів у публічних місцях – і зіткнулася з критикою того, що заборона не є чітко прописаною. Тож у нових правилах мають прописати певні винятки, аби ножі могли законно носити, наприклад, грибники чи мисливці.

Та найсуттєвішою зміною стало запровадження з 16 вересня прикордонних перевірок на німецьких кордонах, яке приголомшило сусідні держави та викликало звинувачення, що Німеччина вбиває Шенгенську зону. 

Представляючи новий план, глава МВС Ненсі Фезер сказала, що він слугує "для подальшого обмеження нелегальної міграції та захисту від гострої небезпеки, яку представляють ісламський тероризм і серйозна злочинність". 

Правила Європейського Союзу дозволяють тримати такий тимчасовий контроль протягом шести місяців, але лише як крайній захід та у виняткових ситуаціях.

Утім, не відомо, чи буде прикордонний контроль ефективним кроком, чи тільки символічним. Так, людей без документів чи контрабандистів зупинити він дозволить.

Однак за чинними правилами Німеччина не має права не пускати у країну людину, що просить про притулок. 

До того ж це рішення Берліна ризикує створити "ефект доміно". Адже якщо Німеччина зуміла "закритися", то що заважає іншим країнам Шенгенської зони зробити те саме?

Вбивство Шенгену

"Після терористичних атак у Мангаймі 31 травня та Золінгені 23 серпня 2024 року в нашій країні було велике обурення. Коаліційний уряд відреагував на це так званим "пакетом безпеки"... Практично нічого не відбулося. Безпековий пакет застряг. Партії коаліції знову захлинаються в суперечках… Ми хочемо повернути контроль над міграцією".

Повідомлення такого змісту 10 жовтня було опубліковане на офіційному сайті консервативного Християнсько-демократичного союзу. 

Фрідріх Мерц, який жорстко висловлювався про міграцію, коли це ще не було мейнстримом, нині керує партією, що позбувається "культури гостинності" часів Меркель. 

Й зрушення управо відбулося не в останню чергу через значну популярність антиміграційної "Альтернативи для Німеччини", яка "дихає у спину" ХДС у всіх опитуваннях громадської думки.

Ще минулого року ХДС представив нову політичну програму, яка закликає до радикального перегляду правил надання притулку.

Зокрема, консерватори хочуть наслідувати суперечливу і юридично неоднозначну британську ідею з Руандою – переселяти шукачів притулку, які в'їжджають до Європи, до "безпечних третіх країн" для розгляду їхніх заяв. 

У межах Євросоюзу в ХДС пропонували створити "коаліцію охочих", яка би щорічно приймала людей, що потребують захисту, і розподіляла їх між собою.

Іншим центральним елементом програми ХДС є вимога розвертати мігрантів прямо на кордонах. 

Для цього прикордонний контроль повинен залишатися до того часу, "поки зовнішні кордони ЄС не будуть ретельно контролюватися". Це фактично означало би вбивство Шенгенської зони на кордонах Німеччини.

Ще одним ключовим питанням є те, чи можливо юридично відмовляти біженцям на кордоні. Мерц переконаний, що право ЄС це дозволяє, якщо "безпека і порядок нашої країни більше не можуть бути гарантовані". 

Однак є побоювання, що такий підхід приведе Німеччину до Суду ЄС.

Інше занепокоєння полягає у тому, що це рішення стало б "ядерною бомбою", оскільки багато інших країн у ЄС пішли б за прикладом Німеччини. І ці побоювання не безпідставні. Зокрема, 12 жовтня прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що розроблена його урядом стратегія передбачає тимчасове одностороннє призупинення права на притулок. 

І хоча Брюссель вже висловив своє незадоволення цією ідеєю, зазначивши, що вона йде всупереч зобов’язанням у сфері прав людини, скоріш за все, подібних заяв можна чекати від урядів й інших країн ЄС.

Особливо після того, як ХДС ініціює перегляд визначення права на притулок у Європі. 

Зміни для українців

Чи створюють наміри консерваторів ризики для українських громадян, які знайшли прихисток у Німеччині? 

Глобально – ні, адже українці живуть у країні не за механізмом притулку, а тимчасового захисту, якого теперішні дискусії поки не торкнулися. Тим більше, українці не фігурують у повідомленнях про серйозні злочини.

Але не все так просто. Чимала кількість українців, що живуть у Німеччині, вже стала економічним тягарем для бюджету та причиною регулярних дискусій про скорочення соціальних виплат. 

Зокрема, нинішня коаліція недавно погодила законопроєкт, який вводить жорсткіші вимоги для одержувачів цієї допомоги. 

Однак в опозиції вважають, що цього недостатньо. Зокрема, Мерц планує скасувати виплати з безробіття – так звані Bürgergeld, які отримують українські біженці, та замінити їх новим механізмом, зі ще жорсткішими умовами нарахування.

Загалом Мерц не ставить під сумнів те, що українці потребують захисту.

Але вважає, що вони повинні краще інтегруватись у ринок праці, якщо залишаються в країні надовго. 

Новий механізм ХДС пропонує не виплачувати допомогу, якщо безробітний відмовляється від обраної роботи. Соціальні виплати тим, хто не бажає працювати, хочуть повністю скасувати. Обов’язок співпраці з агентствами із працевлаштування також має стати жорсткішим. 

Станом на липень цього року близько 700 тисяч українців працездатного віку проживали у Німеччині. Близько 260 тисяч із них працювали. Це означає, що сотням тисячам українців доведеться або знайти роботу, або залишитись без виплат у Німеччині. 

Автор: Христина Бондарєва,

журналістка "Європейської правди"