Европа теряет Азербайджан: как в Страсбурге готовятся наказать государство Алиева
До 2022 року у складі Ради Європи було 47 держав. Ця організація об’єднувала усіх на європейському континенті, за винятком Білорусі, чим у Страсбурзі дуже пишалися, тривалий час заперечуючи будь-яку можливість того, що Росію, яка очевидно порушувала засади та принципи роботи організації, можна виключити з її лав.
Повномасштабна війна стала точкою зламу, після якої абсолютна більшість європейських столиць погодилися: існують лінії, після яких компроміс неможливий.
А зараз Рада Європи, схоже, рухається до наступного кроку – виключення з її складу Азербайджану.
Наразі неясно, як швидко це станеться і за яким сценарієм. Утім, дебати в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), що відбулися цього тижня, показали, що проти Баку об’єдналася більшість європейських гравців. Та й азербайджанська влада грає на підвищення ставок.
МЗС цієї країни свідомо робить неможливою її участь у Раді Європи – принаймні, про це свідчать кроки азербайджанської дипломатії за останні місяці.
Наступним переламним моментом має стати сесія ПАРЄ у січні – не виключено, що вона запустить юридичний процес, який зменшить склад Ради Європи на ще одну державу-члена.
Бо у разі, якщо лишити Азербайджан "не покараним", наслідки можуть бути ще масштабнішими, вважають у ПАРЄ. Адже держава Ільхама Алієва вже давно не відповідає критеріям членства у РЄ, а зараз стрімко позбавляється навіть не ознак демократії, а її останніх слідів.
Як сторони йшли до конфлікту
1 жовтня депутати з усіх країн Європи, що зібралися у Страсбурзі, присвятили час тому, щоби покритикувати Азербайджан. Причому – за відсутності представників самого Азербайджану, які цього року на знак протесту вирішили ігнорувати сесію асамблеї.
Дебати у Палаці Європи стали черговою серією, черговим витком конфлікту, що вже давно розкручується між Радою Європи та цією державою Південного Кавказу. Суперечка Страсбурга та Баку перейшла у гарячу фазу десять місяців тому, коли азербайджанська влада категорично відмовилася запросити місію ПАРЄ для спостереження за лютневими президентськими виборами (Азербайджан, як член Ради Європи, що перебуває під моніторингом, був зобов’язаний це зробити). Асамблея на січневій сесії зробила наступний крок і пригрозила накласти на азербайджанців політичні обмеження – а ті у відповідь зробили все, щоб максимально загострити конфлікт і зробити компроміс неможливим ("ЄвроПравда" детально описувала цю історію у статті "Як ПАРЄ почала "війну" з Алієвим за російським сценарієм").
Як наслідок, ПАРЄ після емоційних дебатів застосувала максимальне покарання – відмовилася підтверджувати повноваження азербайджанських депутатів на 2024 рік.
Подальший розвиток подій тоді лишав певну інтригу – хоча відчувалося, що конфлікт просто так не стихне, і обидві сторони налаштовані на протистояння.
А на осінній сесії конфлікт знову вибухнув.
Дебати, які ініціювало керівництво ПАРЄ, засвідчили: в асамблеї практично є консенсус щодо того, що покарання Азербайджану може лише посилюватися. Чотири з п’яти груп ПАРЄ офіційно виголосили позицію про те, що офіційне Баку перетнуло червоні лінії; лише одна група – та, до якої зазвичай входять азербайджанські депутати, – обрала риторику діалогу.
Ба більше, від низки депутатів пролунали доволі чіткі попередження, що конфлікт може привести і до виключення Азербайджану з організації, "якщо він не зміниться негайно". Причому автори цієї думки відразу додавали: для них очевидно, що змін не буде.
Загострення? В Баку не проти!
Чому про це заговорили саме зараз? Насправді влада Азербайджану зробила все для того, щоби змусити ПАРЄ обговорювати можливість покарання країни.
Переламними стали події наприкінці серпня: тоді азербайджанське МЗС несподівано виступило із заявою про те, що запровадило покарання для усіх європейських депутатів, які на січневій сесії асамблеї (тобто за сім місяців до того!) проголосували за санкції проти цієї країни.
Причому цей чорний список був запроваджений ще у січні, і одного парламентарія навіть розвернули на кордоні.
Ним став швейцарський депутат Ніклаус-Самуель Гуттер, який був акредитований для спостереження за виборами від Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). "Коли я як член делегації ОБСЄ спробував відвідати Азербайджан для спостереження за виборами, мене грубо розвернули на кордоні, дипломатичний паспорт відібрали, а мені показали список тих, кому заборонений в'їзд", – розповів Гуттер цю історію на дебатах у ПАРЄ та наголосив: коли влада Швейцарії втрутилася і почала з’ясовувати причини недопущення її представника зі спецстатусом, в Баку заперечили існування списку членів ПАРЄ і придумали інше обґрунтування для недопуску.
Навіщо в серпні у Баку пішли на ескалацію і визнали, що не пускають депутатів з політичних мотивів?
Відповіді на це питання немає. Але це дійсно стало переламною позицією для багатьох депутатів.
Як і публічно оголошена азербайджанською владою вимога: мовляв, вони скасують чорний список тільки після того, як ПАРЄ зніме санкції з азербайджанської делегації. Це – політичний шантаж, який для європейців є категорично неприйнятним.
"Коли ти записуєш до чорного списку тих, хто голосував по совісті – це обов'язково завдасть тобі удар у відповідь", – прокоментував це французький депутат Клод Керн, що виступав від групи лібералів.
І це не єдиний крок Азербайджану для загострення відносин з європейською організацією. Доповідачка ПАРЄ по Азербайджану Ліза Крістоферсен нагадала, що на дострокові парламентські вибори, що відбулися у вересні, Баку знову відмовилося запросити делегатів асамблеї.
А ще Азербайджан відмовився співпрацювати з іншим органом Ради Європи – Європейським комітетом із запобігання катуванням (ЄКЗК), і це – взагалі безпрецедентна історія. Уперше за час існування ЄКЗК був змушений опублікувати свою (і, звісно ж, критичну) доповідь про дотримання прав людини в азербайджанських тюрмах без згоди досліджуваної держави, тобто Азербайджану.
Будемо говорити відверто: у разі публікації цієї доповіді стандартним шляхом на неї мало хто звернув би увагу (зрештою, звіти ЄКЗК щодо усіх країн містять критику). Але в Баку, схоже, вирішили показово йти на конфлікт з усіма органами Ради Європи.
Азербайджан – не демократія
Ці демонстративно конфліктні кроки азербайджанської влади загострили сприйняття ситуації в країні загалом. А вона останнім часом теж почала різко погіршуватися.
Хоча юридично проблемою є саме відмова запрошувати членів ПАРЄ на вибори, в реальності ще важливіше те, що вибори в Азербайджані, що і без того не були демократичними, стали ще більшим фарсом.
"Парламентські вибори відбулися на тлі триваючих репресій, посилення обмежень свободи слова та зібрань… За кілька місяців до виборів влада заарештувала десятки журналістів, які мали професійний досвід висвітлення виборів", – розповіла доповідачка ПАРЄ Ліза Крістоферсен, згадавши також про численні випадки побиття в день голосування, насильство стосовно кандидатів, "каруселі", зафіксовані вкидання бюлетенів, серйозні проблеми з підрахунком голосів тощо.
"Так звані президентські та парламентські вибори відбувалися так, що змусили би почервоніти навіть керівництво Північної Кореї", – доповнив її ірландець Пол Гаван, що виступав від імені групи лівих партій.
"Так звані "вибори" в Азербайджані перетворилися на інструмент збереження впливу влади… Свободи преси теж фактично не існує", – підтримала колегу шведка Азадех Роджан, що виступала як речниця від лівоцентристів та зелених.
А німець Франк Шваббе пішов ще далі і проголосив про невизнання повноважень чинного уряду Азербайджану.
"Після цих фальсифікованих виборів уряд Азербайджану втратив будь-яку легітимність", – заявив він.
Прикметно, що жоден виступаючий не заперечив і не піддав сумніву звинувачень на адресу Азербайджану. Навіть ті, кого можна зарахувати до групи підтримки азербайджанської влади – а це передусім турки та серби, – визнавали, що проблеми є, але наголошували, що на них, мовляв, варто заплющити очі та попри все повернути Азербайджан до ПАРЄ "для діалогу".
А ще проти заходів покарання Азербайджану виступила група консерваторів. Їхні аргументи заслуговують на особливу увагу: британець Крістофер Чоп пояснив, що вважає покарання Азербайджану "дискримінаційним", бо цінності Ради Європи порушують не тільки азербайджанський, а й турецький уряд. "Тому я вважаю, що ми повинні повернути азербайджанців так само, адже Туреччина досі з нами", – пояснив депутат.
Утім, ці думки лишилися в явній меншості.
Дорога до вигнання
Формат 1 жовтня не передбачав ухвалення жодних рішень, але налаштованість парламентаріїв на жорсткі заходи не лишала сумнівів.
І передусім – не через те, що Азербайджан перестав відповідати мінімальним вимогам до демократії (це насправді сталося вже давно), а через його показові дії всупереч вимогам Ради Європи та її правилам.
"У нас є певні цінності, але у нас є також і правила. Навіть якщо ви не поділяєте цінності цієї організації, ви повинні дотримуватися правил. Відмінність від Туреччини в тому, що вона поважає правила організації та механізми моніторингу. А Азербайджан – ні, він перешкоджає цим механізмам", – пояснив британському колезі Франк Шваббе.
Він додав, що без реального покарання Азербайджану Рада Європи може стикнутися з ланцюговим ефектом.
"Якщо ми почнемо дозволяти якійсь країні не дотримуватися правил – це буде кінець організації, бо інші країни підуть за нею. Я, на жаль, в цьому абсолютно впевнений", – заявив Шваббе.
Наступний раунд цієї суперечки має відбутися наприкінці січня 2025 року: тоді Азербайджан отримає право повернутися до роботи в ПАРЄ, подати новий склад делегації. І від того, як саме він реагуватиме на звинувачення у свій бік, від його налаштованості на діалог або на конфлікт, залежить подальший розвиток цієї історії.
Але навряд чи хтось всерйоз припускає, що після свідомої ескалації цього року в Баку повернуться до нормальної співпраці, знищать чорний список європейських політиків, відновлять моніторинг тощо. "Наразі не видно, щоб це було в принципі можливо", – визнала спікерка дебатів від соціалістів Азадех Роджан.
"Ми маємо бути готові до діалогу з владою і сподіватися, що це не призведе до остаточного розриву відносин з владою Азербайджану. Але якщо не буде покращення – нам треба бути готовими захищати свої цінності", – більш розмито додала доповідачка ПАРЄ щодо Азербайджану Ліза Крістоферсен. А Пол Гаван напряму запропонував ініціювати спецпроцедуру, яка має на меті призупинення членства або й виключення порушника з організації у разі, якщо той відмовляється виправлятися.
Та чи дійде Рада Європи так далеко? І коли це може відбутися?
Ці питання наразі без відповіді. Передусім через те, що процедури покарання держав-порушниць у ПАРЄ та Раді Європи радикально ускладнили після 2019 року – тоді ПАРЄ намагалася таким чином "побудувати мости" з Росією. А тепер – створила для себе перепони для дій.
Утім, з конфліктності дій Азербайджану останніми місяцями не можна виключити, що він і сам розрубить цей "гордіїв вузол" та вийде зі складу Ради Європи у відповідь на постійну критику та обмеження, які проти нього застосовуватимуть. Також цілком імовірно, що Баку ще точніше повторить російський шлях і для загострення конфлікту припинить сплату внесків у бюджет Ради Європи – так само, як у 2015 році зробила Росія.
Зрештою, держава Ільхама Алієва насправді й сама не бачить свого майбутнього в цій європейській структурі. Питання лише у тому, коли та за яким сценарієм це перетвориться на реальність.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"