Германия привыкает к новым друзьям Путина. Почему пророссийскую Сару Вагенкнехт берут в коалицию
Вересневі вибори у двох землях Східної Німеччини – Тюрингії та Саксонії – принесли очікувану сенсацію.
Уперше в сучасній німецькій історії переможцями земельних виборів стали ультраправі, ідеологію яких вважають такою, що межує з неонацизмом. Йдеться про партію "Альтернатива для Німеччини" ("АдН"), що обійняла перше місце на виборах у Тюрингії; а у Саксонії лише трохи відстала від лідера (тут Християнсько-демократичний союз, тобто ХДС, отримав 41 мандат, а "АдН" – 40 мандатів у земельному парламенті.
Такі успіхи ультраправих змусили решту німецьких партій об’єднатися навколо публічних обіцянок не допустити "Альтернативу" до формування земельного уряду. Ця червона лінія знайшла підтримку і на місцях, тож ультраправі напевно лишаться без виконавчих важелів.
Утім, викликів від того не поменшало.
Коаліції в обох східних землях, найімовірніше, очолить правоцентристський Християнсько-демократичний союз (ХДС), який відразу розпочав переговори з іншими партіями ландтагів. Однак коаліціада, що триває вже понад місяць, показала, що обидва земельні уряди не дуже складаються без друзів Путіна. Просто замість "АдН" до них доведеться запустити Альянс Сари Вагенкнехт (АСВ) – ультраліву і так само відкрито прокремлівську партію, очільниця якої не приховує, що вона є прихильницею Путіна.
Це доповнює історію ще однієї східнонімецької землі, Бранденбургу, де з команди Сари Вагенкнехт також зняли статус нерукоподаваної – тут із нею планує блокуватися Соціал-демократична партія (СДПН) Олафа Шольца.
Але те, що у Тюрингії та Саксонії ультраліва АСВ може стати прийнятним партнером навіть для християнських демократів, є дійсно революційною зміною.
Через це голос Сари Вагенкнехт у німецькому політикумі посилиться, і для Києва це саме по собі стане проблемою. Достатньо згадати про її активність – наприклад, "антивоєнний" мітинг 3 жовтня під гаслами на кшталт "Зупиніть війну зараз – жодних поставок зброї в Україну", де політикиня вкотре заявила про необхідність переговорів із Путіним, а політиків США назвала "воєнними злочинцями".
Перемовини про утворення коаліцій у Тюрингії та Саксонії вже спричинили суперечки в Бундестазі. Тож результати цих місцевих виборів матимуть тривожні наслідки і для України, і для Німеччини загалом.
"Золота акція" проросійських партій
Спершу – сухі факти про земельні, тобто місцеві вибори, що відбулися 1 вересня у Тюрингії та Саксонії.
У Тюрингії "Альтернатива для Німеччини" здобула перше місце зі значним відривом від решти партій. "АдН" отримала 32,8% голосів виборців, ХДС посів друге місце з 23,8%, АСВ – третє місце з 15,5%.
У Саксонії ХДС отримав незначну перевагу з 31,9%, ультраправі з "АдН" отримали 30,6%, АСВ знову опинився на третій сходинці 12% голосів.
Опитування наперед передбачали першу в історії німецьких земель перемогу "АдН", тож це не стало несподіванкою. Ключові партії країни, готові до такого розвитку подій, відразу повторили тезу про так званий "санітарний кордон" між ними та "АдН" – тобто про те, що союз між ними неможливий. Але в умовах, коли ультраправі отримали настільки високе представництво у земельному парламенті, заборона на блокування з ними ускладнює утворення правлячих коаліцій.
На додаток, важливо те, що для правоцентристів з ХДС, які взялися за створення коаліції, є неприпустимим партнерство з партією "Ліві", яка також пройшла до обох земельних парламентів, а у Тюрингії – зайняла четверту сходинку.
За цих умов створення коаліції на чолі з ХДС стало украй складною задачею.
А без участі і "Альтернативи", і Альянсу Сари Вагенкнехт одночасно – зібрати більшість виявилося у принципі неможливо.
ХДС опинилася перед непростим вибором.
Річ у тім, що лідерка партії, Сара Вагенкнехт, перед створенням своєї політсили була представницею партії "Ліві", яка для християнських демократів є неприпустимим партнером. Понад те, до 2023 року вона навіть очолювала фракцію "Лівих" у Бундестазі. То чи можна створювати з нею коаліцію зараз? Не дивно, що федеральний лідер ХДС Фрідріх Мерц заявив наприкінці вересня, що не вважає створення коаліції з крайніми лівими ймовірним (а з крайніми правими – і поготів).
Утім, реальність виявилася невблаганною.
І у Тюрингії, і у Саксонії ХДС розпочала переговори з фракціями АСВ та СДПН, прагнучи обмежити вплив крайніх правих, і створення земельних урядів від цих трьох партій видається можливим варіантом. Сара Вагенкнехт також висловила підтримку об’єднанню у такому форматі.
Втім, чіткої домовленості у жодній із земель наразі немає: переговори тривають.
Ультраліві – майже як ультраправі
Здавалося б, "Альтернатива для Німеччини" та Альянс Сари Вагенкнехт мають бути ідеологічно протилежними політичними силами. Перші є ультранаціоналістичними, тобто належать до крайнього правого флангу, другі – крайні ліві.
Проте між ними є багато спільного.
Зокрема, обидві партії пропонують залишити Україну без військової підтримки з боку Німеччини. "АдН" стверджує, мовляв, допомога ЗСУ лише розпалює конфлікт. АСВ робить подібні заяви, закликаючи до мирних переговорів через зменшення постачання зброї.
І ця позиція партії Вагенкнехт щодо Росії є вагомою складовою її популярності!
Так, у Саксонії 55% виборців заявляють, що їм подобається те, що АСВ виступає проти подальших постачань зброї Україні, а в Тюрингії ця цифра досягає 60%.
Близькість поглядів обох партій з Кремлем помітна не лише щодо України, а й в інших питаннях зовнішньої політики, а також у соціальних питаннях. Також обидві політсили мають скептичне ставлення до політики Європейського Союзу і виступають за більшу автономію Німеччини у прийнятті рішень.
Обидві політсили також висловлюють негативне ставлення до імміграції: "АдН" вимагає виселення іммігрантів, тоді як АСВ пропагує жорсткі заходи щодо контролю за прибулими.
Ще одна спільна риса – використання популістських наративів, які апелюють до емоцій виборців і акцентують увагу на проблемах рядових громадян, як-от економічні труднощі та соціальна несправедливість, і не цураються нереальних обіцянок.
Так вони збирають виборців, які почуваються забутими традиційними партіями.
А основна їхня відмінність полягає у тому, що "АдН" вже має репутацію "занадто радикальної" та токсичної для того, щоб мати з нею справу. А новостворена АСВ, хоч і підтримує ідеологічні тези, східні з "Альтернативою" – все ще сприймається як "нормальна партія". Крім того, по "АдН" б’є імідж партії, що близька до неонацизму, а для багатьох німців це є червоною лінією. І, нарешті, для частини виборців "АдН" "недостатньо інтелектуальна".
Тому АСВ підтримують переважно ті, хто не хоче голосувати за "АдН" з вищезазначених причин.
Чому схід Німеччини стає оплотом радикалів
У Східній Німеччині велика частка громадян відчуває економічну незадоволеність. Ця частина Німеччини колись перебувала під протекторатом СРСР, і економічний розвиток там досі нижчий, ніж у західній частині країни, а їхні мешканці почуваються "другим сортом" порівняно із західними німцями.
Економічні розбіжності забезпечують родюче середовище для популістських партій, які обіцяють прості рішення складних проблем. Ще одним чинником є те, що раніше основою економіки сходу була класична промисловість. Але зараз ця галузь занепадає через нові кліматичні норми (додаткове джерело негативного ставлення до ЄС).
А готовність працювати за меншу зарплатню створює для частини східних німців конкуренцію з мігрантами і радикалізує їхнє ставлення до міграційних питань.
На додаток "АдН" є більш популярною у сільських районах, де є додаткові проблеми – нестача лікарів, скорочення інфраструктури тощо, і як наслідок – відчуття "забутості" політиками.
По суті, "АдН" та АСВ стали своєрідними східнонімецькими партіями протесту проти багатої західної Німеччини.
До слова, у цих землях і представники традиційних партій підігрують електорату, тому їхні погляди можуть відрізнятися від позиції загальнонаціональної партії. Наприклад, Християнсько-демократичний союз підтримує Україну, проте її представник у Саксонії Міхаель Кречмер закликав скоротити надання військової допомоги Україні, а раніше агітував за відновлення "Північного потоку" для постачання російського газу в майбутньому.
Утім, праворадикальні настрої зростають не лише у східних землях. Масова імміграція на тлі економічної кризи спричиняє соціальну напругу та підживлює страхи серед населення. Праворадикальні партії успішно експлуатують ці побоювання, пропонуючи спрощені рішення.
Разом проти України
Як вже йшлося вище, "АдН" і АСВ сходяться у критиці Берліна за надання Україні військової допомоги.
В "АдН" підкреслено вважають Україну "легітимною" зоною російських інтересів. Лідер "Альтернативи" у Тюрингії Бйорн Гьоке у квітні 2024 року назвав Путіна "раціональним лідером". Його саксонський соратник Йорг Урбан організовував антиукраїнські протести "за мир", закликаючи до припинення допомоги Україні через те, що, мовляв, "українська військова машина розіграла цю війну".
Лідери АСВ мають схожу позицію. Лідерка партії Сара Вагенкнехт, як і її ультраправі колеги, активно просуває наратив про припинення постачання зброї Україні. А ще вона виступає проти розміщення ракет США на німецькій території.
Це, до слова, ускладнює переговори про уряд східних земель – не виключено, що АСВ вимагатиме прописати у коаліційному договорі ці тези як принципові для партії. Але навіть якщо земельний актив ХДС і СДПН, не виключено, буде готовий на певні поступки – то на загальнонімецькому рівні це буде здатне призвести до скандалу, адже у Бундестазі обидві традиційні партії підтримують Україну.
Наразі зарано говорити, чи призведе пошук коаліції у Тюрингії та Саксонії аж до таких проблем. Але можна з певністю говорити: намагання німецького політичного мейнстриму будь-що обмежити "Альтернативу для Німеччини" вже призвели до побічного ефекту – посилення відкрито пропутінської сили, Альянсу Сари Вагенкнехт.
Традиційні німецькі партії нескладно зрозуміти. Поствиборча реальність така, що відмова від їхньої співпраці з Альянсом Сари Вагенкнехт на місцевому рівні призведе до зростання ролі "Альтернативи для Німеччини". До речі, у Тюрингії "АдН" та АСВ мають достатньо голосів, щоби створити більшість та земельний уряд самотужки – у разі, якщо переговори про інший формат уряду не дадуть результату.
І хай яким буде результат цієї коаліціади, її наслідки стануть гостро відчутними для України, чия доля залежить від допомоги союзників, особливо Німеччини.
Автор: Віктор Березенко, політичний консультант, засновник Інституту глобальної трансформації