Миллиарды Кремля на оборону Украины. Три пути заставить Россию заплатить еще во время войны

Для опору російській агресії та повернення окупованих земель необхідні зброя та боєприпаси. І дедалі більше доводиться чути, що фокус зусиль має припадати на внутрішнє українське виробництво, що дозволить зберігати стабільність навіть у періоди перебоїв із зовнішньою допомогою.

Причому навіть наявні виробничі потужності оборонно-промислового комплексу (ОПК) України задіяні не на повну. Ключова причина – те, що спроможність щодо виробництва зброї значно перевищує фінансові спроможності українського бюджету. За словами міністра стратегічних галузей промисловості Германа Сметаніна, український ОПК має потенціал для виробництва на $20 млрд, але торік випустив продукції на суму $3 млрд. 

Утім, якщо наш бюджет не може покрити ці витрати – то треба шукати альтернативне фінансування.

Певні успіхи є.

Вже вдалося переконати деяких партнерів, таких як Данія та Канада, закуповувати зброю для ЗСУ в українських виробників, робота ведеться над залученням інших (як-от Норвегії). Втім, це не єдине потенційне джерело інвестицій в українську оборонну індустрію.

Перше за все, необхідно змусити Росію заплатити. 

Данія разом з ЄС є першопрохідцями і на цьому шляху.

За ініціативи Копенгагена ЄС скерував уже 400 млн євро від доходів, отриманих від заморожених російських активів, на оборонку – вони пішли на виробництво гаубиць "Богдана". Однак ці сотні мільйонів – далеко не єдині російські кошти, які можуть і повинні працювати на українську оборону. 

Цей текст пояснює, де є невикористані резерви та як їх можливо задіяти.

Конфіскація російських активів 

Одним з найчастіше обговорюваних варіантів, як змусити Росію заплатити за агресію, є передача Україні заморожених активів російського Центробанку. Ці кошти в сумі близько $300 млрд були заморожені в країнах G7 та ЄС в перші дні повномасштабного вторгнення.

Перші кроки для цього вже зроблені, хоч підготовка до них і забрала забагато часу. Перший транш у розмірі 1,5 млрд євро із доходів на заморожені активи, згенерованих в 2024 році, спрямовано на допомогу Україні через Ukraine Facility та Європейський фонд миру (останній, як відомо, витрачається на покриття оборонних витрат). Саме із цієї суми 400 млн євро пішли на закупівлю українських гаубиць за данською схемою.

Крім цього, країни G7 політично погодили, а наразі опрацьовують механізми видачі Україні кредитів сумарно на $50 млрд, із розрахунку на те, що у майбутньому цей кредит буде погашатися доходами на заморожені російські активи. Та остаточного рішення немає – ані про умови кредитів, ані про те, хто надаватиме нам такі кредити.  

До того ж важливо розробити запобіжники, якщо щось у цій схемі піде не так.

Передусім у разі, якщо з будь-яких причин генерація доходів на заморожені активи зупиниться – цей кредит не повинен перетворитися на борг України. 

Також важливо, щоб за ці кошти ми купували саме українську зброю. 

Раніше на пресконференції із президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, президент Зеленський заявляв, що частина кредитних коштів, обіцяних Єврокомісією у рамках цієї схеми, буде витрачена на зброю українського виробництва, у тому числі далекобійні дрони і ракети. 

Допомога має бути іншою

Та хоча всі ці кроки партнерів, безперечно, треба вітати – але ні 1,5 млрд, ні навіть 50 млрд євро чи доларів абсолютно недостатньо, щоби переламати хід війни. 

Це – кошти для виживання. Натомість важливо продовжувати працювати над повною конфіскацією усіх $300 млрд активів російського Центробанку, щоб забезпечити українську перемогу та відшкодування збитків від агресії. 

Раніше ми пояснювали, чому аргументи тих західних партнерів, що виступають проти повної конфіскації, не є обґрунтованими з точки зору оцінювання юридичних, фінансових і політичних ризиків. Додатково проведене дослідження перспектив оскаржити конфіскацію в міжнародних судах свідчить: шанси Росії невисокі. До того ж варто пам’ятати про те, що експропріація Росією активів західних бізнесів почалася задовго до початку серйозного обговорення партнерами можливості повної конфіскації, тож Росія крастиме західну власність незалежно від того, чи зважиться Захід на справедливі дії щодо активів держави-агресорки.  

Також наші партнери часто вважають "слоном у кімнаті" питання спроможності України управляти такими великими коштами у разі повної конфіскації. 

Утім, є механізми, які дозволяють зняти занепокоєння.

Свого часу для відбудови повоєнної Німеччини був створений спеціальний механізм, через який надходили кошти США – банк розвитку KfW (Kreditanstalt für Wiederaufbau). Перший мільярд від Плану Маршалла був спрямований саме туди. KfW відіграв важливу роль у відновленні інфраструктури, промисловості та малого бізнесу, а згодом став одним із найбільших банків розвитку у світі, підтримуючи проєкти як в Німеччині, так і за її межами.

Враховуючи страхи партнерів та прогалини в чинних механізмах надання фінансової підтримки Україні, ми пропонуємо створити окремий банк розвитку. 

Запропонована робоча назва – Український банк реституції та реконструкції. 

Його безпосередніми цілями можуть бути: виконання фінансової компенсації жертвам російської агресії на основі міжнародного компенсаційного механізму;​ видача недорогих кредитів для малих і середніх підприємств стратегічної промисловості, включаючи оборонні, яку міжнародні механізми наразі не фінансують; стабілізація української економіки тощо. 

Що слід врахувати? Прозорість і підзвітність.

Якщо до складу наглядової ради банку увійдуть представники країн "Групи семи" та уряду України, це забезпечить контроль міжнародних партнерів і участь України в управлінні. Важливо, щоб керівником банку був громадянин України, відібраний на прозорому конкурсі. Справедливо, щоб відновлення України здійснювалося українцями за рахунок російських коштів. 

Після отримання конфіскованих активів банк зможе інвестувати ці кошти ефективніше, ніж це наразі робить бельгійський депозитарій Euroclear, у якому заморожена найбільша частка російських активів.

Пропозиція щодо створення такого механізму Україною покаже, що ми можемо запропонувати міжнародний механізм та дати гарантії про прозоре та підзвітне використання конфіскованих російських активів. 

Воєнний податок на російський газ

Арештовані кошти російського центробанку – не єдиний спосіб змусити росіян заплатити. 

Прибутки від продажу Росією нафти і газу, як і прибутки від торгівлі із Заходом загалом, також можуть наповнювати фонд підтримки України, одночасно позбавляючи ресурсів російську воєнну машину. 

Росія продовжує витрачати на війну значні кошти і досі має необхідні для цього доходи. На четвертий рік повномасштабного вторгнення, тобто у 2025 році, за інформацією Bloomberg, бюджет "воєнної машини" РФ складе $142 млрд, або 6,2% російського ВВП. Санкції на російське викопне паливо не зупинили цей канал фінансування війни: за даними аналітичного центру CREA, з початку повномасштабного вторгнення Росія заробила майже 750 млрд євро від експорту енергоресурсів. 

До цього часу енергетичні санкції включали ембарго на трубопровідний газ (та й то неповне) та цінові стелі на нафту. 

Втім, цінову стелю Росія обходить через транспортування нафти тіньовим флотом, а скорочення постачань через газотранспортну систему – поволі компенсує зростанням поставок скрапленого газу. Ба більше, зараз трейдери у країнах ЄС укладають нові довгострокові контракти на постачання російського скрапленого газу, попри те, знижка на нього, порівняно з газом з інших країн, є незначною.

Найефективнішим способом позбавити Росію доступу до європейського ринку скрапленого газу було би запровадження повного ембарго.

Але в умовах, коли партнери не спромоглися зробити це за два з половиною роки і не дають сигналів про можливість такого кроку надалі – потрібно шукати проміжні ідеї та механізми.

Наприклад, через впровадження так званого "воєнного податку" на газ з Росії. 

У 2024 році ввізне мито у ЄС на російський скраплений газ становило 0%. Воєнний податок може мати вигляд митного збору на рівні Євросоюзу на скраплений газ походженням з РФ. Такий податок допоможе або перерозподілити доходи російської воєнної машини на користь України, або ж витіснити Росію з конкурентного європейського ринку скрапленого газу, якщо росіяни спробують перекласти тягар на європейських споживачів. 

Раніше європейці уже накладали схожі мита на сільськогосподарську продукцію з Росії та Білорусі, тому досвід та механізм для цього є, а цей воєнний податок може бути розширено і на інші товари, які західні споживачі досі купують у РФ. У стратегічній перспективі такий крок допоможе Європі припинити свою залежність від Росії, зняти небезпеку енергетичного шантажу з боку держави-агресорки та вдарити по прибутках, які фінансують воєнну машину Росії. 

А наразі російські гроші мають інвестуватися в українську оборону.

Це елегантний шлях досягти справедливості.

У війні на виснаження безперебійний доступ до ресурсів відіграє вирішальну роль. Саме тому ми, як громадянське суспільство, будемо продовжувати працювати над рішеннями, які з одного боку позбавлять агресора ресурсів для ведення цієї війни, а з іншого – створять стабільні фонди військової та фінансової підтримки України, які будуть незалежними від виборів чи внутрішніх політичних криз у наших ключових партнерів. 

Лише так ми зможемо гарантувати, що Україна матиме необхідні ресурси для перемоги і відновлення справедливого миру.

Авторка: Олена Галушка,

співзасновниця Міжнародного центру української перемоги, членкиня правління Центру протидії корупції

для "Європейської правди"