6 шагов, чтобы остановить нефть из России: как ЕС может противодействовать морской торговле агрессора
Надходження від експорту сирої нафти та нафтопродуктів є найбільшим зовнішнім джерелом фінансування військових витрат Росії, в тому числі закупівлі за кордоном військової техніки та товарів подвійного призначення.
Поки ці надходження зберігаються у нинішніх обсягах, війна проти України буде тривати і вимагати величезних фінансових навантажень на країни ЄС.
Цей ризик тривалості війни і тривалості видатків країн Європи на підтримку України та посилення власної безпеки переважно визначається обсягами морського експорту сирої нафти з портів Росії на Балтійському морі.
Він становить близько 60% від загального морського експорту нафти з Росії і фізично вимірюється в розмірі 10-12 млн тонн сирої нафти щомісяця, які перевозять від 90 до 100 танкерів на місяць.
Саме тому ЄС або коаліція країн Балтійського моря, разом з Норвегією та Великою Британією, рано чи пізно будуть вимушені застосовувати обмежувальні заходи щодо цього морського нафтового експорту, оскільки інших можливостей для цього світова географія не надає.
Але варто бути готовим до того, що у відповідь Росія буде демонструвати найвищий градус істерії та залякування.
Боротьба з "вітряками"
На основі власного досвіду ми стверджуємо, що займатися боротьбою з "тіньовим флотом Росії" – безперспективно. Тому що неможливо боротися з тим, чого не існує в природі.
Існує просто флот танкерів, які перевозять по світу російську сиру нафту і нафтопродукти. І він не "тіньовий" для тих, хто хоче бачити.
Такими ж безперспективними є дискусії навколо розмірів "цінової стелі". Тому що її теж ніколи не було і немає.
Механізм так званої "цінової стелі" не працював і не працює,
оскільки не має і не може мати запобіжників проти фальшування документів про вартість вантажу танкера.
Укладання контрактів з дотриманням "цінової стелі" з 2022 року прямо заборонено указом президента РФ і суворо контролюється.
Публічний супровід цього напряму в світових ЗМІ і експертних колах фактично виконує роль прикриття тих реальних обставин, що 30% цієї сирої нафти перевозяться з російських портів танкерами, що належать компаніям, зареєстрованим в Греції.
Коректна постановка задачі полягає в тому, щоб боротися за зменшення російського морського експорту нафти та нафтопродуктів як з основним зовнішнім джерелом фінансування та тривалості російської агресії проти цивілізованого світу.
Загальний обсяг морського експорту сирої нафти РФ (без нафтопродуктів) у вересні 2024 (всі цифри в цій статті наводяться за даними власного моніторингу) складає близько 20 млн тонн.
При цьому найважливішим за обсягами і найсприятливішим за політико-географічними умовами для планування спротиву є, безумовно, Балтійське море (60% морського експорту сирої нафти).
Зрозуміло, що можливостей впливу на перевезення на Півночі і Далекому Сході ні Україна, ні її союзники практично не мають. Завадити перевезенням через турецькі протоки також проблематично через відому політику Туреччини.
Що відомо про російський танкерний експорт?
Кількість танкерів, що беруть участь у російському нафтовому експорті з портів Балтійського моря (без LNG), складає 150-170 суден на місяць, з них 100 – величезні танкери сирої нафти, кожен з яких перевозить від 110 до 150 тисяч тонн нафти.
З урахуванням повторних (циклічних) рейсів можна приблизно оцінити загальну кількість танкерів, що перевозили російську сиру нафту та нафтопродукти з портів Балтійського та Чорного морів за останні шість місяців, у 900-1000 суден (з них приблизно 300-400 танкерів сирої нафти – Type of ship Crude Oil Tanker).
Головний висновок:
понад 30% перевезень виконують танкери судновласників Греції.
Разом з танкерами, зареєстрованими на Кіпрі та в країні-кандидаті до ЄС Молдові, 34,2% цього напрямку ринку танкерних перевезень належить компаніям з країн "ЄС+".
Натомість частка танкерів, що зареєстровані в "країнах зручного прапора" (офшорні країни, FOC countries), тобто в таких, де дійсно можуть бути утаємниченими реальні власники танкерів, складає лише 10-12%.
Статистика нашого моніторингу беззаперечно свідчить, що близько 93% сирої нафти прямує до Індії, Китаю, Сінгапуру, Туреччини, а до 7% сирої нафти РФ з портів Балтійського та Чорного морів потрапляє на рейдові перевалки біля узбережжя країн ЄС.
А іноді навіть безпосередньо до портів ЄС на пряме порушення ембарго.
По нафтопродуктах це співвідношення складає приблизно 83:17.
Чи допоможуть обмеження зі страхування?
16 грудня у Таллінні країни Балтійського та Північного морів підписали декларацію щодо посилення вимог щодо страхування танкерів, що перевозять російську нафту.
"Сполучене Королівство, Данія, Швеція, Польща, Фінляндія та Естонія доручають відповідним морським органам вимагати відповідні докази страхування від підозрюваних тіньових суден, які проходять через Ла-Манш, данську протоку Великий Бельт, Зунд між Данією та Швецією та Фінською затокою", – говориться у декларації.
Скоріш за все, лідери країн мали на увазі зробити цей крок для оцінки перших практичних реакцій.
Варто уточнити, що, за нашими даними, у вересні 2024 року сиру нафту з РФ перевозили 99 танкерів. 45 з них, тобто 45,5% або майже половина, мають страхові поліси P&I. Решта – в страхових компаніях Індії, Китаю тощо.
Таким чином, поширена в ЗМІ інформація про "переважну більшість незастрахованих танкерів" є перебільшеною.
Нагадаємо, що ще з 1 грудня 2022 року про аналогічний крок оголосила Туреччина – було оголошено, що вона закриє протоки Босфор та Дарданелли для суден, що перевозять нафту, якщо вони не матимуть страхового покриття P&I.
Однак до якихось змін це не призвело, і навіть інформації про подальшу реалізацію цієї "додаткової вимоги" не надходило.
Що реально може зробити ЄС?
Які кроки країн Заходу можуть призвести до зменшення обсягів морських перевезень російської сирої нафти та нафтопродуктів?
Крок 1. ЄС (або коаліція країн-членів ЄС та НАТО, що розташовані на берегах Балтійського та Чорного моря) має оголосити "особливий період" стосовно застосування та/або тимчасового припинення дії окремих норм міжнародного морського права та міжнародних угод, що стосуються свободи судноплавства, свободи проходу та транзиту тощо до завершення російської агресії.
Оскільки міжнародне морське право, зокрема Конвенція ООН з морського права, де-факто є "правом мирного часу", впливати в його рамках на вказані процеси неможливо.
Тому в основі заходів, що мають бути розроблені, треба покласти принцип "особливого періоду", під час дії якого країни-партнери та союзники могли б офіційно запроваджувати дії та заходи, що можуть не повністю відповідати правовим нормам морського "права мирного часу".
Крок 2. ЄС має категорично заборонити всім судновласникам з країн ЄС перевозити російську нафту та нафтопродукти з портів РФ.
Це дозволить швидко зменшити на 30% обсяги і створить на деякий час для РФ дефіцит танкерного флоту.
Крок 3. ЄС (або коаліція країн-членів ЄС та НАТО, що розташовані на берегах Балтійського моря) має швидко включити до санкційних списків усі танкери, що були зафіксовані за останні шість місяців при перевезенні російської сирої нафти та нафтопродуктів.
Ці санкції мають забороняти користування не тільки територіальним морем, портами, стоянками, але й лоцманськими та іншими морськими послугами в країнах ЄС.
Навіть початок цього процесу буде мати величезний вплив на судновласників танкерів.
Крок 4. ЄС (або хоча б коаліція країн-членів ЄС та НАТО, що розташовані на берегах Балтійського моря) має тимчасово запровадити обов’язкову лоцманську проводку в Данських протоках, що з’єднують Балтійське та Північне моря.
Заборона користування лоцманськими та іншими морськими послугами для підсанкційних суден створить надійний замок на єдиному шляху з російських портів Балтики танкерам з "кривавою нафтою".
Крок 5. Одночасно з опрацюванням цих пропозицій мають бути проведені експертні обговорення щодо можливого впливу цих заходів на світові ціни на нафту, а також заходи для компенсації контрзаходів РФ для розкручування спіралі світових цін.
Крок 6. ЄС має посилити та зробити однозначним формулювання санкційного режиму щодо категоричної заборони всім портам країн ЄС приймати танкери з нафтою та нафтопродуктами, що були завантажені на борт на рейдових перевалках.
Це дозволить швидко скоротити обсяги російської нафти та нафтопродуктів, що потрапляють до країн ЄС на порушення ембарго, що складає ще до 10% російського імпорту.
Можлива відповідь РФ
Складність обмеження російського морського експорту нафти з Балтійського моря буде посилюватися стратегією Росії вести геополітичну гру на підвищення світових цін на нафту.
За нашими спостереженнями Росія вже розпочала здійснювати заходи для підвищення світових цін на нафту, оскільки тренд на їх зниження категорично неприйнятний для держави, що веде агресивну війну.
В серпні 2024 року ми не фіксували жодного танкера, що вийшов би з російських портів Балтійського моря і прямував на схід навколо Африки, оминаючи шлях через Суецький канал та Червоне море, але у вересні таких випадків було зафіксовано сім, а в жовтні вже 13.
Це синхронізується з першими повідомленнями світових ЗМІ у вересні 2024 про можливу передачу Росією хуситським екстремістам протикорабельних ракет для обстрілів суден в Червоному морі.
Зауважимо, що маршрут до Індії, Сінгапуру або Китаю навколо Африки, щоб не проходити Суецьким каналом та Червоним морем, є довшим на 12-14 днів і, відповідно, значно дорожчим.
Отже, ми прогнозуємо, що хуситським партнерам російських агресорів поставлено завдання в потрібний час здійснити потужну серію атак на танкери в Червоному морі з метою створення панічних настроїв на біржах і підвищення світових цін на нафту.
Поява і збільшення кількості рейсів по маршруту навколо Африки у танкерів, що йдуть до Індії, Сінгапуру, Китаю з російських портів Балтійського моря, викликані витоком інформації стосовно цих намірів "дружнім" судновласникам.
Є ще одна можливість для російської гри на підвищення нафтових цін.
Після введення ембарго на російську сиру нафту країни ЄС замінили у своєму нафтовому імпорті російську сиру нафту з портів Чорного моря на казахську.
Це створює для РФ можливості в будь-який політично зручний період під спеціально створеними штучними приводами (наприклад, погодні умови, технічні несправності, вимоги екологічних служб РФ або судові рішення РФ) призупинити на будь-який термін або повністю припинити експорт казахської нафти до ЄС.
Такі дії Росія вже демонстративно вживала у березні та липні 2022 року.
За час існування ембарго ЄС на імпорт морської нафти з Росії, тобто з грудня 2022 року, обсяги казахської нафти СРС, що були імпортовані країнами ЄС з Чорного моря (по вересень 2024 включно), склали, за даними нашого моніторингу, близько 99,6 млн тонн, в середньому 4,5 млн тонн на місяць.
Основними імпортерами цієї нафти, і відповідно, країнами, які можуть зіткнутися з найбільшими неприємностями, якщо цей прогноз здійсниться, є країни ЄС, що імпортують майже весь її обсяг. Це Італія (найбільший імпортер нафти СРС з Чорного моря – 45% у вересні 2024), а також Нідерланди, Греція, Франція, Іспанія (з часткою від 10 до 15%).
Отже, заходи щодо обмеження обсягів морського нафтового експорту Росії бажано здійснювати поступово і в координації з партнерами, такими як США, та з іншими країнами, які мають наміри збільшити частку своїх енергоносіїв на світовому ринку.
Крім того, наша рекомендація країнам ЄС полягає в тому, що в умовах агресивної війни Росії проти України і українського спротиву, який не матиме тенденцій до зменшення, бажано позбавлятися від таких імпортних потоків енергоносіїв, що проходять через зони бойових дій.
В цьому сенсі наміри Казахстану переорієнтувати значну частку своєї нафти на маршрут Баку – Тбілісі – Джейхан є своєчасними, але вони зіткнуться зі спротивом Росії.
Автор: Андрій Клименко,
головний редактор BlackSeaNews, керівник Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень