Трюдо, давай, до свидания! Как отставка Христи Фриланд стала признаком больших перемен в Канаде
Уряд Канади може достроково піти у відставку, а його очільник Джастін Трюдо – втратити шанси на збереження посади прем'єра.
Старт політичній кризі дала несподівана відставка канадської політикині українського походження Христі Фріланд з посади віцепрем'єрки та міністерки фінансів Канади. Сама Фріланд пояснила своє рішення розбіжностями з Джастіном Трюдо щодо економічної політики напередодні обіцяного Дональдом Трампом запровадження торговельних мит для Канади.
Проте цей крок може мати далекосяжні наслідки.
Він відкриває можливість винесення вотуму недовіру уряду Трюдо, що майже гарантовано означає швидкий прихід до влади консерваторів. А одночасно може дати старт боротьбі за посаду лідера лібералів – і тут опонентом Трюдо може стати сама Фріланд.
Тим важливіше детальніше розібратися, що відбувається у важливій для нас крані. А разом із тим – як ці зміни можуть вплинути на підтримку Канадою України (спойлер – можливі зміни на краще).
Жорсткіша за прем'єра
Офіційною версією і, ймовірно, останньою краплею, що спричинила відставку, стали розбіжності з приводу реакції Канади на обіцянку Дональда Трампа ввести мита у розмірі 25% на весь імпорт із Канади та Мексики, якщо ці дві країни не врегулюють нелегальну міграцію та поширення наркотиків (зокрема, препарату фентанілу) до США, які надходять, за його твердженням, через "занадто відкриту політику кордонів".
Варто визнати: ці звинувачення не є абсолютно безпідставними, адже Канада та Мексика мають більш ліберальне міграційне законодавство та відкритіші умови приїзду в країну у порівнянні із США. І мігранти нерідко цим користуються.
Також частина канадського та мексиканського експорту звільнена від мит завдяки торговельній угоді USMCA (The United States-Mexico-Canada Agreement) між трьома країнами, що була компромісним творінням Трампа в час його першої каденції, яке він пролобіював на заміну положенням Північноамериканської зони вільної торгівлі, так званої NAFTA.
Хоча незрозуміло, як Трамп буде запроваджувати мита, не порушуючи свою ж угоду USMCA, так само, як не відомо, як саме Канада та Мексика мають врегулювати проблему міграції, яка залежить від двостороннього контролю.
Саме тому ця заява стала громом серед ясного неба для Канади, 75% експорту якої припадає саме на США.
Фріланд на своїй позиції фактично повинна була очолювати команду уряду для пошуку рішення Канади стосовно цієї резонансної обіцянки.
Відомо, що вона наполягала на більш жорсткій відповіді Канади, значному скороченні видатків урядом та підготовці до затягування поясів на час президентства Трампа.
Тим часом ще наприкінці листопада Трюдо вирішив скасувати податки на деякі товари та послуги (іграшки, продукти, декор, розваги тощо) в кількох провінціях на час Різдвяних свят, аж до лютого 2025 року. Такий крок має призвести до надлишкових витрат у сумі 1,6 млрд канадських доларів, проте одночасно середня канадська родина витратить на свята на 100 доларів менше.
Це явний популістичний крок, зроблений, щоб вгамувати падіння рейтингу уряду і Ліберальної партії, який, як кажуть, Фріланд абсолютно не сприйняла на тлі таких загроз від нового очільника Білого дому і не надто оптимістичної економічної ситуації в Канаді загалом.
Загострення розбіжностей між Джастіном Трюдо та Христею Фріланд системно накопичувалося протягом багатьох років.
Вони були помітні ще під час переговорів про оновлення Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (NAFTA) у 2018 році, коли Фріланд займала ключову роль у цьому процесі як тодішня міністерка закордонних справ.
Її жорстка позиція щодо збереження безмитних квот, зокрема в молочній галузі, та механізму вирішення торговельних рішень в рамках угоди суперечила прагненню Трюдо уникнути конфронтацій та зберегти торгівлю, але поступитися частиною інтересів.
Фріланд вважала таку позицію слабкою, що спричинило значні тертя між нею та прем'єром.
Напруження між двома політиками також проявилося у 2021 році, коли Фріланд активно просувала ініціативу про створення спеціального фонду для підтримки малого бізнесу під час пандемії COVID-19. Її ідея передбачала скорочення видатків на менш пріоритетні програми, що викликало спротив Трюдо, який акцентував на розширенні соціальних виплат.
У 2024 році напруження досягло нового піка.
Фріланд виступала за більш жорстке скорочення видатків, тоді як Трюдо наполягав на розширенні соціальних програм і підтримці зеленого переходу. Її аргументи ґрунтувалися на необхідності стабілізації державного боргу, що вже досяг рекордних рівнів, вирісши із 30% ВВП Канади в 2019 до майже 49% ВВП у 2023 році, проте це суперечило прагненню Трюдо забезпечити популярність серед виборців за рахунок державних витрат.
Також Фріланд, відома своїм жорстким ставленням до Росії та підтримкою України, зіштовхнулася з більш обережним підходом Трюдо щодо цих питань, який полягав у допомозі, яка йде у фарватері країн-партнерів.
Зокрема, обережність та неквапливість Канади в наданні летальної зброї пов’язують саме зі зволіканням особисто Трюдо, допоки не відбувається повної синхронізації поведінки найбільших донорів, зокрема США.
Відставка на тлі Трампа
У мережі також поширилася конспірологія про те, що, мовляв, це була вимога Трампа до Трюдо – усунути Фріланд з команди за її прагнення більш жорсткої політики впродовж переговорів щодо NAFTA та занадто проукраїнську позицію, яка заважатиме Канаді погоджуватися на Трампову ідею швидкого перемир’я на невигідних для України умовах.
Хоча саме ця аргументація є всього лиш вигадкою, однак її контекст не позбавлений певної частки правдивості.
Дональд Трамп неодноразово використовував критику Христі Фріланд як політичний інструмент впродовж переговорів щодо NAFTA. Як пригадує Politico, він навіть називав її "небажаною переговірницею". Свого часу такі заяви викликали внутрішній резонанс у Канаді, зокрема серед опозиційних сил, які звинувачували уряд Трюдо у слабкій дипломатії, оскільки Канада тоді все ж зайняла більш м’яку позицію.
Цього ж разу, за припущеннями багатьох канадських аналітиків, Трюдо був знову готовий йти на поступки. Що й демонструє його візит у резиденцію Трампа в Мар-а-Лаго без Христі Фріланд, яка, повторююся, мала очолювати команду уряду з того питання, проте зі своїм давнім товаришем Домініком Лебланом, міністром громадської безпеки.
Врешті-решт, Трюдо сам попросив Фріланд відійти від керівництва Міністерством фінансів, проте залишитися в уряді.
Від такого компромісу Фріланд відмовилася, заявивши про свою відставку всього за кілька годин до того, як мала виступати із заявою щодо стану економіки за підсумками осені.
У листі, який вона поширила в соцмережах, Фріланд відверто говорить про ці розбіжності та пояснює своє рішення неготовністю представляти прем’єр-міністра, котрий, мовляв, втратив довіру до неї.
Натомість Трамп не відмовив собі у приємності прокоментувати цю відставку, назвавши вже колишню віцепрем’єрку "токсичною і неконструктивною" у своїй мережі Truth Social, при цьому вкотре підколовши Трюдо означенням його як губернатора "Великого штату Канада".
В очікуванні вотуму недовіри
Фактично відставка Фріланд оголила розбіжності всередині Ліберальної партії, які намагалися не виносити на публіку. Ходили чутки, які підтримують CTVNews та інші медіа, що команда Трюдо була приголомшена її рішенням, що свідчить про відсутність стратегічної комунікації на найвищому рівні.
Тим більше, що напередодні уряд залишив і міністр будівництва, інфраструктури і громад Шон Фрезер, хоча й з особистих сімейних причин.
На зібранні Ліберальної партії, що відбулося на початку тижня, стало зрозуміло, що ліберали не є об’єднані – фактично партія розділилася на прибічників Трюдо і тих, хто закликав його відійти від керівництва політсили. Причиною розколу стали насамперед дані соціологів, які свідчать, що ліберали продовжують нарощувати відставання від своїх основних конкурентів.
За зведеними даними найбільших агенцій,
партію Трюдо готові підтримати 21,6% виборців, тоді як канадських консерваторів – 43,2%.
І ці дані були отримані ще до гучної відставки Фріланд!
Проте, попри невдоволення, партійці не мають жодного дієвого механізму змусити Трюдо піти у відставку. Єдині можливості пов’язані з оголошенням вотуму недовіри в парламенті, що одразу ж запустить процедуру дочасних виборів.
Інша опція – оголошення генерал-губернаторкою Мері Саймон про розпуск парламенту, що знову ж запускає виборчий цикл, чого більшість партійців поки намагається уникнути через згадану проблему рейтингів.
Тому малоймовірно, що саме ліберали проштовхуватимуть відставку Трюдо, тим більше, що його критиків менше, ніж тих, хто закликає до об’єднання у важкі часи.
Однак, враховуючи існуючу поляризацію всередині партії і фактичний поділ на фракції тих, що орієнтуються на більш жорстку економічну політику, і тих, хто залишається на боці маневрування Трюдо, прем’єр-міністр вирішив використати свій улюблений прийом – зробити ротацію в кабінеті міністрів.
І вже у п’ятницю, 20 грудня, вісім партійців зайняли позиції нових міністрів, а чотири досі чинні міністри отримали нові повноваження.
Тут варто наголосити на двох моментах – в уряд зайшли лише політики-ліберали (при цьому доволі близькі до Трюдо), що підтверджує повний розрив із колишніми співкоаліціянтами з Нової демократичної партії (НДП), який відбувся у вересні цього року.
Друга обставина – Трюдо фактично підтягнув в урядовій ієрархії максимально вірних осіб.
Так, віцепрем’єрське крісло тепер посяде вже згаданий Домінік Леблан, залишаючи зі собою Міністерство громадської безпеки. Аніта Ананд, яка перебувала на різних міністерських позиціях тривалий час і продемонструвала повну лояльність Трюдо, зараз, окрім Міністерства транспорту, отримає новостворене Міністерство внутрішньої торгівлі. А важливе Міністерство працевлаштування, робочої сили та праці отримає ще один давній соратник прем’єра Стівен Маккінон.
Урядові зміни "розбудили" канадську опозицію.
Лідер НДП Джагміт Сінгх оголосив, що "ліберали не заслуговують на черговий шанс", і тому він буде ставити на голосування вотум недовіри уряду на наступному засіданні парламенту, яке має розпочатися 27 січня. А лідер консерваторів П’єр Пуальєвр взагалі звернувся до генерал-губернаторки з проханням розпустити парламент ще до чергового засідання, посилаючись на відсутність у Трюдо більшості.
Консерватори є очевидними бенефіціарами виборів з огляду на існуючі рейтинги та електоральні проєкції, які майже гарантують їм стрімку перемогу і отримання не менше 200 місць у парламенті за необхідних 170 для того, щоб мати більшість.
Пуальєвр не приховує свого зацікавлення якомога скоріше прийти до влади, бажано – ще до початку каденції Трампа.
НДП також має відносну вигоду, оскільки хоч і не виграє вибори, проте на тлі кризи в лібералів може наростити свою підтримку і фактично перетворитися на другу найбільшу партію – вже зараз їхня різниця становить лише 2% на національному рівні.
Хоча генерал-губернатор дійсно має право розпустити парламент і почати нові вибори, однак це за традицією відбувається після погодження прем'єр-міністра, і очевидно, Трюдо не буде про це просити.
Тому вотум недовіри залишається хоч і єдиним, проте цілком імовірним інструментом. На сьогодні Ліберальна партія має 158 місць в парламенті, в той час як Консервативна – 119 місць, Блок Квебеку – 32 місця, НДП – 25 місць, а "Зелені" та інші – чотири місця.
А це означає, що якщо опозиція об’єднається (а виглядає так, що такий намір існує), то отримає достатньо голосів для оголошення вотуму недовіри.
Шанс для України?
Відставка Фріланд виявилася не лише внутрішньопартійною кризою, а механізмом запуску національних змін.
Фактично Трюдо зіткнувся з невеликим вибором опцій – низькі рейтинги зупиняли його від перевиборів, тоді як утворення нової коаліції видавалося вкрай малоймовірним у ситуації, коли потенційні партнери звинувачують голову уряду в непослідовності. Залишається остання опція – відставка, але наразі Трюдо її не розглядає.
Про патовість ситуації свідчить чергова перезмінка в уряді з надією виграти хоча б час для нових соціальних ініціатив, що могли б трішки підвищити рейтинги лібералів. Проте це виглядає як остання соломинка – за свіжими даними агенції Abacus, 56% канадців бажають зміни уряду і лише 11% надалі підтримують Трюдо.
І це – далеко не всі проблеми! Якщо нинішньому уряду вдасться уникнути вотуму недовіри, то цілком ймовірно, що Канада буде доволі поступливою у відносинах із США, щоб не створювати чергових коливань.
Але якщо ж Трюдо опиниться в ситуації дочасних виборів, на нього, цілком ймовірно, чекає внутрішньопартійна боротьба.
Зважаючи на заяву Христі Фріланд, вона готова брати участь у виборах і цілком може розглядатися як альтернатива Трюдо. Вона володіє найбільшою впізнаваністю після колишнього боса і загалом розглядалася колись як ймовірна його наступниця.
Також серед потенційних претендентів на лідерство виділяють міністерку закордонних справ Мелані Жолі та міністра інновацій, науки та індустрії Франсуа-Філіпа Шампаня. Останні політики, хоч і мають нижчу впізнаваність та менший потенційний рейтинг, вважаються компромісними кандидатами, які можуть об'єднати різні фракції партії.
Проте це не означає, що Трюдо можна списувати вже сьогодні – він все одно залишається найбільш значним політиком у своїй партії, і вона цілком може зупинити на ньому свій вибір.
Що означає для України можлива зміна уряду Канади?
Якщо Христя Фріланд зможе скласти внутрішню конкуренцію за партійне лідерство, то обережна політика лібералів може змінитися в сторону більш активної. Втім, малоймовірно, щоб зміна лідера дозволила лібералам наростити свій рейтинг і виграти вибори.
Якщо ж вибори відбудуться, то майже гарантовано до влади прийдуть консерватори. Проте і в такому разі існуюча політика відносно України також буде переглянута – і також на нашу користь.
Консерватори неодноразово критикували Трюдо за надмірну обережність щодо надання летальної зброї, зокрема сучасних її зразків. Пуальєвр неодноразово підтримував запровадження жорстких санкцій проти російських офіційних осіб та олігархів, а також проти ключових секторів російської економіки.
Також консерваторам буде значно легше спілкуватися з Трампом, що також може позитивно вплинути на нашу підтримку з боку США.
Саме тому політична криза у Канаді не несе для Києва ризиків, натомість може принести додаткові переваги.
Автор: Дмитро Шеренговський,
проректор Українського католицького університету, програмний директор Центру Дністрянського