Макрон против "антиреспубликанского фронта": какие последствия будет иметь отставка правительства Франции
"Вони думають тільки про одне: про президентські вибори, про те, щоб підготувати їх, спровокувати їх, прискорити їх", – заявив увечері 5 грудня, звертаючись до нації, президент Франції Емманюель Макрон.
Згадані "вони" – це і ультраліва партія "Нескорена Франція" Жана-Люка Меланшона, і ультраправе "Національне об’єднання" Марін Ле Пен.
Саме ці політичні сили стали ініціаторами вотуму недовіри уряду Мішеля Барньє. Як прокоментував це голосування президент Макрон,
"крайні праві та крайні ліві об'єдналися в антиреспубліканський фронт".
"А ті сили, які ще вчора керували Францією, вирішили їм допомогти", – додав президент, натякаючи на соціалістів, які також голосували за відставку уряду.
Ця відставка ставить президента Франції у дуже незручне становище. Тепер усі чекають, що він оголосить кандидатуру нового голови уряду. Проте жодна з можливих кандидатур не має значних шансів на хоч скільки-небудь тривале перебування на прем’єрській посаді.
При цьому причиною відставки стали спроби уряду Барньє стабілізувати державні фінанси, проти чого виступила "ультраправо-ультраліва більшість". Проте без цієї стабілізації вже незабаром Франція матиме чималі проблеми.
І на додачу в даній ситуації відсутня опція політичного перезавантаження – нові дострокові вибори у Франції можливі лише в середині наступного року.
Президенту Макрону доведеться створити справжнє диво, щоб знайти вихід із цієї політичної кризи. А поки цього не сталося, Франція почала стрімко втрачати позиції на міжнародній арені. А це вже – чималий ризик для України.
Антирекорд для прем’єра
"Я був і залишаюся тим, хто будує, а не руйнує", – заявив у своїй промові перед голосуванням за вотум недовіри уряду прем’єр Мішель Барньє.
Відставка його уряду не була неочікуваною, адже ще напередодні Марін Ле Пен оголосила, що її партія "Національне об’єднання" підтримає вотум недовіри, поданий блоком лівих партій "Новий народний фронт".
Причиною відставки став конфлікт навколо ухвалення держбюджету на 2025 рік.
Ще при призначенні цього уряду експерти прогнозували, що бюджет стане величезним викликом для Барньє та його уряду.
Проблема полягає в тому, що уряд мав запропонувати програму бюджетної консолідації. Тобто – зменшити бюджетні витрати та збільшити надходження.
Річ у тім, що бюджетний дефіцит Франції вже досяг 6% ВВП, і це при тому, що правила ЄС вимагають дотримуватися рівня не більше 3%. І це – не найбільша проблема.
Потреба Франції в залученні кредитів вже привела до парадоксальної ситуації – вони залучають кредити за ставкою, вищою, аніж Греція! А така висока ставка збільшує вартість обслуговування державного боргу – у Франції ці виплати вже стали другою за розмірами статтею державних витрат.
Саме тому уряд Франції мусив знайти можливості для зменшення бюджетного дефіциту. Нехай не відразу до 3% від ВВП, але принаймні показати реалістичний шлях поступового виходу на цей рівень, щоб заспокоїти ринки.
"Ми перебуваємо в моменті істини та відповідальності, – заявив депутатам Мішель Барньє. – Це реальність. Я намагався знайти з цього вихід, пропонуючи складні фінансові шляхи. Звичайно, замість цього я волів би просто роздавати гроші, навіть якщо їх у нас немає. Але реальність залишається, і вона нікуди не зникне завдяки магії вотуму недовіри. І з цією реальністю зіткнеться будь-який уряд, яким би він не був".
Щоб вирішити цю проблему, уряд запропонував збільшити податки, отримавши від них додаткові 20 млрд євро, а також скоротити бюджетні витрати на 40 млрд євро. Серед них – перенесення на пів року індексації пенсій, зменшення компенсацій на купівлю ліків.
І навіть пропозиції зменшення витрат на утримання колишніх глав урядів.
І тоді уряд пішов ва-банк.
Розуміючи, що такий бюджет не має шансів бути прийнятий у парламенті (нагадаємо, що коаліція не має парламентської більшості, а тому є залежною від голосів опозиції), було задіяно "процедуру 49.3".
Ця процедура, прописана у відповідній статті французької конституції, дозволяє уряду провести законопроєкт без голосування у парламенті.
Проте використання такої процедури має зворотний бік – опозиція отримає можливість поставити на голосування вотум недовіри уряду. І якщо він набере достатньо голосів, то приведе і до відставки уряду, і до скасування суперечливого закону.
Ліві, які від самого початку шукали можливість відправити уряд у відставку, звичайно, скористалися цією ініціативою.
Однак дещо несподівано у "Національному об’єднанні" також оголосили, що готові голосувати за відставку уряду. Як вважається, ультраправі, які спочатку підтримали уряд Барньє, змінили позицію через відкриття кримінальної справи проти Марін Ле Пен, яка може позбавити її права обіймати державні посади протягом п’яти років – тобто балотуватися на президентських виборах 2027 року.
Як наслідок, 4 грудня за відставку уряду проголосували 331 депутат за необхідних 289. Усі спроби пропрезидентської фракції завадити цьому, переконавши не підтримувати це рішення поміркованих лівих: соціалістів та екологів, виявилися марними.
Таким чином, Мішель Барньє став першим з 1962 року головою уряду, що був відправлений у відставку шляхом голосування за вотум недовіри. А на додачу – на цій посаді він пропрацював лише 91 день, це абсолютний антирекорд у новітній історії Франції.
Стратегія хаосу
В день, коли депутати голосували за відставку уряду, у парламенті був присутній лідер "Нескореної Франції" Жан-Люк Меланшон – хоч він і не є діючим депутатом.
Втім, бажання бути особисто присутнім на своєму тріумфі перемогло.
Саме Меланшона зазвичай називають головним переможцем падіння уряду. Невипадково у "Нескореній Франції" спробували розвинути успіх, піднявши питання і про імпічмент президента Макрона.
"Нарешті уряд Барньє впав, як і його жорстокий бюджет", – відразу після голосування за вотум недовіри уряду заявила депутатка "Нескореної Франції Матильда Пано. Після цього вона закликала Емманюеля Макрона добровільно подати у відставку.
"Сьогодні історичний день. А за кілька місяців ми матимемо першого від початку П’ятої Республіки президента, проти якого розпочато процедуру імпічменту", – заявила вона.
Щоправда, наразі ця погроза виглядає примарною, адже цю ініціативу не підтримали ані інші ліві партії, ані ультраправе "Нацоб'єднання". А Марін Ле Пен навіть назвала цю ініціативу "проєктом карнавальних Че Гевар".
Втім, у "Нескореній Франції" обіцяють створити президенту такі умови, за яких він не матиме іншого вибору.
"Навіть із (новим) Барньє кожні три місяці Макрон не протримається трьох років ",
стверджує Меланшон.
У пропрезидентській фракції таку політику назвали "стратегією хаосу", в який ультраліві прагнуть занурити країну.
А Емманюель Макрон у своєму зверненні до нації 5 грудня напряму відповів на заклики "Нескореної Франції", заявивши, що не збирається достроково покидати посаду.
"Мандат, який ви (народ. – Ред.) на демократичних виборах довірили мені, розрахований на п'ять років, і я виконуватиму свої обов'язки повною мірою до кінця", – заявив він.
Дійсно, президент Франції не зобов’язаний подавати у відставку через падіння свого уряду. І ніяких реальних підстав вимагати імпічменту у "Нескореної Франції" немає.
Проте "стратегія хаосу" може виявитися досить дієвою. Макрону буде дуже непросто знайти нового прем’єра для керівництва урядом, що не має парламентської більшості.
А головне, більшість французів вважають саме президента винним у нинішній кризі. А разом із тим, згідно з опитуванням Cluster17, дострокову відставку глави держави підтримують 54% французів.
І чим довше триватиме ця політична криза, чим довше триватиме призначення нового уряду – тим більше французів підтримуватимуть відставку Макрона.
Друга спроба Макрона
Вотум недовіри призвів не лише до відставки уряду, а й до скасування податкових змін, на яких мав базуватися держбюджет на 2025 рік.
Теоретично, це не є мегапроблемою. Принаймні, шатдаун, як у Сполучених Штатів, Франції не загрожує. В крайньому разі бюджет на нинішній рік буде реалізовуватися і в наступному.
Проте така стратегія може призвести до чималих проблем вже у недалекому майбутньому, адже нинішній бюджет має високий дефіцит і така ситуація довго тривати не може.
Саме тому перед президентом Макроном стоїть дуже непросте завдання – не просто знайти такого голову уряду, який переживе перший вотум недовіри, але який потім зуміє провести прийняття держбюджету зі скороченням його видаткової частини.
У своєму зверненні до французів Макрон пообіцяв "найближчими днями призначити прем’єр-міністра".
За його словами, це буде "уряд загального інтересу, що представлятиме всі політичні сили, які зможуть брати в ньому участь, або принаймні зобов’язуються не піддавати його вотуму недовіри".
Тим самим президент знову намагається реалізувати свій початковий план – створити уряд з усіх "республіканських сил". Тобто – всіх, окрім "Нескореної Франції" (і, очевидно, комуністів) та "Національного об’єднання".
Проте для цього необхідно залучити до коаліції поміркованих лівих, насамперед соціалістів.
Напередодні голосування за вотум недовіри, експрем’єр, а нині голова пропрезидентської фракції Габріель Атталь допустив, що нового голову уряду можуть шукати "зліва".
Це може бути колишній прем’єр та представник Соцпартії Бернар Казньов. Його кандидатура фігурувала серед потенційних прем’єрів напередодні призначення Барньє. Тим більше, Емманюель Макрон має добрий досвід співпраці із Казньовом.
Досі соціалісти опиралися усім спробам Макрона заманити їх в урядову коаліцію.
Проте, може, призначення прем’єра-соціаліста стане тим стимулом, що змусить їх вийти зі складу "Нового народного фронту"?
Натомість інші варіанти потенційних прем’єрів, що фігурують у французьких ЗМІ, належать до правого політичного табору.
Серед них: чинний міністр оборони Себастьєн Лекорню, якому довіряє Макрон і який має добрі відносини з правим табором; лідер Демократичного руху (MoDem, партія в складі президентського блоку) Франсуа Байру.
Зрештою, Макрон може повторно призначити прем’єром представника помірковано-правих "Республіканців".
Це може бути мер Труа та колишній міністр економіки та внутрішніх справ Франсуа Баруан, а може – нинішній голова МВС Брюно Ретайо. За керівництва останнього уряд може стати ще правішим, аніж за Барньє.
Ретайо відомий безкомпромісним відношенням до нелегальної міграції – тому партії Ле Пен буде непросто знайти аргументи, щоб голосувати за вотум недовіри такому прем’єру.
Проте залишається одна проблема – навіть якщо погляди нового голову уряду імпонуватимуть ультраправим, це ніяк не впливає на їхні плани голосувати проти бюджету зі скороченням соціальних видатків. Доведено вотумом недовіри уряду Барньє.
А відповідно, новий уряд може пропрацювати ще менше, аніж попередній. Що цілком відповідає "стратегії хаосу" Меланшона.
"Попередження" від фон дер Ляєн
Ситуацію ускладнює те, що відповідно до французького законодавства парламент, обраний під час дострокового голосування, має річний імунітет від розпуску президентом. А відповідно – нинішня ситуація з "урядами на три місяці" може тривати до літа наступного року.
Щоправда, у Макрона вже шукають можливість обійти цю норму. Депутат Стефан Воєтта вже пропонує обговорити можливість прийняття парламентом рішення про свій розпуск.
Проте наразі ймовірність такого сценарію виглядає не дуже високою.
А відповідно, нинішня політична криза, яка не має прийнятного для Макрона виходу, робить його надзвичайно вразливим.
За такого сценарію можна очікувати різкого зниження міжнародної активності Франції – і це буде дуже поганою новиною для України.
Зокрема, різко знизиться вплив Франції на європейські справи.
А точніше – він вже почав падати. Зокрема, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн 5 грудня несподівано оголосила про намір відправитися в Монтевідео на саміт Меркосур (економічний альянс держав Південної Америки), де буде підписано угоду про вільну торгівлю.
Франція була категоричним противником цієї угоди. І як переконані французькі оглядачі, якби не відставка французького уряду, то фон дер Ляєн не зважилася б на такий крок, не досягнувши спочатку консенсусу з Парижем.
І якщо нова спроба Макрона призначити уряд знову виявиться невдалою, неприємні зовнішньополітичні новини будуть чути у Парижі все частіше.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"