Больше, чем военные базы и взаимная оборона: что дает Украине Стороннее соглашение с Британией

 16 січня Україна підписала з Великою Британією безпрецедентну Угоду про сторічне партнерство, укладену на основі безпекової угоди, підписаної рік тому – 12 січня 2024 року. Фактично нова угода розширює співпрацю Києва і Лондона у сфері безпеки та продовжує її з десятирічного на сторічний термін.

Сфери, охоплені новим документом, дуже подібні до тих, що були визначені рік тому – це співпраця у питаннях безпеки та оборони, морській сфері, економіці, енергетиці, правосудді (включаючи міжнародне), протидії дезінформації тощо.

Положення Сторічної угоди щодо безпекових питань загалом можна звести до п’яти напрямків: надання Україні озброєння і військової техніки; співпраця в оборонно-промисловому комплексі (ОПК); рух до членства України в НАТО; співпраця в морській сфері; розвиток механізмів швидкого реагування.

Втім, варто зазначити, що практично всю конкретику щодо цього вирішили прибрати з тіла угоди і винести в окремий документ.

Ці детальні положення, у тому числі безпекові зобов’язання Великої Британії, зафіксовані в окремому двосторонньому документі, що має назву "Декларація про сторічне партнерство". Цей документ політично позиціонується як частина основної угоди, а юридично – не пов’язаний та не підлягає ратифікації разом із нею. Найімовірніше, він взагалі не є міжнародною угодою, а лише політичною декларацією лідерів.

А отже, цей документ простіше змінити – що, ймовірно, і було метою його укладачів. Сама угода, як стверджує дипрадник президента Ігор Жовква, підлягає ратифікації.

Та повернімося до того, які зобов’язання – і політичні, і юридичні, у комплексі – запроваджує українсько-британська Сторічна угода.

Озброєння, військова техніка та ОПК

Сполучене Королівство зобов’язалося щорічно надавати Україні військову допомогу на суму щонайменше 3 млрд фунтів стерлінгів до 2030-31 року (у Британії фінансовий рік закінчується 31 березня).

Також Британія посилить коаліцію винищувачів. Для цього Лондон обіцяє інвестувати більше зусиль у мовну підготовку українських фахівців, "допомогу партнерам у збільшенні кількості F-16 для України" (яку форму матиме ця допомога – не зазначається; на озброєнні британських повітряних сил цих винищувачів немає). А ще британська влада декларує "вивчення можливості постачання Україні інших винищувачів, що використовуються в НАТО", без зазначення конкретики.

Крім цього, Україна і Велика Британія домовились "поглибити співпрацю" щодо далекобійної зброї, ППО тощо.

А найцікавіше положення, яке могло викликати особливі емоції держави-агресора – те, що Британія не виключає розміщення в Україні військових баз, хоч це й звучить як суто теоретична можливість, і формат не зрозумілий.

"Учасники розглянуть варіанти розгортання та утримання оборонної інфраструктури в Україні, включаючи військові бази, склади матеріально-технічного забезпечення, сховища резервної військової техніки та запаси військового резерву. Ці об'єкти можуть бути використані для посилення обороноздатності обох країн у разі значної військової загрози", – каже спільна декларація лідерів.

Як цей намір стикується з нині чинним положенням ст. 17 Конституції України, яка каже, що "на території України не допускається розташування іноземних військових баз"? Це питання лишається відкритим.

Також Угода про сторічне партнерство передбачає налагодження міцнішої співпраці у сфері ОПК.

Пріоритети – не лише спільне виробництво озброєння та боєприпасів, а й створення спільних оборонних підприємств та інновацій, збільшення виробничих потужностей ОПК в Україні тощо.

У межах коаліції морських спроможностей Британія також зобов’язалася допомогти Україні в розбудові збалансованих морських сил.

НАТО та реагування на загрози

Угода визначає взаємні безпекові зобов’язання.

У разі, якщо чи то Україна, чи то Британія зазнають нападу з боку третьої країни, передбачається проведення термінових консультацій протягом 24 годин "для визначення заходів, необхідних для протидії або стримування агресії". Точно таке положення було і у безпековій угоді, підписаній рік тому, але тоді воно було одностороннім і активувалося лише у разі повторного нападу Росії на Україну.

Мета цих консультацій – визначити обсяги і порядок надання допомоги, включаючи "сучасну військову техніку в разі необхідності". І хоча очевидно, що й зараз передусім йдеться про британську допомогу у разі нової агресії проти України – але угода, заявлена як розрахована на сто років, має передбачити різні варіанти.

Втім, примітно, що навіть це положення винесене з тіла угоди у політичну декларацію, що не підлягає ратифікації. 

А от про НАТО йдеться також у самій угоді (а у декларації – детальніше).

Так, Сполучене Королівство чітко визнає в угоді, що найкращою гарантією безпеки для України є членство в НАТО і що Лондон підтримує незворотний шлях України до вступу в Альянс, а також декларує у назві однієї зі статей ціль досягнення консенсусу щодо членства України в НАТО.

Для посилення оперативної сумісності України з НАТО Британія зобов‘язалася підтримувати Україну в модернізації архітектури національної безпеки, її наближенні до найкращих євроатлантичних практик. Також, серед іншого, Сполучене Королівство сприятиме посиленню оперативної сумісності України з НАТО в морській сфері, зокрема допомагатиме розвивати українські військово-морські бази.

Однією з найважливіших нових ініціатив, зафіксованих у спільній декларації, є створення гнучких механізмів швидкого реагування. Ця ініціатива включає створення і спільне використання військових формувань та інших спеціалізованих структур для взаємної оборони. "Ці спільні військові формування мають забезпечити швидке реагування на виклики, які можуть виникнути на території кожної з держав чи союзних держав", – йдеться у документі.

Зв’язок нової Сторічної угоди з наявною безпековою угодою 

Рік тому Україна вже уклала двосторонню безпекову угоду зі Сполученим Королівством – Угоду про співробітництво у сфері безпеки, що стала першою з угод, укладених на втілення принципової домовленості між президентом Володимиром Зеленським і лідерами G7 на Вільнюському саміті НАТО.

Положення безпекової угоди 2024 року лягли в основу Угоди про сторічне партнерство. По суті, усі сфери співпраці, передбачені рік тому, увійшли і в нову сторічну домовленість (втім, перенесені з самої угоди у політичну декларацію). Також обидві угоди підтверджують підтримку членства України в НАТО з боку Великої Британії, але сторічна містить значно конкретніший алгоритм дій, який мав би наблизити Україну до членства в Альянсі. 

Найбільшою відмінністю між двома угодами є рівень деталізації положень.

Якщо порівнювати між собою безпосередньо тексти двох угод, то безпекова угода 2024 року значно комплексніше та конкретніше описує майбутню співпрацю між країнами. Але цей брак конкретики компенсує двостороння політична декларація, підписана разом з Угодою про сторічне партнерство. Саме вона окреслює всі деталі й подробиці широкої співпраці між Україною та Британією в безпековому, оборонному, економічному та інших секторах.

Крім цього, Володимир Зеленський повідомив, що угода містить і таємну частину, зміст якої не розкривається (так само таємні додатки були і в угоді 2024 року).

Також нова угода додала конкретних зобов’язань Британії.

Так, рік тому уряд Сполученого Королівства обіцяв виділення 2,5 млрд фунтів стерлінгів на військову підтримку України у 2024 році (тобто чіткі фінансові зобов‘язання були надані лише на один рік). Тепер йдеться про 3 млрд фунтів щороку на наступні п’ять років. 

Натомість текст Декларації про сторічне партнерство значно поглиблює та деталізує положення про безпекову взаємодію України і Великої Британії, запровадивши, зокрема, вже згадані механізми, деталізоване співробітництво ВМС України і ВМС Великої Британії, розвиток військово-морських баз на території України тощо

Тож Угоду про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством доцільно сприймати як розширення та деталізацію двосторонньої безпекової угоди, положення якої активно імплементуються вже цілий рік.

Але тепер ця формалізована співпраця має бути дійсно довгостроковою – сто років як термін дії угоди є дуже нетиповим для міжнародних відносин і є ознакою дійсно стратегічного характеру співпраці.

Автори:

Дарія Чернявська, аналітикиня Центру Дністрянського,

Дмитро Шеренговський, програмний директор Центру Дністрянського,

Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди"