Литва завершает конфликт с Китаем: как и почему Вильнюс меняет отношения с партнером РФ
"Двері для діалогу завжди відчинені, і Китай готовий зміцнювати спілкування та обмін з Литвою на основі поваги та загального підходу, а також шукати шляхи виходу з ситуації, що склалася, з дотриманням при цьому принципу 'одного Китаю'", – таку заяву зробила радниця місії Китаю в Євросоюзі Фан Мей.
І процитувала литовську приказку: "Після дощу знову світить сонце".
Так у Піднебесній відреагували на ініціативу нового уряду Литви відновити дипломатичні стосунки.
Це означає, що за нового уряду зовнішній курс Литви почав змінюватися. Поки що лише щодо Китаю.
Щодо Росії таких змін не плануються. Ба більше, у Вільнюсі обіцяють залишитися відданим союзником Києва.
Проте чи дійсно ці зміни не загрожують Україні? І взагалі, навіщо Литва пішла на розрив відносин із Китаєм і з яких причин йде на їх відновлення?
Вільнюс йде на загострення
До кінця минулого року уряд Литви формувала коаліція, ключову роль у якій грала правоцентристська партія "Союз Вітчизни – Литовські християнські демократи".
Ця партія має унікальний статус у Литві – у неї є потужне ядро виборців, проте одночасно і величезний антирейтинг. Саме тому литовські консерватори фактично не мають шансів виграти президентські вибори.
Зокрема, у 2020 році Гітанас Науседа мав пропозицію йти на президентські вибори від консерваторів, проте вирішив йти як самовисуванець – і ця стратегія виявилася виграшною.
Одна з головних причин такого антирейтингу полягає у безкомпромісності консерваторів у питаннях зовнішньої політики. Що і показав попередній литовський уряд на чолі з Інгрідою Шимоніте.
За уряду консерваторів Литва завжди була в авангарді накладання санкцій на РФ.
І демонструвала лідерство й в інших напрямках. Зокрема, першою в ЄС визнала терористичною організацією Корпус вартових ісламської революції – важливу гілку влади в Ірані.
Бажання Литви демонструвати лідерство у питаннях захисту демократії й призвело до гострого дипломатичного конфлікту з Китаєм.
У травні 2021 року Литва оголосила про свій вихід з формату "17+1", що об’єднує Китай з країнами Центральної та Східної Європи. Тоді країна також звернулася із закликом до інших країн ЄС вчинити так само.
"З нашої точки зору, ЄС настав час перейти від розділюючого формату "16+1" до більш об'єднуючого і, отже, набагато ефективнішого 27+1. ЄС найсильніший, коли всі 27 держав-членів діють разом з інституціями ЄС", – сказав колишній очільник Міністерства закордонних справ країни Габріелюс Ландсбергіс.
А влітку 2021-го у Вільнюсі відкрився Офіс представництва Тайваню – де-факто посольство цієї невизнаної країни, яку Китай вважає своєю територією.
І цей крок став справжнім ляпасом Пекіну.
Як відомо, уряд Китайської Народної Республіки визнається єдиним дійсним, а право на існування Республіки Китай (офіційна назва Тайваню) заперечується.
З цієї причини ЄС не має офіційних дипломатичних відносин з Тайванем, але взаємодіє з ним через інші формати співпраці.
А на додачу тригером стала назва цього офісу. Адже в інших представництвах Тайваню у назві використовується назва столиці – Тайбея, а не назва країни чи острова.
Відтак Комуністична партія Китаю вбачає у кроках назустріч партнерству з Тайванем не що інше, як нахабне перешкоджання політиці "одного Китаю".
Саме тому влада КНР різко розкритикувала таке рішення Литви, заявивши, що воно "зухвало порушує дух комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Китаєм і Литвою і серйозно підриває суверенітет і територіальну цілісність Китаю", – заявили в китайському МЗС.
Навіть більше, Пекін відкликав свого посла з Литви, рекомендувавши Вільнюсу вчинити так само.
На цьому конфлікт Литви та Китаю не завершився.
У листопаді 2024 року – тобто вже після останніх парламентських виборів і під час зміни уряду – Литва оголосила трьох неакредитованих співробітників китайської дипломатичної місії небажаними гостями в країні і надіслала Пекіну дипломатичну ноту.
Литовське МЗС зауважило, що таке рішення було прийнято з урахуванням інформації, наданої відповідальними органами, і "несумісності статусу і діяльності неакредитованого персоналу з положеннями Віденської конвенції про дипломатичні відносини, іншими принципами і практикою міжнародного права і литовським законодавством".
У відповідь МЗС Китаю очікувано виступило з "рішучим засудженням" такого рішення. Там зазначили, що Литва не вказала причину висилки дипломатів, та додали, що лишають за собою право на заходи у відповідь.
Причому це рішення було оголошено за кілька днів після того, як тоді новопризначений прем'єр-міністр Литви Гінтаутас Палуцкас заявив про готовність відновити дипломатичні відносини з Китаєм.
Перезавантаження від нового уряду
Про можливість перегляду відносин із Китаєм литовські соціал-демократи говорили ще під час парламентської кампанії.
І ця обіцянка припала до душі багатьом виборцям.
Варто визнати, бажання литовської влади стати взірцевим борцем за демократію подобається далеко не всім у країні.
"Чому ми маємо йти на обмеження та отримувати економічні збитки, в той час коли інші європейські країни цього не роблять?" – така логіка виявилася близькою багатьом литовцям.
Тож не дивно, що на останніх виборах такий курс консерваторів активно критикувала опозиція. Хтось робив це напряму, як лідер партії "Зоря Німану" (а це друга за величиною політична сила у нинішній коаліції) Ремігіюс Жемайтайтіс, який стверджував, що в основу зовнішньої політики Литви мають бути покладені її економічні інтереси.
Інші – більш обережно. Проте зрештою це забезпечило впевнену перемогу опозиції та зміну влади у Литві.
І саме тому новий уряд так гостро відреагував на новий конфлікт із Китаєм – який розпочався за їхніми спинами.
Новий очільник литовського уряду Гінтаутас Палуцкас заявив, що йому не повідомили про рішення вислати з Литви китайських дипломатів, адже це було рішення уряду, який йде у відставку, про яке він, "звичайно, не був проінформований".
Ще більш гостро на цей скандал відреагував новопризначений голова Міністерства економіки та інновацій Литви Лукас Савіцкас. Він розкритикував позицію консервативного уряду щодо Китаю як таку, що "виходить за рамки", і запропонував Литві зайняти єдину позицію з Європейським Союзом та іншими стратегічними партнерами.
Тобто – піти на деескалацію відносин із Китаєм.
"Сьогодні, напевно, треба сказати, що для зовнішньої політики Литви дуже важливо дещо повернутися до звичної моделі, яка полягає у збереженні єдності та спільній роботі з нашими технічними партнерами [у питанні Китаю]", – заявив Савіцкас, нагадавши, що литовський бізнес має значні інтереси на китайському ринку.
Показово, що навіть попри заявлений курс на відновлення відносин з Пекіном, у новому уряді також існують різні погляди на те, як Литва має це робити.
Зокрема, в останньому чотирирічному плані уряду Литви, який вже новий парламент країни затвердив 12 грудня, Китай названо "зростаючим викликом" для зовнішньої та безпекової політики балтійської держави.
План також обіцяє розвивати економічні та культурні зв'язки з Тайванем.
Вже у 2025 році Палуцкас та новий глава МЗС Литви Кястутіс Будріс дещо скоординували свої заяви щодо Китаю.
Прем’єр-міністр Литви заявив, що відновлення зв'язків з Китаєм буде складним, та підкреслив, що ці відносини ґрунтуються на спільній стратегії Європейського Союзу, яка змінюється через геополітичні та економічні причини.
А глава МЗС сказав, що Вільнюс зацікавлений у нормалізації відносин з Пекіном, оскільки Литва потребує функціонуючого посольства в Китаї.
На що і було отримано позитивну відповідь з Пекіна.
А як щодо Росії?
Чи існує ризик того, що новий уряд Литви піддасть корекції й інші напрямки зовнішньої політики? Зокрема – підтримку України у протидії російській агресії?
Варто підкреслити: за будь-яких обставин Литва залишиться нашим союзником.
Ймовірність того, що Литва поводитиметься як Угорщина Орбана чи Словаччина Фіцо, дорівнює нулю.
Це гарантує і чинний президент Гітанас Науседа, зрештою – новий голова уряду Гінтаутас Палуцкас у свій перший візит на цій посаді відвідав саме Україну. А з ним до Києва прибув майже увесь склад нового уряду.
За словами голови МЗС Литви, такий формат візиту має стати сильним сигналом про продовження підтримки Україні. Адже вперше в історії "інша держава приїжджає з усім кабінетом уряду".
Ще один доказ цього – програма нового уряду передбачає виділення щонайменше 3,5% ВВП на фінансування оборони. Особливу увагу у планах звертають на "придбання та формування резерву зброї та боєприпасів, а також забезпечення підготовки й оперативної сумісності з союзниками".
"Ми будемо підтримувати Україну до її перемоги і після неї. Ми надаватимемо Україні всебічну підтримку для прискорення її вступу до Європейського Союзу та НАТО", – наголошується в урядовій програмі.
Там також підкреслено, що у міру "подальшого погіршення" геополітичної ситуації вони будуть "розширювати військову підтримку України, щоб досягти щонайменше 0,25% ВВП".
Наразі єдиний момент, де можлива поява додаткових ризиків – рішення нового уряду послабити заборону на експорт товарів подвійного призначення повітряним транспортом до більшості країн світу.
Проте Палуцкас вже оголосив, що його уряд активно співпрацюватиме з Україною, щоб унеможливити використання цих товарів російською військовою промисловістю.
Тож "розвороту Вільнюса" точно не варто очікувати. А корекції курсу?
У неофіційних розмовах європейські та українські дипломати висловлюють побоювання, що Литва незабаром перестане бути активним "адвокатом" України та нових санкцій проти РФ.
Такий сценарій можливий, проте далеко не обов'язковий.
Зрештою, рівень підтримки України у литовському суспільстві залишається стабільно високим.
І це – головний запобіжник від "надмірної" корекції зовнішнього курсу.
Автор: Уляна Кричковська, Юрій Панченко,
"Європейська правда"