Провал в пользу Украины: как Австрия избежала ультраправого канцлера и что будет дальше

Перший в історії ультраправий канцлер Австрії. Та на додачу – дружній до Росії. Ще донедавна такий сценарій вважався майже неминучим. Проте його вдалося уникнути. Принаймні, поки що.

Це хороша новина для України, адже найнебажанішого для Києва розвитку подій вдалося уникнути.

Коаліційні переговори, які вела праворадикальна Партія свободи (FPÖ) на чолі з Гербертом Кіклем, одним із найближчих союзників угорського прем’єра Віктора Орбана, провалилися. 

Ультиматуми FPÖ та її близькість до Росії призвели до того, що вона не змогла сформувати коаліцію з єдиним можливим партнером, проєвропейською Австрійською народною партією (ÖVP), яка з 2017 року майже безперервно очолювала австрійські уряди.

Це призвело до поглиблення політичної кризи, якій дала старт переконлива перемога Партії свободи на парламентських виборах у вересні. На п’ятий місяць після виборів Австрія залишається без стабільного уряду рекордний у своїй історії період – і далі на країну чекають не менш непевні часи. 

Варіантів розвитку подій наразі декілька, аж до проведення нових дострокових виборів, результатом яких може стати подальше зміцнення позицій ультраправих.

Розповідаємо про те, як австрійським "друзям Путіна" не вдалося взяти владу в країні та чого чекати далі.

Токсичний фаворит

Після тріумфу на виборах у вересні Австрійська партія свободи не одразу отримала шанс сформувати уряд. 

22 жовтня президент Александер ван дер Беллен дав мандат на формування уряду Народній партії попри те, що вона посіла на виборах тільки друге місце.

Провівши переговори з лідерами політичних сил, що пройшли до парламенту, президент констатував, що усі парламентські партії відмовляються формувати коаліцію з FPÖ через її токсичність.

Однак спроба Австрійської народної партії, Соціал-демократичної партії та ліберальної партії NEOS домовитись про уряд виявилась марною. Потенційні союзники розсварилися та перетворились, як видавалось, на непримиренних ворогів, а рейтинги FPÖ на цьому тлі навіть дещо зросли (детально про це "ЄП" розповідала у статті "Австрійська катастрофа").

Цей провал коштував посади канцлеру від Народної партії Карлу Негаммеру.

На початку січня він подав у відставку з постів як голови уряду, так і партійного лідера. Відхід Негаммера, який був кардинальним противником формування уряду на чолі з лідером праворадикалів Гербертом Кіклем, прочинив двері до переговорів Партії свободи з Народною партією, яка обрала нового лідера Крістіана Штокера. 

Однак і друга спроба домовитись про уряд зрештою не мала успіху.

І нарешті у середу 12 лютого Герберт Кікль повернув президенту мандат на формування уряду. 

"Хоча ми пішли на поступки ÖVP у багатьох питаннях, вони не були готові до рішучих компромісів. Для ÖVP були важливі владні ігри та позерство, а для нас, Партії свободи, – безпека, процвітання та чесність", – заявив Кікль, закликавши до проведення дострокових виборів.

В ÖVP, зі свого боку, звинуватили Партію свободи у відсутності бажання іти на компроміс, а Кікля – у тому, що він майже не брав участі в переговорах. Мовляв, за п'ять тижнів лідер Партії свободи просидів за столом переговорів лише сім годин.

Хоча коаліційні переговори в Австрії зазвичай відбуваються конфіденційно і у пресу просочується дуже мало інформації, останніми днями про те, що процес наблизився до провалу, не знав хіба що лінивий. 

Це було чітким сигналом того, що перемовники уже не бачили можливостей для угоди і готувалися зняти з себе політичну відповідальність.

Росія, нейтралітет і прапори ЄС

Чому ж Партія свободи та Народна партія побили горщики? Адже вважалося, що між ними чимало спільного, зокрема, коли мова заходила про економічні програми. 

Пробізнесове крило ÖVP відразу після виборів наполягло на союзі з праворадикалами, оскільки вбачало непогані шанси порозумітися саме в економічних питаннях, тоді як із соціал-демократами поле для пошуків компромісу тут було вузьким.

І справді, від самого початку переговорів ÖVP і FPÖ швидко досягли угоди про реструктуризацію бюджету, щоб запобігти процедурі надмірного дефіциту бюджету ЄС, що називали хорошим знаком.

Утім, численні камені спотикання між ÖVP та FPÖ, що також були очевидними ще до початку переговорів, нікуди не зникли у наступні тижні. 

І найбільші розбіжності стосувалися політики щодо Росії та ставлення до ЄС. 

Зокрема, було би важко уявити, щоб канцлер Кікль із відвертими проросійськими поглядами погодився на подальші антиросійські санкції, які підтримує Народна партія. 

За лідерства "народників" Відень на рівні ЄС завжди голосував за санкції проти Росії – і, попри нейтральний статус країни, ніколи не блокував рішення про виділення європейських грошей на компенсації за виділену Україні зброю.

Натомість FPÖ ж наполягала під час переговорів, що хоче домовитися про "особливі винятки" для Австрії під час ухвалень у ЄС рішень щодо санкцій.

ÖVP натомість вимагала від потенційних партнерів говорити "єдиним голосом" у Європі та, згідно з документом, що потрапив до австрійських ЗМІ, називала основою для формування уряду "чітке проєвропейське позиціонування та міжнародне співробітництво".

Також "народники" наполягали на засудженні російської агресивної війни проти України і на тому, щоб австрійський уряд розглядав Росію як загрозу не тільки для Австрії, а й для Європи. 

Партія свободи, зі свого боку, вимагала вийти з усіх домовленостей, які, на її думку, несумісні з австрійським нейтралітетом. Такими для неї є європейська ініціатива протиповітряної оборони "Небесний щит", програми НАТО "Партнерство заради миру", участь в оборонному проєкті ЄС PESCO та силах швидкого реагування Євросоюзу.

Відсутність згоди домінувала й у питаннях, що стосувалися верховенства права. FPÖ прагнула, щоб європейське законодавство – у тому числі рішення ЄСПЛ та судів ЄС – не мало пріоритету над національним законодавством, що було неприйнятним для "народників".

Дійти згоди щодо взаємодії з ЄС не могли навіть у дрібницях. Наприклад, Партії свободи хотіла обмежити вивішування прапорів ЄС на адміністративних будівлях в Австрії.

МВС розбрату

Іншим великим каменем спотикання стала боротьба за портфелі.

Партія свободи, що перемогла на виборах у тому числі завдяки жорсткій антиміграційній риториці, відстоювала своє право очолити Міністерство внутрішніх справ, відповідальне за питання притулку, імміграції та боротьбу зі злочинністю.

"Народники" за жодних умов не хотіли поступатися цим міністерством. 

Лідер ÖVP Крістіан Штокер пояснив це суворими попередженнями від іноземних партнерів про те, що Австрію виключать з обміну інформацією між закордонними секретними службами, якщо Міністерство внутрішніх справ контролюватиме FPÖ.

Річ у тім, що ультраправі у минулому вже керували цим міністерство в уряді колишнього лідера ÖVP Себастіана Курца. І очолював його не хто інший, як Герберт Кікль. 

Будучи міністром, Кікль схвалив суперечливий рейд на розвідувальну службу BVT, після якого іноземні спецслужби суттєво обмежили спілкування та співпрацю з австрійською владою – оскільки побоювались, що інформація BVT могла потрапити в руки Партії свободи, а відтак і до росіян, із якими ультраправі тісно спілкувалися. 

Цей рейд згодом було кваліфіковано Вищим регіональним судом Відня як значною мірою незаконний.

Крім того, дві партії не змогли дійти згоди стосовно контролю над важливим Міністерством фінансів, фінансування суспільного мовника ORF, який Партія свободи хотіла перетворити на державного, та впровадження банківського збору, щоб закрити бюджетну діру.

Примітно, що останнє питання стало однією з причин краху коаліційних переговорів між ÖVP, соціал-демократами та NEOS.

Сценарії виходу з кризи

"Найближчими днями я проведу дискусії з політиками, щоб визначити, який з цих чотирьох варіантів може бути успішним", – заявив австрійський президент Александер ван дер Беллен у середу 12 лютого.

Президент пояснив, що після провалу коаліційних переговорів він бачить чотири можливі варіанти розвитку подій. 

Це дострокові вибори, які можуть відбутися не раніше, ніж через три місяці, формування уряду меншості, формування уряду експертів або ж нова спроба створити коаліцію з партій, які пройшли до парламенту за підсумком вересневих виборів.

Щодо останнього, четвертого сценарію, то

соціал-демократи, NEOS та "Зелені" вже сигналізували, що відкриті до переговорів з Австрійською народною партією. 

Тут залишається без відповіді запитання, хто в такому разі очолить переговори від ÖVP та потенційно стане канцлером. Новий вимушений лідер Крістіан Штокер чи, можливо, хтось інший?

Наприклад, у ЗМІ раніше поширювалися чутки про повернення до політики колишнього лідера "народників" Себастіана Курца. 

До того ж не зрозуміло, чому нова спроба переговорів між цими партіями повинна вдатися, якщо попередня провалилася. 

Варіанти уряду меншості чи уряду експертів є можливими, але украй нестабільними.

В обох випадках депутати, що складали б ситуативну більшість, в будь-який момент могли б повалити такий уряд, а самому уряду у пошуку голосів довелось би постійно йти на поступки.

Якщо ж жоден із цих трьох варіантів не складеться, то єдиним виходом стануть дострокові вибори, які могли би пройти на початку літа.

І це – бажаний хід подій для Партії свободи, яка наразі демонструє хороші результати в опитуваннях порівняно з результатами останніх виборів та фінансово добре підготовлена ​​до нової кампанії. 

Автор: Христина Бондарєва, 

журналістка "Європейської правди"