"Канада не продается": как угрозы Трампа повлияли на ближайшего союзника США
Відносини між Канадою та Сполученими Штатами завжди були особливими.
Спільний кордон, взаємопов’язана економіка, багаторічна військова й дипломатична взаємодія – усе це робило дві країни дуже близькими партнерами.
Але з поверненням Дональда Трампа на американську політичну сцену атмосфера почала різко змінюватися.
Ще під час передвиборчої кампанії Трамп не соромився "тролити" Оттаву, натякаючи, що Канада в разі невигідних економічних умов може бути "поглинута" США або ж, мовляв, самі канадці бажають перетворення країни на "51-й штат" Америки.
А лідера канадського уряду Джастіна Трюдо Трамп взагалі глузливо називає "губернатором", натякаючи тим або на символічну залежність Канади від Великої Британії, або на неминучість входження Канади до складу Штатів.
Ця бравура Трампа була в першу чергу розрахована на власного виборця. Але одночасно була й засобом тиску на канадський уряд з метою перегляду угод торгівлі та збільшення видатків на контроль кордону.
Проте не виключено, що додатковою метою Трампа було зниження і так невисокого рейтингу підтримки канадської влади. Мовляв, вони дозволяють все це терпіти.
Але як часто буває у Трампа, ситуація обернулася в напрямку до навпаки.
Канадське суспільство вибухнуло новою хвилею патріотизму, а рейтинг керівної Ліберальної партії почав рухатися вгору.
Водночас ці нападки розкрили цілу низку важливих питань сучасної канадської ідентичності та розвернули політичний порядок денний так, що нещодавні фаворити ймовірних весняних перегонів – консерватори – змушені різко змінювати свою тактику.
"Ви не заберете нашу країну і нашу гру"
Коли Трамп почав кепкувати з Канади, багато канадців сприйняли це особисто та емоційно. У країні спалахнули акції, покликані продемонструвати, що "Канада не продається" – саме таке гасло стало лейтмотивом протестної кампанії.
По всій країні розгорнулися такі перформанси, як польоти літаків із димовим слідом, що малює кленовий листок, перейменування кави "американо" на "канадіано" в кав’ярнях, маркування канадських продуктів у крамницях аж до масових закликів бойкотувати товари зі США.
Соцмережі наповнилися роликами, де активісти застерігали від "зради" національного виробника, натякаючи, що
тепер кожна покупка американського продукту має сприйматися як акт нелояльності.
Навіть з’явилася петиція про позбавлення Ілона Маска громадянства Канади (його мати народилася в Саскачевані), яку підписали більше 200 тис. осіб і яку тепер розглядатимуть у Палаті громад.
Ці та інші доволі знайомі українцям акції, як не дивно, сильно контрастують із суспільними настроями, що домінували ще кілька років тому.
У період активних карантинів та масових протестів проти ковідних обмежень (так званий "Конвой свободи"), коли радикальні групи використовували державні символи для власних маніфестацій, частина населення почала з пересторогою ставитися до надмірних проявів патріотизму.
Але дражливі заяви Трампа, його кпини з канадської державності та відверті погрози економічним тиском фактично викликали протилежну реакцію – гордість за країну та бажання продемонструвати її суб’єктність.
Опитування Angus Reid Group у лютому 2025-го показало зростання до 44% кількості тих, хто "дуже пишається" своєю країною, у порівнянні із 34% у грудні 2024-го. Таке ж зростання спостерігається у кількості тих, хто каже, що має "глибоку емоційну прив’язаність до Канади", яка зросла з 49% до 59%.
Кульмінацією сплеску патріотизму стала перемога канадської збірної з хокею над американською командою у фіналі турніру 4 націй НХЛ, що проводився в Бостоні. Протистояння проходило не лише на льодовому майданчику – як і під час попередніх ігор, гімни обох країн взаємно освистувалися вболівальниками.
А на фіналі 21 лютого виконавиця канадського гімну співачка Шанталь Крев’язюк, котра має і українське походження, взагалі змінила слова гімну, проспівавши замість рядка "Любов патріотів у всіх наших серцях" слова "лише в наших серцях" (англ. – True patriot love that only us command замість традиційних in all of us command), щоб укотре продемонструвати свою окремішність.
Врешті сам Джастін Трюдо не втримався від емоцій і написав твіт "Ви не заберете нашу країну і нашу гру", очевидно, апелюючи до американського президента.
І хоча статистично він має рацію – Канада виграла у США 14 матчів із 20 у подібних фіналах, – все ж загальна атмосфера нагадувала більше ідеологічні протистояння між Заходом та СРСР під час спортивних ігор часів холодної війни.
Однак таке різке посилення патріотичних почуттів не означає, що Канада раптово здобула однозначне та безхмарне уявлення про себе. Вже тривалий час канадці переживають бурхливий процес переоцінки власного колоніального минулого, зокрема ставлення до корінних народів.
Guardian наводить слова Вілфреда Кінга, вождя громади Галл Бей, котрий апелював, що хоч висловлювання Трампа й болісно вдарили по гордості багатьох канадців, індіанські народи стикаються з таким ставленням століттями. Маються на увазі претензії від частини автохтонів про забрані землі, руйнування культур, примусові школи-інтернати тощо.
Відповідно, образливі дії Трампа лише віддзеркалюють давні історичні травми.
Ця дискусія знову набула суспільного поширення. Одночасно з’явилося чимало публічних ініціатив, спрямованих на перегляд освітніх програм, переоцінку наративів про роль Британської корони та корінних спільнот у творенні Канади.
Паралельно з такими суспільними дискусіями розгортається найбільш інтригуюча передвиборча боротьба за останні роки напередодні ще не оголошених, але ймовірних весняних виборів.
Партія Трюдо в пошуках нового лідера
Усвідомлюючи, що попереду непрості вибори, Ліберальна партія намагається мобілізувати свій електорат на хвилі гасел про захист канадського суверенітету. І їй це вдається.
Після згоди уряду Трюдо ще на початку лютого запровадити план додаткової охорони кордону, зокрема направлення 10 тис. військовослужбовців, запровадження спеціального координатора для боротьби з трафіком фентанілу, створення спільної аудитної групи та загалом інвестицію понад 1,3 млрд доларів у безпеку кордону, Трамп згодився перенести торгівельну війну на 30 днів, до початку березня.
Ця історія далеко не завершена, і американський президент знову про це наголосив, повідомивши, що наказ про запровадження тарифів увійде в силу, одразу як закінчиться період відтермінування.
Тому вже наступного тижня можна очікувати нового раунду переговорів з цього приводу і пошуку нових умов, цікавих США для подальших відстрочок, до моменту, поки не вдаться домовитися про нову торгівельну угоду в Північній Америці.
Однак усі ці перипетії та поведінка команди Трюдо розвернули рейтинги його партії.
Зведені дані найбільших агенцій на сайті CBC показують, що ще 6 січня підтримка лібералів була найнижчою за останні роки – 20,1% і йшлося фактично про потенційну втрату другого місця на прийдешніх виборах. А вже станом на 23 лютого цей рейтинг виріс до 27,5%.
При цьому таке зростання почало супроводжуватися неквапливим, але падінням рейтингу консерваторів (44,2% – 41,8% за ті ж дати) і сильним спадом підтримки демократів (19,3% – 15,4%).
Фактично політика Трампа посприяла поверненню підтримки лібералів.
Звісно, консерватори все ще залишаються фаворитами і можуть отримати найбільшу кількість місць на виборах, якби вони відбулися сьогодні, але вже існує шанс один до чотирьох, що партія не зможе забезпечити собі уряд більшості.
Тарифні протистояння також дали можливість кандидатам на позицію нового очільника Ліберальної партії після оголошеної відставки Трюдо побудувати свої унікальні пропозиції.
Так, Христя Фріланд, котра має високі шанси на перемогу, зайняла жорстку позицію щодо запропонованих тарифів США. Вона виступає за "дзеркальні контрзаходи", пропонуючи детальний "список санкцій" на американські товари вартістю близько 200 мільярдів канадських доларів.
Цей список спрямований на ключові сектори економіки США, включаючи фермерів у Флориді, молочну промисловість Вісконсину та виробників побутової техніки у Мічигані, підкреслюючи економічні наслідки для американських експортерів.
Фріланд наголосила, що
відповідь Канади має бути "точно і боляче спрямованою", щоб США відчули наслідки своїх дій.
Вона також запропонувала заборонити американським компаніям брати участь у державних закупівлях Канади.
Ще один кандидат на лідерство у Ліберальній партії, Марк Карні, колишній голова Банку Канади та Банку Англії, натомість зосередився на плані зменшення економічної залежності Канади від США. Він закликав до диверсифікації та нарощування торговельних зв’язків із Великою Британією, ЄС та окремими азійськими країнами.
Карні також наголошував на важливості розвитку нових секторів, таких як чиста енергетика, критично важливі мінерали та штучний інтелект, щоб забезпечити стабільність країни у світовій економіці. Крім того, він підкреслив необхідність усунення міжпровінційних торговельних бар'єрів у самій Канаді для посилення економічної стійкості.
На кінець лютого боротьба за лідерство в Ліберальній партії загострюється, а Фріланд і Карні, по суті, залишаються головними кандидатами.
Вже 9 березня відбудуться національні партійні вибори і ми побачимо, чия стратегія виявиться успішною.
А наразі, за даними Angus Reid Group на 18 лютого, підтримку лібералам у разі перемоги Карні готові надати 37% виборців, а у випадку перемоги Фріланд – 29% виборців, що свідчить про обмеженішу електоральну привабливість її політики, попри жорстку риторику щодо США. Також важливо наголосити, що питання протидії Трампу, хоч і дуже вагоме, але все ж не центральне.
Натомість істотно постраждали рейтинги опонентів Трюдо.
Зокрема, впали рейтинги прогресистів із партії "Нові демократи" (NDP). Допоки Трюдо залишився антигероєм номер один, їм вдавалося мобілізовувати свій та невизначений електорат, однак сьогодні вони втрачають цю підтримку.
Тепер "Нові демократи" все гучніше наголошують на соціальній справедливості, правах меншин і перегляді колоніальної спадщини. Однак в питаннях протидії тарифній війні програють своїм конкурентам.
Удар по ідеологічних союзниках
Втім, найбільше від різкої зміни суспільних настроїв потерпає Консервативна партія та її лідер П’єр Пуальєвр (чи англіканізовано – Полієв).
Він фактично побудував собі імідж борця з ліберальною елітою та з "елітами" загалом – від великих корпорацій до медіа та університетів. Багато спостерігачів порівнювали його з американськими правими популістами, відзначаючи спільні риси: "непримиренну" риторику, категоричні епітети, особистісні випади на адресу політичних опонентів.
Коли Ілон Маск та деякі впливові представники правих у США ще до інавгурації Трампа почали називати Пуальєвра як свого ідеологічного союзника, це спершу грало на руку консерваторам.
Та коли Трамп почав тиснути на Канаду, такі симпатії стали для консерваторів "токсичним активом".
Якщо раніше консерватори успішно користувалися масовим невдоволенням політикою уряду Трюдо, зображуючи останнього як джерело всіх проблем Канади, то сьогодні ця стратегія просто перестала працювати.
Тепер джерело проблем для канадців перемістилося за кордон. І той, хто асоціюється з Трампом, ризикує втратити довіру чималої частини електорату
Простіше кажучи, новим "головним ворогом" став не Джастін Трюдо, а Дональд Трамп, і тепер політична арена переформатовує свої лінії протистояння, ставлячи одне питання: хто здатен найкраще протидіяти американцям і водночас запропонувати щось привабливе всередині самої Канади?
Це змусило змінити риторику Пуальєвра – тепер він обіцяє робити все можливе для захисту суверенітету й незалежності Канади. Але є маленька проблема – аналогічні заяви озвучують і ліберальні лідери, але вони не мають у своєму "активі" похвали від Ілона Маска.
Суспільні настрої дійсно націлені на зменшення залежності від США. Проте реалізувати це в короткостроковій перспективі важко: економіки Канади та США залишаються тісно переплетеними, й цілковитий розрив був би руйнівним для обох країн.
Риторика "ми можемо обійтися без США" переважно несе символічний характер і радше спрямована на зміцнення єдності всередині Канади, однак на час прийдешніх виборів потрібно буде показати чіткий план дій – і поки з цим проблеми, якщо не рахувати заклики до тієї ж диверсифікації торгівлі, будівництва більшої кількості трубопроводів, більших видатків на свою безпеку та енергетичну незалежність від власних нафтових ресурсів.
Лідер консерваторів нещодавно спробував провести ралі "Спочатку Канада" (англ. – Canada First), де навіть апелював до Трампа і американців у стилі "або співпрацюйте з Канадою, або втратьте друзів".
Однак ліберали скористалися цим для потужного тролінгу опонентів.
Вони випустили серію роликів, де показують повторення Пуальєвром риторики MAGA – від "усе зламано" до "фейкових новин" і "радикальних лівих".
Тому кінцеве питання полягає в тому, що коли з’явиться новий ліберальний лідер/-ка, чи зможе він/вона зібрати достатню кількість голосів на хвилі антиамериканських настроїв?
Чи все ж Пуальєвр знайде такий формат "канадського націоналізму", який переконає виборців у його незалежності від США?
Канада позбавляється залежності
Тиск Трампа відкрив низку викликів канадської політики.
Суспільні наслідки заяв Трампа про "продаж" або навіть "анексію" Канади видаються глибшими, ніж короткочасний сплеск обурення. У людей, котрі не сприймають сучасну політику США, тепер виник додатковий стимул закріпитися у "проканадській" позиції.
У соцмережах все більше поширюються коментарі, що Канаді варто більше інвестувати у власну оборону, проводити агресивнішу торговельну політику й віддалятися від надмірної залежності від американських ринків.
Таким чином, зовнішня риторика Трампа поставила Канаду перед низкою стратегічних дилем, водночас зміцнивши ставлення до канадського патріотизму, який знову в моді.
І це має свій вплив. Зокрема, Дональд Трамп вчергове переніс початок застосування нових мит для Канади – тепер на квітень.
Втім, частина аналітиків наголошує, що розрив із США малоймовірний через тісну інтеграцію економік і необхідність спільного вирішення безпекових питань (зокрема, у рамках NORAD).
Повна ізоляція від американського впливу – сценарій, що виглядає нереальним в умовах глобальної економіки.
І все ж на рівні символічному Канаді доведеться якось реагувати на виклик Трампа, а всередині країни – вчитися вирішувати власні історичні конфлікти.
Для П’єра Пуальєвра, який вже майже тримався за крісло прем’єра з прогнозованою абсолютною більшістю депутатів, загроза, що йде від політики Трампа, перетворилася на ідеологічну пастку. Виборці, які ще донедавна масово схилялися до "антисистемного" Пуальєвра, тепер побоюються "трампізації" канадської політики.
Водночас, чи будуть здатні ліберали Фріланд або Карні так протистояти викликам з боку США, щоб не спровокувати ще більше падіння економіки Канади, залишається великим питанням.
Автор: Дмитро Шеренговський,
проректор Українського католицького університету, програмний директор Центру Дністрянського