Между наковальней ЕС и молотом Трампа: какими будут последствия для Украины от развала коалиции в Норвегии
"Ми не повинні віддавати більше влади ЄС", – заявляв лідер Центристської партії Норвегії та донедавна – міністр фінансів Трюгве Слагсвольд Ведум.
Неочікувано норвежці дали привід говорити про себе, минулого тижня оголосивши про розпад урядової коаліції між Центристською і Лейбористською партіями.
Каменем спотикання стали енергетичні директиви ЄС, які категорично не хотіли впроваджувати центристи, скептично налаштовані до вимог Брюсселя.
Вихід Центристської партії означає, що уряд залишать одразу вісім міністрів, зокрема й ключовий для України міністр оборони Бйорн Арільд Грам.
Прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре 4 лютого вже заповнив звільнені міністерські крісла.
Після цього лейбористам до парламентських виборів 8 вересня доведеться керувати країною самотужки.
Востаннє лейбористи робили щось подібне близько 25 років тому.
Однак ще більшою сенсацією стали кадрові зміни – посаду міністра фінансів у новому уряді займе ексгенсек НАТО та колишній прем'єр Норвегії Єнс Столтенберг.
"Європейська правда" спробує прояснити причини розвалу коаліції в Норвегії і те, яку роль у цьому зіграло повернення Дональда Трампа на президентський пост у США.
А разом із тим – як може змінитися позиція офіційного Осло щодо подальшої підтримки України.
"Більше контролю"
Норвегія – одна з найбагатших країн Європи завдяки суттєвим запасам нафти і газу – не є членом Європейського Союзу, але входить до Європейської економічної зони (ЄЕЗ), яка надає країні доступ до єдиного ринку ЄС, але водночас вимагає дотримання більшості європейських директив.
При цьому в самій країні періодично лунає думка, зокрема від представників Центристської партії, що витрати, пов'язані з дотриманням правил Брюсселя, переважують переваги доступу до єдиного ринку ЄС.
Ці суперечності загострилися на тлі намагань уряду на чолі з лідером лейбористів Йонасом Гаром Стьоре ухвалити Четвертий енергопакет ЄС – комплекс заходів, що охоплюють питання енергоефективності та відновлюваних джерел енергії.
Центристська партія виступала категорично проти ухвалення цього енергопакета.
Там вважають, що такий крок послабить національний контроль над політикою в галузі електроенергетики. А разом із тим – призведе до зростання цін на електроенергію, яка у Норвегії є нижчою, аніж у країн-сусідів.
Голова уряду ці припущення відкидав, наполягаючи, що ухвалення давно назрілих законів є критично важливим для відносин Норвегії з ЄС.
Партії намагалися згладити розбіжності щодо того, як схвалити заходи ЄС. Аби врятувати коаліцію, лейбористи запропонували впровадити лише три директиви з цього енергопакета, які вони вважали найменш суперечливими.
Однак ця спроба досягти консенсусу зазнала провалу, і вже 30 січня центристи офіційно оголосили, що залишають коаліцію.
"Ми говоримо: "Досить, досить, це межа. Ми робимо це, щоб змінити норвезьку політику в галузі електроенергетики та створити динаміку, за якої ми зможемо зробити кроки, здатні забезпечити нижчі та стабільніші ціни на електроенергію в Норвегії, і що ми не маємо віддавати більше влади ЄС", – заявляв лідер центристів Трюгве Слагсвольд Ведум.
Прем’єр Стьоре після цього заявляв, що хотів зберегти центристів в уряді: "Це не той результат, якого я бажав". За його словами, співпраця та єдність в уряді була міцною, а його дружба з лідером центристів "дуже багато важить".
"Я хотів, щоб вони продовжували працювати, і для мене і Лейбористської партії було важливо знайти рішення... Але вимоги Центристської партії насправді означали б "ні" всім новим правилам ЄС зараз і в майбутньому", – додав Стьоре.
Оскільки доступ до єдиного ринку ЄС вимагає від Норвегії впроваджувати норми Брюсселя і йти на тіснішу кооперацію, зокрема й у сфері енергетики, а налаштовані євроскептично сили (зокрема й центристи в уряді) не бажали на це йти, посилаючись на "втрату суверенітету і незалежності", в Брюсселі висловлювали невдоволення тим, що Норвегія не бажає виконувати свої зобов'язання.
У березні минулого року тодішня єврокомісарка з питань енергетики Кадрі Сімсон закликала Норвегію вжити заходів до серпня, зазначивши, що "основні закони ЄС і ЄЕЗ у сфері енергетики розходяться дуже тривожною мірою".
Чинна Єврокомісія дала Норвегії час до травня на впровадження енергопакета.
Критикували Норвегію й непублічно, зокрема, видання Financial Times навело цитату одного з послів ЄС в Осло, який назвав поведінку країни "егоїстичною".
Річ у тім, що Норвегія, яку називають "батарейкою Європи", через інтерконектори постачає електроенергію в Данію, Британію та Норвегію. Ще до розвалу коаліції в Осло виступали за припинення поставок електрики в Данію, а центристи взагалі пропонували переглянути енергетичні зв’язки з Британією та Німеччиною, оскільки в самій Норвегії ціни за електроенергію досягли рекордних 1,14 євро за кіловат⋅годину.
Центристи давно пов’язували зростання цін на електрику всередині Норвегії з постачанням в інші країни.
Це стривожило країни ЄС, які прагнули використовувати норвезьку гідроенергетику, щоб допомогти збалансувати ціни на енергоносії на континенті.
"Ми незадоволені Норвегією. Настрої настільки погані, наскільки я їх знаю. Норвегія виглядає егоїстичною, намагаючись зберегти електроенергію для себе, хоча вона заробляє так багато грошей на продажу газу нам", – казав посол.
Шанс для України
Чи загрожує Україні це переформатування норвезького уряду?
Питання не випадкове, адже Норвегія вже є значним донором фінансової допомоги для України. І є підстави очікувати, що ця допомога зростатиме, зважаючи на різке збільшення прибутків Осло від продажу енергоресурсів через російську агресію та санкції.
Тому щонайменше можна стверджувати, що переформатування уряду не призведе до зменшення чи припинення допомоги Україні.
Уряд лейбористів з центристами ухвалив знакові для України рішення, зокрема щодо дозволу на прямий продаж зброї, передачу систем NASAMS та винищувачів F-16, хоча й потрапив під критику за те, що робить недостатньо, про що "ЄвроПравда" писала в статті: Союзник України, що виграв від війни.
Останнім часом ці партії стрімко втрачали позиції в рейтингах, хоча й центристи після виходу з коаліції почали демонструвати зростання і показали найвищий результат з грудня 2021 року.
Лейбористи натомість продовжують падіння, і ситуація для їхнього рейтингу наразі виглядає вкрай песимістично.
Рятувати свої позиції лейбористи покликали перевіреного бійця Єнса Столтенберга (ексгенсека НАТО і колишнього прем’єра Норвегії), якому дісталась посада міністра фінансів – друга за значенням у норвезькому уряді.
Норвезькі ЗМІ називають Столтенберга єдиним, хто через свої особисті якості може підняти Лейбористську партію з дна. Він користується такою особистою популярністю, з якою не може зрівнятися жоден норвезький політик.
Водночас оглядачі радять не впадати в ейфорію від "ефекту Столтенберга", оскільки становище лейбористів вкрай складне і навряд його можна виправити однією чарівною ін’єкцією.
Натомість зараз у рейтингах лідирують партії з правою ідеологією – Консервативна (хоча їхня підтримка останнім часом дещо впала) і Партія прогресу (наразі очолює рейтинг).
Обидві політсили виступають за продовження військової та фінансової підтримки України.
А оскільки саме у правих наразі найбільше шансів створити за результатами осінніх виборів власний уряд, це може стати гарною новиною для Києва.
Адже праві традиційно займають більш "яструбину" позицію, тож можна обережно сподіватись на збільшення обсягів військової допомоги.
Проте позитивні для України зміни можливі й до виборів.
До 8 вересня лейбористи керуватимуть Норвегією самотужки, маючи уряд меншості – 48 депутатів (та 13 "дружніх" депутатів від Соціалістичної партії) у 169-місному Стортингу (парламенті).
Робота в уряді меншості змушує звертатися по допомогу до різних політичних сил. в тому числі – і до правих.
Зважаючи на це, політологи припускають, що розвал уряду лише спростив прийняття Норвегією вже згаданих директив ЄС.
І не виключено – спростить і збільшення військової допомоги Україні.
На користь цього грає і призначення в уряд Столтенберга, який добре обізнаний із викликами, що стоять перед Україною. А головне – його позиція щодо підтримки України суттєво посилилася наприкінці каденції у НАТО.
Трамп-євроінтегратор
Які шанси, що Норвегія та ЄС все ж досягнуть порозуміння? Ці шанси є досить високими, і пояснення цьому – фактор Трампа.
Одна з ключових причин, чому лейбористи хочуть підтримувати добрі відносини з ЄС – загроза торговельної війни між Європою та Сполученими Штатами, яка нависла через повернення Дональда Трампа у Білий дім.
У перші тижні перебування на посаді Трамп почав розкидатися погрозами про впровадження тарифів щодо, здавалося, усіх навколо, зокрема й проти ЄС. А відповідно, ці заходи мають вдарити і по країнах Європейської економічної зони. Тобто – і по Норвегії.
На цьому тлі деякі високопосадовці в Лейбористській партії Стьоре вважають, що Норвегії необхідно зміцнити свої зв'язки з ЄС, щоб уникнути ізоляції, якщо США запровадять тарифи для Європи.
"Ми не захистимо людей в Норвегії, кажучи "ні" всьому, що відбувається за межами країни",
заявляв Стьоре, підкреслюючи, що Норвегія залежить від добре налагодженої міжнародної співпраці.
Глава норвезького МЗС Еспен Барт Ейде попереджав, що тарифна війна Трампа матиме дуже серйозні наслідки, і що після Канади і Мексики президент США атакуватиме Європу.
Він наголошував: усі учасники єдиного європейського ринку мають разом протистояли майбутнім торговельним війнам, а Норвегія може потребувати такого ж захисту, як країна-член ЄС.
"Ми хочемо бути в рамках того, що необхідно як захисні заходи для європейської промисловості, адже в цьому сенсі ми – європейська країна", – каже Барт Ейде.
На додачу в Норвегії близько сприймають до серця зазіхання Трампа на Гренландію, вважаючи, що це може мати наслідки для арктичного острова Шпіцберген (суверенітет над яким належить Норвегії на підставі договору від 1920 року).
"Потрібен справжній шок, можливо, щось від Трампа, щоб відновити тут (в Норвегії. – Ред.) дебати про членство в ЄС", – сказав високопосадовець Лейбористської партії в листопаді минулого року.
Норвежці з мінімальною перевагою відхилили членство в ЄС на референдумах 1972 і 1994 років, і питання вступу до блоку залишається одним з найбільш суперечливих політичних питань у скандинавській країні.
Опитування, проведене у листопаді 2024 року, показало, що дедалі більше норвежців (34,9%) хотіли би приєднання до ЄС.
І хоча кількість противників членства (46,7%) досі переважає, це – найнижчий показник з 2009 року. Для порівняння, у 2016 році проти членства своєї країни у ЄС виступало більш ніж 70% норвежців.
Водночас ані лейбористи, ані центристи, які станом на листопад керували Норвегією разом, не хотіли починати дебати про членство.
Однак на тлі другого пришестя Трампа, його погроз та тарифних воєн не виключено, що в Норвегії всерйоз замисляться про доцільність членства в ЄС.
Авторка: Ірина Кутєлєва,
журналістка "Європейської правди"