Ссора высшего уровня. Почему сорванная встреча Зеленского и Трампа еще не стала катастрофой
Катастрофа. Це слово спало на думку багатьом, хто спостерігав за зустріччю Зеленського та Трампа. Точніше, тут найкоректніше говорити про зустріч трьох політиків, адже ключову роль відіграв віцепрезидент Джей Ді Венс. Саме після його втручання розмова в Овальному кабінеті втратила керованість і переросла в обмін звинуваченнями між президентом України і керівниками США.
Про те, що сталося далі, вже відомо. Коли преса вийшла з зали, Трамп відмовився від подальших переговорів. Зеленський був змушений поїхати з Білого дому. Угода про надра лишилася не підписаною.
Відносини, які лише щойно почали налагоджуватися, просто у прямому ефірі пішли у провалля.
Чи не була ця драма штучною, інсценованою Трампом? Є всі підстави вважати, що ні, і нижче ми це пояснимо. Зрештою, не варто заплющувати очі й на те, що суперечка почалася з докорів Зеленського на адресу Венса, яких могло і не бути.
Та найбільшу вагу мають не причини, а наслідки сварки у Білому домі.
Чи можна й тут говорити про "катастрофу"? Поки що – ні.
Після зірваних переговорів з Вашингтона виходить не лише демонстративне обурення, а й позитивні сигнали. У Білому домі не поспішають руйнувати мости.
Хай як дивно це звучить на тлі усіх емоційних заяв, але навіть зустріч президентів України та США ще не викреслена з порядку денного – хоча не схоже, що Зеленський готовий виконувати умови для її проведення.
Варто також наголосити, що жорсткість Зеленського у відстоюванні червоних ліній у цій суперечці матиме також позитивний ефект. Незалежно від того, куди поверне історія, світ – включно з Дональдом Трампом – переконався, що ці питання для України дійсно мають значення.
На цьому фоні дійсно доброю новиною є реакція європейських лідерів, від яких Зеленський отримав негайну та безумовну підтримку, а Трамп – засудження. Низка столиць заявили про потребу різко наростити безпекову допомогу Україні, адже у неділю у Лондоні відбудеться саміт, присвячений цьому питанню.
Втім, навіть за позитивних рішень у Лондоні багато залежатиме від нової стратегії Сполучених Штатів щодо України, яка формується просто зараз.
Європа готується до дій
"Сьогодні стало зрозуміло, що вільний світ потребує нового лідера. Ми, європейці, повинні прийняти цей виклик", – з такою заявою виступила у ніч на суботу очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас, коментуючи безпрецедентну публічну перепалку між президентом України та лідерами США, що відбулася в Овальному кабінеті Білого дому 28 лютого.
Із заявою Каї Каллас можна посперечатися хіба що у тому, що насправді це стало зрозуміло набагато раніше за 28 лютого. Адміністрація Трампа за останні тижні зробила більш ніж достатньо для того, щоби підірвати віру європейських лідерів у збереження єдності "колективного Заходу" –починаючи з територіальних претензій США до держав-союзників, Канади та Данії, і закінчуючи прямим втручанням у вибори в державах Європи, включно з Німеччиною.
На тлі всіх цих дій США в європейських столицях визрівала готовність виступити проти адміністрації Трампа.
Однак тригером для цього стала саме українська історія.
За лічені години, попри вечір п’ятниці, усі ключові європейські лідери поспішили виступити із заявами про безумовну підтримку України, окремо додаючи, що вони стоять на боці Зеленського, та/або із заявами про незгоду з риторикою Трампа на зустрічі у Вашингтоні.
Жоден європейський лідер, крім Віктора Орбана, не став публічно на бік Трампа (а від проросійського лідера Угорщини нічого іншого й не чекали).
Нинішній та майбутній канцлери Німеччини, Олаф Шольц та Фрідріх Мерц, заявили про підтримку України після скандалу в Білому домі. "Треба поважати тих, хто бореться", – доєднався Емманюель Макрон на захист заяв Зеленського.
Прем’єр Норвегії Йонас Гар Стьоре заявив, що докори Трампа на адресу Зеленського "є глибоко необґрунтованими", і закликав владу США змінити позицію.
Чимало інших керівників європейських урядів також поспішили зробити заяви на підтримку України, а співкерівники ЄС Антоніу Кошта та Урсула фон дер Ляєн підкреслили гідність Зеленського у цій історії. "Будьте сильним, будьте сміливим, будьте безстрашним. Ви ніколи не будете самотнім, дорогий Президенте", – ідеться у їхній заяві.
Звісно, заяв у цій ситуації мало, потрібні дії.
Адже після сварки у Білому домі ймовірність припинення американської допомоги суттєво зросла.
Саме це обговорюватимуть на терміновому саміті. Вже у неділю, 2 березня, у Лондоні зберуться ключові європейські донори ЗСУ. Цю зустріч планували ще до сварки у Вашингтоні, щоб "обговорити спільні плани щодо оборони", розповів раніше цього тижня Дональд Туск. А зараз, за даними європейських джерел "ЄП", ключовою темою для обговорення стануть термінові дії у ситуації, коли США можуть припинити навіть ту підтримку України, яку вони досі надають.
Коло учасників буде дещо ширшим, ніж на так само терміновому саміті у Парижі, але, як і тоді, на переговори запросили лише держави, готові до підтримки України. Перед ними стоїть непроста задача – розробити такий механізм фінансування ЗСУ, який дозволить обійти очікуване угорське та словацьке вето. Втім, і цього разу йдеться далеко не про всіх друзів України – балтійські держави вже висловили своє невдоволення, що саміт відбудеться без них.
А 6 березня держави ЄС зберуться знову – цього разу всі разом. На офіційний саміт, за присутності Орбана, Фіцо тощо.
До того часу має бути більше ясності і щодо подальших дій США. Наразі з Вашингтона надходять суперечливі сигнали.
Катастрофа, якої не планували
Після жорсткої суперечки Зеленського, Трампа і Венса, під час якої американські політики синхронно атакували українського президента, звинувачували його у "грі мільйонами життів", "грі з третьою світовою війною тощо", у багатьох виникло питання, а чи не було все це підлаштоване наперед – щоби президент України приїхав до Вашингтона, стикнувся з публічними проблемами, а Трамп – отримав підставу звинувачувати Україну в тому, що вона не хоче миру.
Втім, детальний аналіз суперечки дозволяє відкинути цю імовірність.
Навпаки, зустріч президентів України і США починалася вельми непогано. Навряд чи Трампа, відомого своєю цинічністю, могли розчулити фото українців до і після російського полону – але він все ж погодився їх порозглядати перед телекамерами.
Зеленський привіз також чемпіонський пояс Усика, що мав "зіграти" згодом, після переговорів. І, зрештою, Україна приїхала з готовністю підписати угоду щодо українських надр, якої вимагала саме американська сторона.
Готувався до зустрічі й Трамп – саме тому за два дні до візиту він заявив, що більше не вважає Зеленського диктатором.
І навіть під час розмови за присутності преси американський лідер демонстрував готовність до поступок – наприклад, коли Зеленський перервав Трампа і заперечив його слова про те, що ЄС допомагає Україні менше за США – той не став наполягати (допомога Європи дійсно суттєво більша за американську, але Трамп продовжує наполягати на зворотному).
Спіраль емоцій почала накручуватися вже під кінець спілкування, а її тригером став невдалий і зовсім не обов’язковий докір з боку Зеленського персонально у бік Джей Ді Венса – це варто чесно визнати.
Віцепрезидент у якийсь момент долучився до розмови, щоби похвалити свого шефа, Дональда Трампа, за його готовність до переговорів, у тому числі з Путіним. "Америку робить хорошою країною, саме дипломатія. Це те, що робить президент Трамп", – заявив Венс. Нічого нового у цих словах не було, але Зеленського це чомусь зачепило і він – під об’єктивами телекамер – взявся пояснювати особисто Венсу, що Путін постійно порушує домовленості, з ним не можна домовлятися. "Про яку дипломатію ти кажеш, Джей Ді? Що ти маєш на увазі?" – перепитав Зеленський.
Складно сказати, чи мав це на меті український президент, але для американського глядача це звучало як заперечення здатності Трампа домовитися з Путіним. Венс сприйняв це як "наїзд" і перейшов у агресивну контратаку. Спілкування повністю вийшло з-під контролю, з підвищенням голосу, і прийшло до публічної суперечки Зеленського і Трампа про те, чи можливе перемир’я без гарантій безпеки.
Ця суперечка цілком могла мати сенс та користь, якби відбувалася за закритими дверима без преси – а натомість вона транслювалася у прямому ефірі.
Після атаки Венса Трамп вже не міг піти на поступки, бо для його аудиторії це виглядало би як слабкість. Зеленський теж не мав змоги поступитися, бо йшлося про критично важливі речі, про параметри миру.
На цьому "вступна частина" зустрічі закінчилася.
А згодом численні американські медіа повідомили з посиланням на джерела у Білому домі, що Трамп із командою вийшов у іншу кімнату, де після наради вони вирішили, що продовжувати переговори неможливо. Українську делегацію попросили залишити Білий дім.
Сварка, але не ворожнеча
Зважаючи на тональність публічного конфлікту, а також на те, що у команді Трампа не бракує тих, хто неприховано погано ставиться до України (Венс, який явно надміру ескалював суперечку з Зеленським, належить до цієї категорії) – наслідки цих безпрецедентних для США міжнародних "переговорів" перед телекамерами могли бути будь-якими.
Тим більше, що від республіканців вже почали лунати заяви про те, що діалог з Зеленським тепер неможливий, що він має піти у відставку.
На цьому тлі реакція Білого дому виявилася ще вельми м’якою.
Офіційна заява Трампа в його соцмережі Truth Social підкреслювала, що він не виключає подальшої зустрічі з Зеленським – мовляв, "він може повернутися, коли буде готовий до миру". Ба більше, з Білого дому через ЗМІ передали українській делегації сигнал про те, що зустріч для підписання угоди про надра лишається можливою і "залежить від українців, поки Зеленський ще перебуває в країні".
Додатково умову для такого діалогу оголосив держсекретар Марко Рубіо, який зробив заяву про те, що Зеленський має "принести вибачення" Трампові. Можливістю для цього кроку був наперед запланований ефір з українським гостем на телеканалі FoxNews, що відбувся глибоко вночі за київським часом. Втім, коли президента Зеленського прямо спитали в ефірі, чи планує він вибачатися – той відповів відмовою, пояснивши, що не бачить своєї провини. А ще – дорікнув Венсу за те що він втрутився у розмову президентів – мовляв, це ж була їхня пресконференція, а не його.
На цьому дороги до швидкого повернення до діалогу, здавалося б, остаточно закрилися. Хоча є велике питання, чи мав би цей діалог багато сенсу на тлі тієї публічної дискусії про гарантії безпеки (тобто про ключове для України питання), свідками якої був увесь світ. І виборці Трампа також.
Утім, навіть після цього Трамп не перейшов до спалювання чи то руйнування мостів.
Хоча очевидно, що у його команді зважують різні опції.
Протягом ночі були повідомлення про те, що президент розглядає можливість припинення всіх поставок військової допомоги Україні – йдеться про ті озброєння, які США продовжують передавати Україні за замовленнями, оплаченими з бюджету США ще за часів Байдена. Утім, згодом американські медіа повідомили, що наразі постачання лишається, не буде лише нових пакетів.
Втім, немає жодних гарантій, як довго зберігатиметься цей стан.
Варто підкреслити: в українському медіапросторі багато хто повідомив, що однією з відповідей США стало зупинення допомоги на відбудову зруйнованих обстрілами об’єктів української енергетики. Ці повідомлення є некоректними – у цьому разі йдеться про програму USAID, яка підпала під загальне скасування грантової допомоги США по всьому світу; та й конкретно про це скасування Держдеп повідомив виконавцям ще до того, як Зеленський прибув до США.
Треба визнати, що у Трампа є можливості для тиску на Україну. Передусім – в оборонній сфері.
Наприклад, розвідувальна інформація (як-от повідомлення про пуски ракет, про переміщення ворожих військ тощо) є критично важливою для ЗСУ. А збереження ліцензійного дозволу, наприклад, на ракети-перехоплювачі Patriot є необхідною умовою для подальших постачань для ППО. І це ті елементи, які європейські партнери не будуть в змозі замінити.
Зважаючи на це, те, що риторика Трампа після проваленої зустрічі не ескалювалася, і те, що він лишає простір для співпраці – це дуже добре.
Розуміють це і в Європі.
Тут важливою може бути роль очільниці уряду Італії Джорджі Мелоні, яка хоче скликати екстрений саміт США-Європа після подій у Білому домі.
"Потрібен негайний саміт між Сполученими Штатами, європейськими державами і союзниками, щоб відверто поговорити про те, як ми маємо намір боротися з великими викликами сьогодення, починаючи з України, яку ми разом захищали в останні роки, і з тими, з якими ми будемо покликані зіткнутися в майбутньому", – відзначила глава уряді Італії.
Втім, чи буде у США готовність до такої розмови?
Наразі з певністю можна говорити лише про те, що період невизначеності, який розпочався в останні тижні, через дії нової влади США, в останній день зими радикально загострився. Разом із новими загрозами.
Долати їх Україна має разом з європейськими друзями та партнерами. Бо після 28 лютого інших варіантів у нашої держави просто не лишилося.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"