Сьогодні в українському суспільстві існує досить обґрунтований страх самостійності регіонів. Ми переносимо риси регіональних еліт на майбутню децентралізовану політику та боїмося таких змін.

Водночас, європейський досвід довів, що децентралізація може бути успішною.

Варто зазначити, що сьогодні основна ідея Європи - це не лібералізм, а перш за все солідарність, за збереження вагомої самостійності складових частин.

Євросоюз - це, по суті, одна велика децентралізована країна з широкими повноваженнями регіонів.

Регіональна політика Європейського Союзу – це потужна програма розвитку. ЇЇ бюджет складає 47,5% бюджету Європейського Союзу за 2014 рік. Це - так звана економічна, соціальна та територіальна згуртованість.

Розробка далекоглядних загальноєвропейських проектів відбувається з урахуванням характеристик окремих районів, наприклад Болгарії чи Бельгії. Та й регіони країн давно вийшли за національні межі, ставши окремими одиницями для дій з боку європейських експертів та інституцій.

Пальма культурної столиці переходить, як прапор, між європейськими містами без огляду на їх національний статус. В Європі діють програми для різних типів територій, які мають працювати в бідних районах і Словаччини, і Іспанії.

Питання української децентралізації значно ширше, ніж просто надання окремих повноважень регіонам чи змінення розподілу національного бюджету.

Насправді це - боротьба з внутрішнім страхом українців щодо демократії.

Ми не довіряємо один одному, і навіть боїмося справжньої демократичної влади, тому що не маємо ані плану, ані орієнтирів для руху.

Демократія в децентралізованій країні не має для нас системного вигляду, і саме це майбутнє викликає змішанні почуття.

Успішна децентралізація має опиратися на солідарність населення між собою, на взаємну допомогу регіонів, на самостійність рішень окремих громад, щодо свого бачення майбутнього. Але перш за все - на експертну та наукову оцінку, прозору мапу технологічного,економічного, демографічного стану кожного клаптика української землі.

Європейська децентралізація і одночасна згуртованість — дуже добре зображають суть регіональної європейської політики, частиною якої ми точно згодом станемо.

Україна має перетворитися на ринок інноваційних проектів, стратегій розвитку та моделей діалогу з місцевими громадами, за допомогою яких регіони будуть виборювати об'єктивно кращі результати на всеукраїнський багатошаровій мапі України.

Особливу увагу у розгляді європейської регіональної політики відіграє індекс регіональної інновативності.

Він розраховується на основі рівня культурного різноманіття, потужності підприємницького духу та показників так званого культурного класу. Це досить комплексний показник, який є дуже важливим важелем для регіональних змін та економічних трансформацій. А ці трансформації, в решті решт, стають критеріями для порівняння регіональної динаміки.

Найголовніше, що ми маємо зрозуміти - те що наша країна ніколи не зможе змінитися без регіоналізації, без делегування влади, без активізації регіональних еліт та створення потужних аналітично-інноваційних центрів розвитку, які б не залежали від держави.

Децентралізація — це не вимога ситуації, це вимога часу, вимога для сталого розвитку та гармонійного співіснування без взаємної ненависті.

Закликаю знайомитися з європейським уявленням про регіональний розвиток на офіційному сайті Європейської комісії:
http://ec.europa.eu/regional_policy/sources/docoffic/official/reports/cohesion5/index_fr.cfm   

Автор:

Андрій Федотов,
аспірант ОНУ ім. І.І. Мечникова (економіка та управління підприємствами),
Master 2 l'Université Lyon Lumière 2 (соціальна та солідарна економіка).