Сьогодні Верховна рада провалила внесення ознаки сексуальної орієнтації до антидискримінаційної статті нового Трудового кодексу. На  "сигнальному" голосуванні ця норма набрала лише 117 голосів нардепів.

Десятки коментарів до моєї попередньої колонки надихнули мене написати наступну, в якій я спробую спростувати шість найпоширеніших міфів про заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації (СО).

Ці міфи – дивний гібрид, що за кілька років виріс в Україні з насіння російської/антиєвропейської та консервативної/релігійної пропаганди. Благодатний ґрунт для неї своїм багаторічним мовчанням створили "високоморальні" українські політики.

Намагання політиків всіляко уникнути здорового обговорення цього питання сприяло утвердженню міфів,  які мають дуже мало спільного з реальністю і здоровим глуздом. Ці міфи радо поширювали чимало ЗМІ, а згодом – політики, "активісти" та навіть "Український вибір" Медведчука в його сумнозвісній кампанії проти Угоди про асоціацію.

Можливо, на депутатів вплинули сьогодні слова їхнього колеги Павла Унгуряна, який уже вкотре ретранслював "страшилку" про "нав’язування нам спеціального статусу сексуальних меншин".

Та перейдемо до міфів…

Міф 1: ЛГБТ вимагають для себе "особливого статусу", преференцій, порівняно з гетеросексуальною "більшістю"

Стверджувати, що заборона дискримінації за ознакою СО створює "переваги" для ЛГБТ – все одно, що вважати, нібито чинний закон створює преференції для жінок, євреїв, темношкірих чи адвентистів. Це не так. Уявлення про те, що в ЄС чи США роботодавців змушують брати на роботу некваліфікованих працівників "лише тому, що вони геї", є легендою, яка не витримує простої перевірки фактів. Після прийняття відповідного законодавства в сусідніх країнах кількість судових справ про дискримінацію на ґрунті СО вимірюється одиницями, адже скарги мають бути належно обґрунтованими.

Міф 2: Внесення СО до законодавства призведе до встановлення "гомодиктатури" та до "обмеження прав "більшості"

Закон повинен забороняти дискримінацію за ознакою СО, а не за ознакою належності до ЛГБТ-спільноти. Різниця є дуже суттєвою. Адже, теоретично, і гетеросексуальна людина може постраждати від дискримінації через свою СО.

Уявімо, що, приміром, у перукарні ГЕТЕРОсексуалу відмовлять у працевлаштуванні попри його найкращу кваліфікацію тому, що більшість працівників – геї. В цьому випадку він також зможе відстояти свої права. Це звучить як жарт, однак є і реальні приклади. У Румунії гетеросексуальну бухгалтерку суд поновив на роботі в ЛГБТ-організації, оскільки було доведено, що її СО не має значення для роботи, яку вона виконує. Прийняття цього закону стане найкращим запобіжником проти встановлення "гомодиктатури" та "обмеження прав" гетеросексуалів – адже останні матимуть такі самі механізми захисту, як і перші.

Міф 3: Дискримінації за ознакою СО не існує, ніхто не запитує про СО при влаштуванні на роботу, немає доведених прикладів такої дискримінації

Відсутність доведених прикладів дискримінації за іншими ознаками – релігійних переконань, місця проживання чи соціального походження – не перешкодило включенню цих ознак до законодавства. Факти дискримінації справді важко довести. Найчастіше – через небажання жертви афішувати належність до дискримінованої групи. Україна не може не визнати наявність дискримінації за СО в Україні в той час, коли цей факт визнають в країнах ЄС, США, Південній Африці. З часом суспільство дізнається більше про такі випадки, коли жертви дискримінації отримають більше інструментів для відстоювання своїх прав, а довіра до правосуддя зросте.

Міф 4: "Ніхто не заважає представникам ЛГБТ-спільноти займатися сексом, навіщо закріплювати це в законі?"

Про секс взагалі не йдеться. Уявіть собі ситуацію: працівники заводу запитують у нового колеги про його "другу половинку", очікуючи почути про дружину або дівчину. Працівник, якщо він гомосексуал, постає перед вибором: приховувати, що він проживає сім’єю зі своїм партнером-чоловіком, або ж відповісти на запитання відверто. В другому випадку він ризикує постраждати від утиску (створення нестерпної атмосфери на роботі); або ж від прямої дискримінації – у разі скорочення його звільнять першим попри його високу кваліфікацію. Саме такі ситуації у сфері трудових відносин має попереджати законодавство.

Міф 5: "Спеціальні норми для ЛГБТ" поглиблять конфлікт в суспільстві, викличуть агресію та погіршать становище ЛГБТ-спільноти

Справді, в короткостроковій перспективі, що більш помітною стає ЛГБТ-спільнота, то більшою є агресія проти неї з боку радикальних гомофобів. Однак це лише на початку. В довгостроковій перспективі стає зрозуміло, що небо не впало на землю, ЛГБТ не отримали "переваг", і навіть не збирались нікому нічого нав’язувати.

Прийняття такого законодавства встановлює баланс, сприяє тому, що представники спільноти роблять більший внесок в розвиток країни, в якій почуваються безпечніше. Продовжуючи ігнорувати це питання, влада навпаки підштовхує ЛГБТ-активістів до радикальніших дій, а представників спільноти змушує залишати країну в пошуках кращих умов для самореалізації. Україна продовжує втрачати людський капітал.

Міф 6: Наслідком прийняття такого законодавства стане переслідування за релігійні погляди та заборона вважати гомосексуальність гріхом

Право релігійних лідерів та організацій публічно висловлювати власну позицію з будь-яких питань гарантовано Конституцією та законами України. Більше того, вдосконалений антидискримінаційний закон повинен містити положення про винятки, відповідно до яких певні вимоги до статі чи сексуальної орієнтації, які встановлюються релігійними організаціями, не вважаються дискримінаційними.

Приклади переслідування релігійних діячів у країнах Європи начебто лише за їхню позицію щодо ЛГБТ, які часто наводяться опонентами, є некоректними. Законодавство тих країн насправді передбачає покарання не за критичну позицію щодо ЛГБТ, а за заклики до насильства та мову ворожнечі. Нещодавній приклад "переслідування" службовця у США начебто за її релігійні погляди також є некоректним, оскільки її було покарано за порушення службової інструкції та неповагу до суду, а не за її переконання.

На завершення хотів би процитувати слова греко-католицького священика, представника Ради церков у Конституційній комісії (зі стенограми засідання 2 жовтня):

"Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій в цілості і всі конфесії, які  є, 18, які до неї входять, зокрема кожна проти дискримінації, в тому числі і за різними ознаками, включаючи сексуальну... В своїх постулатах релігійних ми маємо інші погляди, але що стосується системи функціонування держави, то тут мови не може бути однозначно".

Автор: 

Зорян Кісь, правозахисник

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора