"Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена". На сьогодні це не лише положення Основного закону України, а й нагальна потреба суспільства.

Реалізація цієї конституційної норми стає можливою завдяки запровадженню інтегрованої електронної системи екологічного врядування. Ця система має забезпечити вільний доступ до інформації про стан довкілля і участь громадськості в ухваленні важливих екологічних рішень.

Наразі система управління охорони довкілля формується навколо окремих її галузей (охорона атмосферного повітря, поводження з відходами, охорона та раціональне використання водних ресурсів, надрокористування тощо), при цьому відсутній належний системний обмін інформацією в електронному вигляді.

Головна складність – питання державного управління у сфері охорони довкілля на даний момент розділені між різними органами виконавчої влади.

Зокрема:

- дозвільна система здебільшого належить до компетенції обласних державних адміністрацій;

- ліцензійна система та окремі дозволи – до компетенції Мінприроди;

- за звітність відповідають органи статистики, Держводагенство в частині використання водних ресурсів, Державна служба геології та надр тощо;

- контроль за дотриманням екологічного законодавства належить Державній екологічній інспекції;

- податки за використання природних ресурсів та забруднення довкілля збирає Державна фіскальна служба...

Така ситуація призводить до неможливості надання громадськості та іншим зацікавленим особам якісної та повної інформації про стан довкілля.

Також вона створює додаткове дозвільне і контрольне навантаження на суб’єктів господарювання.

Інтеграція державного управління у сфері охорони довкілля повинна здійснюватись комплексно, як за галузями (охорона атмосферного повітря, поводження з відходами, охорона та раціональне використання водних ресурсів, надрокористування тощо), так і за функціональними напрямками (дозвільна система, звітність, система моніторингу тощо).

Впровадження інтегрованої електронної системи екологічного врядування, з урахуванням європейських підходів до управління екологічною інформацією, усуне "розпорошеність" екологічної інформації між різними органами виконавчої влади, забезпечуючи наявність інформації не лише про викиди у довкілля, а й про дозволи, ліміти, рішення про оцінки впливу на довкілля тощо у єдиній базі.

Система електронного врядування дозволить також оптимізувати та підвищити ефективність державного управління у сфері охорони довкілля, зменшити звітне, дозвільне навантаження на суб’єктів господарювання.

Екологічне врядування передбачає впровадження єдиних державних класифікаторів у сфері охорони довкілля з урахуванням класифікаторів ЄС, розробку та впровадження єдиної національної системи ідентифікації об’єктів, що впливають чи можуть впливати на довкілля, розробку та впровадження інтегрованих електронних сервісів для одержання документів дозвільного характеру та подання звітності природокористувачами.

Слід зазначити, що запровадження електронного врядування відповідає взятим Україною міжнародним зобов’язанням, зокрема, прописане в Угоді про асоціацію з ЄС.

Відповідно до Угоди про асоціацію Україна має імплементувати такі акти права ЄС, як Директива 2011/92/ЄС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище, Директива 2001/42/ЄC про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище, Директива 2003/4/ЄC про доступ громадськості до екологічної інформації, Директива 2003/35/ЄC про забезпечення участі громадськості у підготовці окремих планів та програм, що стосуються навколишнього середовища, Директива №96/61/ЄС про участь громадськості та доступ до правосуддя.

Тому застосування найкращих сучасних практик управління охороною довкілля також сприятиме наближенню України до стандартів Європейського Союзу: IPPC, PRTR, OGP, SAICM.

Проблема відсутності єдиного національного інформаційного середовища у сфері охорони довкілля виникала у минулому в різних країнах світу.

В рамках Європейського Союзу була створена "Спільна система екологічної інформації" (Shared Environmental Information System, SEIS), що базується, зокрема, на таких ключових принципах:

-          інформація переводиться в електронний вигляд якомога ближче до джерела цієї інформації;

-          інформація збирається лише один раз та в подальшому спільно використовується для відповідних цілей;

-          інформація повинна бути доступною як для органів державної влади, так і для широкого загалу з метою належної своєчасної оцінки стану довкілля та забезпечення реальної участі у розробці та реалізації екологічної політики;

-          поширення та обробка інформації має здійснюватися на основі загальних, вільних та відкритих стандартів.

Створення інтегрованої електронної системи екологічного врядування є надзвичайно важливим та потрібним кроком для України, адже це не лише надасть можливість гарантованого та вільного доступу громадян до екологічної інформації, а й стане інструментом для усунення зловживань та корупційних складових в управлінні охорони довкілля загалом.

Автор: Ганна Вронська,

заступник міністра екології та природних ресурсів України
з питань євроінтеграції

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора