Гібридна агресія Росії, яка здійснюється не лише на сході України, але й у багатьох країнах Європейського Союзу, потребує ефективної відповіді.

Країни Вишеградської четвірки (В-4) та Україна вже позначили восени 2016 року власне прагнення рухатися одне одному назустріч у царинах економіки та міжнародних відносин. Протидія російській пропаганді – один з напрямів співпраці, для якої є достатньо підстав та можливостей.

Важливо, що учасники В-4 часом сприймаються як "слабке місце ЄС" через відносно нещодавнє приєднання до Європейського Союзу.

Внутрішньополітична ситуація в Польщі та Угорщині, політичні баталії всередині Чехії, на яку цього року очікують парламентські вибори, додають нових викликів, адже дрейф держав В-4 до консервативних цінностей (Польща, Угорщина) сприймається Росією як можливість для розкручування цього процесу у власних інтересах.

Ніде правди діти –  

Кремль вправно грає на прагненні багатьох політиків з країн Центральної Європи "чинити опір диктату Брюсселю", використати регіон для розхитування ЄС зсередини.

Не менш енергійно використовується Росією фактор транзиту енергетичних ресурсів країнами Центральної Європи та Україною. Очевидно, що "Газпром" прагне мінімізувати транзит українською територією, зменшивши роль нашої держави в енергетичній системі Європи.

Ці дії Москви вдарять і по Словаччині та Польщі, що підштовхує їх до формування спільної позиції. Протидія Києва та Варшави збільшенню доступу "Газпрому" до використання газопроводу OPAL стала першим зразком подібної співпраці.

Україна цілком спроможна стати контрибутором технологій протидії гібридній агресії Росії, оскільки протягом останнього часу отримала унікальний досвід протистояння діям Кремля. Подібна діяльність дозволить також збільшити вплив нашої країни на Європейському континенті та збільшити рівень довіри у відносинах як з традиційними, так і новими партнерами.

Важливо розуміти, що гібридна агресія відбувається у багатьох сферах, і військова та інформаційна, до яких привернуто найбільшу увагу, не є вичерпним переліком напрямів агресивних дій держави, яка претендує на відновлення Радянського Союзу у новому форматі. 

Можна стверджувати, що у країнах молодої демократії практично будь-яка сфера суспільних відносин може стати предметом гібридної агресії. Тому варто зосередитися на обміні досвідом та напрацюванні спільних позицій.

Серед ключових факторів ризику – російськомовна діаспора, вплив якої у східноєвропейських країнах зростає на ґрунті реального та штучного євроскепсису.

Кремль і надалі буде використовувати напрацьовані схеми зв’язків зі "співвітчизниками", заразом намагаючись включити до сфери свого впливу всі діаспори вихідців з республік колишнього СРСР. Тому доцільно перетворити в об'єкт докладання зусиль російськомовні ЗМІ, оскільки саме вони є основною сферою поширення російської пропаганди.

Хоча поява загальноєвропейського російськомовного телеканалу виглядає нині доволі утопічною ідеєю, протидіяти впливу Кремля в електронних та друкованих медіа цілком можливо.

Новою зоною підвищеної уваги має стати академічне середовище, в якому Росія для просування вигідних для себе меседжів використовує вплив на студентів і наукові публікації. Юристи, історики, політологи з російськими паспортами та технічними завданнями російської влади достатньо активно працюють над створенням бази для визнання світом анексії Криму, і наукові дискусії та публікації не повинні ставати для них зручним плацдармом. 

Доцільно вжити необхідних зусиль, щоб "історичні війни" в регіоні були перенесені на науковий рівень, а не впливали на суспільно-політичний клімат у Центральній Європі, яка і без того має достатню площу "кривавих земель".

Переконаний, що країни В-4, Україна і Молдова могли б налагодити співпрацю в протистоянні гібридній агресії Росії. Потреба у зближенні з Молдовою суттєво зросла після обрання президентом цієї країни Ігоря Додона, який не вважає за потрібне приховувати власні проросійські погляди. Його останні дії (звільнення міністра оборони Анатоля Шалару, позбавлення громадянства Молдови Траяна Бесеску, зустріч із лідером невизнаної ПМР Вадимом Красносельським) дозволяє припустити, що президент Молдови триматиме рівняння на Кремль.

Подібну позицію займає і президент Чехії Мілош Земан, проте в обох країнах вплив орієнтованих на протидію Росії сил є достатньо помітним та формалізованим. Паралельно необхідно інтенсифікувати політику "м'якої сили" щодо Білорусі, яка виглядає найбільш імовірною наступною жертвою гібридної агресії з боку Росії.

На порядку денному в регіоні – інтенсифікація обміну інформацією між країнами В-4, Україною та Молдовою для створення загальних позитивних інформаційних приводів і нарощування рівня інформованості громадян наших країн одна про одну.

Не варто нехтувати зацікавленістю Росії у значному впливі на формування інформаційного поля Центральної Європи.

Маємо визнати: сприймати одне одного крізь призму російських поглядів нині стає небезпечним.

Не менше актуальним є і питання розширення співпраці: Україна могла б спільно з Польщею виступити мостом між В-4 та країнами Балтії, які також стикаються з гібридною агресією, а разом з Молдовою - забезпечити інтенсифікацію відносин між В-4 та Румунією у цій сфері.

Регіон Центральної і Східної Європи та Балтії нині виглядає можливим напрямом для активізації гібридних дій Росії. Протидіяти ним можливо виключно узгоджено, на основі усвідомлення небезпеки та готовності до спільних кроків.

Автор: Євген Магда,

політолог, доцент НТУУ КПІ імені Ігоря Сікорського

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора