Правильно ли Украина подает себя в США? Ошибки и проблемы глазами активиста

Як у США сприймають Україну? Чи ефективна робота української дипломатії та діаспори?

Відповіді на ці питання я спробувала знайти минулого тижня у Вашингтоні, де взяла участь у національній зустрічі Global Ties U.S. - організації, одним із головних завдань якої є забезпечення програми міжнародних обмінів США.

Відповісти на ці питання мені допомогли зустрічі з конгресменом-республіканцем Робертом Адерхолтом, представниками Державного департаменту та інших інституцій з різних штатів.

На правах "народної дипломатії" поділюсь певними враженнями "з полів".

"Обама не зробив для України нічого"

Більшість часу я провела в Алабамі, яка є чітко вираженим республіканським і протрампівським штатом.

Головне враження - люди з республіканського табору не розуміють симпатії, які є в Україні до політиків з демократичного табору. "Обама не зробив для України нічого" - не раз доводилось чути таку фразу.

Те, що ми називаємо порушенням світового порядку, яке почалося з анексії Криму, відбулося за президентства Обами. Так само, як і невиконання з боку США Будапештського меморандуму.

Так, не всі республіканці в захваті від Трампа. Але одна ситуація - до виборів, а інша - після.

Якщо до виборів, особливо в період праймеріз, могла бути логіка "валити" його, щоб переміг інший кандидат від республіканців, то після виборів треба прийняти його перемогу як даність і працювати на те, щоб Трамп став успішним президентом, бо це так само - успіх партії і країни.

Аналогічні міркування звучать і щодо української ситуації.

Немає сенсу розводити полеміку, який кандидат був би для нас кращим (адже альтернативою непередбачуваності Трампа у зовнішній політиці для нас насправді була би погана стабільність).

Варто розглядати те, що зараз і щонайменше у наступні два роки рішення повністю в руках республіканців, і сприймати це як шанс на дієвішу позицію США щодо захисту і підтримки України за взятими зобов'язаннями та відповідно до своїх же стратегічних інтересів.

І від зусиль української дипломатії значною мірою залежить, чи буде реалізовано цей шанс.

Чи ефективна українська дипломатія?

Це питання я часто ставила американським співрозмовникам.

Загалом відгуки позитивні, але часто з уточненням: вона трохи відсторонена, оскільки недостатньо намагається впливати на порядок денний.

Український інтровертизм - це не те, що додає нам балів на дипломатичному фронті. Один співрозмовник вхопив мене тісно попід руку, демонструючи, як має поводитися українська дипломатія щодо тих, хто приймає рішення: "Бути поруч, намагатися бути весь час в процесі, а вони - десь там".

Власне, я побачила цю проблему навіть на конференції Global Ties. В ній взяли участь посольства понад 50 країн, але українського чомусь не було. З близьких нам країн були, наприклад, представники Латвії, Литви, Німеччини, Чехії.

Так, це не була якась гіперважлива подія. Але, по-перше, для інших посольств вона чомусь видалась вартою уваги.

По-друге, Україна наче не страждає від перенасичення каналами і майданчиками комунікації у Вашингтоні, щоб ігнорувати доступні.

Українці про Україну

Думки наших співвітчизників, що лунають у США - ще неприємніше відкриття. Буває, таке верзуть, що годі й слухати.

Наприклад, один сказав, що "США дали Україні стільки грошей, що вона вже мала б обігнати Німеччину". Заряджена обуренням, того ж дня я зробила документ, що його тепер ношу з собою на публічні заходи, і він вже не раз ставав у нагоді.

За такою логікою Ізраїль та Єгипет мали б не лише перегнати Німеччину, а й освоювати Марс, бо отримали від США фінансової підтримки в десятки разів більше. Або було дивно дізнатися, що у 2015 році Польща отримала більше фінансової військової допомоги, ніж Україна. Або ж про те, що вдесятеро більша як за територією, так і за населенням Україна отримала стільки ж, скільки Грузія...

І це лише один з численних випадів.

Кожен українець за кордоном формує імідж України. А ті, хто їдуть на публічні заходи, мали б ще й затято адвокатувати наші інтереси.

Якщо в людини у голові інформаційна каша, а на додаток вона ще й уражена комплексом меншовартості, то це гравець, який забиває гол у власні ворота.

А головний висновок - нам вкрай бракує ресурсу, з якого людина, яка їде за кордон з функцією публічного представництва, за бажання змогла би озброїтися об'єктивними фактами, матеріалами.

Дещо з цього вже робить неурядовий сектор. Наприклад, ми в Українському кризовому медіа-центрі, наприклад, апробуємо отаку брошуру про децентралізацію.

Але цього явно недостатньо.

Автор: Ярина Журба,

"Український кризовий медіа-центр"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора