Під час візиту до Туреччини прем’єр-міністра Володимира Гройсмана вкотре підняли тему укладення угоди про вільну торгівлю між нашими країнами. В черговий раз сторони домовилися завершити переговори до кінця року. 

Тут варто нагадати, що це не перша така обіцянка. Взагалі питання ЗСТ з Анкарою стоїть на порядку денному вже більше 10 років.

То чому ж країни досі не підписали угоду про ЗВТ?

Як показала переговорна практика, сторонам вкрай важливо і важко узгодити умови доступу до ринків товарів обох країн.

Рівень тарифного захисту Туреччини в рази перевищує український – середньоарифметична ставка чинного ввізного мита Туреччини становить 10,8% (аграрна продукція – 42,7%; промислові товари – 3,7%), в той час, як в Україні аналогічні показники становлять 4,5% (агро – 9,2%; промислові товари 5,5%).

Також, згідно із зобов’язаннями Туреччини в рамках СОТ, 50,3% тарифних ставок є незв’язаними. Тобто, на хвилинку, – можуть підвищуватись в односторонньому порядку без обмежень.

На додачу за багатьма товарними позиціями Туреччина застосовує так звані заборонні ставки ввізного мити на рівні 50, 100 і навіть 225% митної вартості!

І це стосується переважною мірою переробленої продукції. Звідси й сировинна структура українського експорту до Туреччини, і актуальність питання укладення угоди про вільну торгівлю. 

Проте турецька делегація професійно та наполегливо відстоює максимальний рівень тарифного захисту в рамках майбутньої Угоди про вільну торгівлю. Турки надають лише незначні поступки на окремі товарні позиції, наприклад скорочення ввізного мита на 25% або 50% протягом трьох, п’яти або десяти років.

Відверто кажучи, навіть якщо Туреччина надасть миттєве скорочення ввізного мита на 20%, наприклад, на м'ясо та м’ясні продукти (діюче – 114,3%), навряд чи вітчизняний виробник експортуватиме продукцію, яка обкладатиметься митом в 91,3%. І таких прикладів – близько тисячі.

За таких умов марно і мріяти про диверсифікацію структури експорту до Туреччини. Навіть у межах так званої угоди про вільну торгівлю.

Щодо сировини – Welcome! Нульова ставка з першого дня дії ЗВТ, а також для збільшення обсягів торгівлі (дуже актуальний підхід) наполегливо вимагається від України для цілей угоди про вільну торгівлю скасувати експортні мита на брухт чорних та кольорових металів, насіння соняшника тощо, а також максимально знизити ввізні мита. Бажано – до нуля.

І робить це турецька делегація професійно та якісно! Реально є чому повчитись.

Звідси і стурбованість, що нинішній топ-менеджмент переговорної команди продасть доступ до ринку України за турецькі солодощі та невеличкий проект технічної допомоги, як це відбулось з Канадою. Але Канада далеко, та й обсяг двосторонньої торгівлі є незначним.

Натомість Туреччина традиційно входила до трійки країн за обсягами зовнішньої торгівлі України. Крім цього, в цій країні широко застосовується різноманітна державна підтримка як виробництва, так і експорту.

Невигідні для нас умови режиму вільної торгівлі стануть могилою для нашого виробника.

Звичайно, є й альтернативний сценарій розвитку переговорного процесу. Він передбачає досягнення компромісу насамперед на рівні бізнесу.

Але для цього потрібна неабияка робота. Проте й результат заслуговує на увагу, адже збалансований доступ до ринку товарів обох країн може забезпечити зростання двосторонньої торгівлі у середньостроковій перспективі до $14 млрд.

І це не критична межа, адже Туреччина може слугувати трампліном на інші ринки Близького Сходу.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора