У січні 2016 року резолюцією Європейського парламенту було заявлено, що недостатньо ефективне впровадження норм антимонопольного права коштує країнам ЄС приблизно 181–320 мільярдів євро щороку – внаслідок існування невиявлених картелів Євросоюз фактично втрачає 3% річного ВВП.

Природа таких втрат здебільшого полягає у підвищенні цін на товари та послуги для кінцевих споживачів, яке становить, за оцінкою Єврокомісії, від 17% до 30%.

Водночас дослідження, ініційовані Європейською комісією, встановили, що сукупна вигода для європейських споживачів від одних лише рішень про заборону картелів, які були ухвалені у період з 2010 по 2015 рік, становила від 1 до 10,8 млрд євро на рік. Крім того, у робочих документах Єврокомісії зустрічаються дані про те, що

рішення про заборону картелів, ухвалені впродовж останніх десяти років, опосередковано сприяли створенню 650 тисяч нових робочих місць.     

Безумовно, такі показники не могли залишитись поза увагою компетентних органів.

У березні Єврокомісія підготувала проект директиви Європейського парламенту та Ради про спонукання конкурентних відомств держав-членів ефективніше застосовувати норми конкурентного законодавства Євросоюзу та забезпечувати належне функціонування внутрішніх ринків.

Йдеться, зокрема, про застосування статей 101 та 102 Договору про функціонування Європейського Союзу, в яких визначено критерії заборонених узгоджених дій та зловживання домінуючим становищем.

У проекті Директиви визначено основні чинники, які посприяють посиленню конкурентної політики. Серед них:

- надання гарантій незалежності національним конкурентним відомствам при застосуванні статей 101 та 102 Договору про функціонування Європейського Союзу;

- надання національним конкурентним відомствам права здійснювати позапланові виїзні перевірки суб’єктів господарювання на предмет дотримання конкурентного законодавства;

- підвищення ефективності функціонування програми звільнення від відповідальності за порушення конкурентного законодавства (програма leniency);       

- забезпечення національних конкурентних відомств людськими, фінансовими та технічними ресурсами для імплементації вищезазначених норм;

- надання національним конкурентним відомствам права обшуку приміщень, в яких може знаходитись документація, або інші докази функціонування картелю (в т.ч. транспортні засоби та житло працівників суб’єктів господарювання);

- застосування пропорційних та адекватних штрафних санкцій до порушників конкурентного законодавства (у вигляді фіксованих або періодичних платежів);

- надання національним конкурентним відомствам права звертатись до суб’єктів господарювання із інформаційними запитами.

А що з цього працює в Україні?

Декілька з перерахованих заходів вже імплементовані у вітчизняне законодавство (інформаційні запити, застосування штрафів), частина з них станом на сьогоднішній день є недієвими, або потребують удосконалення (гарантії незалежності Антимонопольного комітету України, функціонування програми leniency), а прийняття деяких потребує попередніх обговорень та додаткового аналізу (наприклад, право обшуку майна працівників потенційних учасників картелю).

У будь-якому разі, згадана Директива може стати дорожньою картою для України на шляху до гармонізації вітчизняного антимонопольного законодавства з правом Євросоюзу – відповідні зобов’язання зафіксовано у статтях 254 та 255 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Так само, з огляду на наведені вище статистичні дані, в удосконаленні норм конкурентного права зацікавлені усі кінцеві споживачі – задля придбання товарів та послуг належної якості за нижчою ціною.  

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора