Уже 21 грудня в Каталонії відбудуться перевибори місцевого парламенту.

Саме таким, правовим шляхом в Іспанії намагаються вийти з політичної кризи внаслідок непереборного бажання низки активістів добитися незалежності регіону. І саме вибори мають поставити крапку у тривалій кризі.

Але якщо ні? Якщо прихильники незалежності знову виграють? Чи означатиме це остаточну поразку єдиної Іспанії?

Хто виступає за каталонську незалежність? По-перше, це ERC – "ЕЕреСе", або "Ліві республіканці Каталонії". Їхній лідер Оріол Жункерас нині перебуває під арештом. За останніми даними, саме ця партія отримає найбільшу кількість голосів тих виборців, які бажають відділитися від Іспанії.

Головні її обіцянки – незалежність Каталонії, невизнання дії статті 155 Конституції Іспанії. А крім того, повний набір обіцянок лівацького характеру. Ця партія є лідером у виборчих перегонах – 22% голосів згідно з опитуваннями.

Наступні за популярністю – партія "Junts per Catalunya" ("Разом – за Каталонію"). Партія, яку очолює сам Карлес Пучдемон, мала найбільшу кількість місць у парламенті до його розпуску. Щоправда, сам Пучдемон після проголошення незалежності Каталонії (з третього, щоправда, разу) агітує за свою партію поки що з Брюсселя. Натомість, відповідно до останніх опитувань, тепер вони отримають 17% голосів виборців.

Нарешті, треті з-поміж впливових гравців – це CUP, "Candidatura d’Unitat Popular", дивна суміш фемінізму з лівацтвом. На прийдешніх виборах вони небезпідставно розраховують отримати щонайменше 5% голосів. Рішуче відстоюють незалежність Каталонії.

Тепер – до табору прибічників єдиної Іспанії. Найсильнішими є "Громадяни" – "Ciutatans", або "C’s". Очолювані пані Інес Аррімадас, вони демонструють рішучість та поміркованість водночас. Повинні виграти вибори з результатом у 23% голосів.

Соціалісти Каталонії найповніше представлені партією "PSC" – Соціалістичною партія Каталонії. Дивним чином тримаються нейтралітету в питанні незалежності Каталонії, що, однак, означає швидше схильність до збереження статус-кво, тобто єдності Іспанії. Сподіваються на 15% голосів.

Трійку лідерів замикає місцевий осередок правлячої партії Іспанії – "Partido Popular", або "Народна партія". Власне, до "ПеПе" належить чинний прем’єр-міністр Іспанії Маріано Рахой. Правоцентризм та категоричність щодо питання єдності держави є основними політичними засадами осередку. Її популярність серед виборців Каталонії оцінюють в 5%.

Таким чином, очікується, що саме зазначені шість партій отримають місця у новому складі парламенту Каталонії: три партії – за незалежність, три – проти.

Вивчивши одразу кілька прогнозів, можу лише процитувати одне з іспанських видань: відповісти на питання, хто сформує більшість – незалежники чи уніоністи, можна десь з такою ж імовірністю, як вгадати, якою стороною впаде монета.

Тим часом погода в Барселоні ясна й сонячна, на вулицях спокійно, барикад не спостерігається. Згідно з повідомленнями ЗМІ, особливих порушень виборчого законодавства не спостерігається.

Втім, трапляються поодинокі демонстрації за свободу "політв’язнів" – заарештованих Мадридом ідеологів незаконного референдуму за незалежність Іспанії від 1 жовтня. Особливої популярності протести не мають, що можна пояснити як довірою до правосуддя, так і не найсміливішою поведінкою лідера сепаратистів Пучдемона.

Останній перебуває у Брюсселі, при цьому не робить ані різких рухів, ані гучних заяв. Варто нагадати, що законодавство Іспанії (як і практично усіх держав світу) передбачає кримінальну відповідальність за посягання на територіальну цілісність. Про що слід пам’ятати усім політикам в усіх країнах.

Отже, дії іспанського уряду щодо організаторів незаконного референдуму від 1 жовтня є допустимими: порушення кримінальної справи, слідство, арешт. Триває розслідування й щодо колишнього очільника місцевої поліції Каталонії.

З правової точки зору, призначення (пере-)виборів до парламенту Каталонії відповідає законодавству Іспанії, а відповідне рішення практично ніхто не оспорював. Усім зрозуміло, що набагато цікавішими є правові наслідки виборів, а не сам факт їх проведення.

Ризикну сформулювати найважливіше наразі питання таким чином: а що як перемогу отримають прихильники незалежності – і знову проголосять незалежність Каталонії?

Сам запитав – сам і відповім: проголошення незалежності новообраним парламентом Каталонії все ще залишатиметься за межами правового поля, хоча політичну кризу поглибить. Так, за урядом Іспанії залишиться право продовжити дію статті 155 Конституції та здійснювати пряме управління регіоном.

Так, навіть у ситуації, коли політично раунд виграє Пучдемон, з точки зору міжнародного права не зміниться нічого: питання сецесії Каталонії повинне буде вирішуватися відповідно до національного права держави. 

Останнє – вкрай важливий приклад для України. Адже одним із ключових питань української політичної дискусії є можливість проведення виборів на території ОРДЛО. 

Виборів, до яких Україну може схилити потреба виконувати Мінські угоди. І які можуть виграти проросійські партії. Чи означатиме це право регіону самовизначитися? Приклад Іспанії дає однозначну відповідь – ні, не означатиме.

Натомість зберігатиметься необхідність внутрішнього діалогу та вирішення питання Донбасу згідно з національним законодавством – лише на всеукраїнському референдумі. Під загальним контролем національних правоохоронних органів та Збройних сил України. 

Адже Іспанія показала, як правовим шляхом боротися із сепаратизмом. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора