"Один пояс, один шлях" – глобальна ініціатива уряду Китаю щодо торговельно-економічної, культурної та науково-технологічної співпраці. В рамках ініціативи розбудовується найбільш масштабний транспортно-логістичний проект ХХІ століття, який поєднає Китай та країни Західної Європи.

В розвиток країн уздовж Нового Шовкового шляху Китай інвестує великі кошти. До 2020 року інвестиції сягнуть позначки $800 млрд. А щорічний товарообіг між Китаєм та країнами-учасницями становитиме $2,5 трлн.

Сьогодні ініціатива вийшла далеко за межі Китаю та охоплює 66% населення світу в 73 країнах. За розрахунками Українського інституту майбутнього, ці держави створюють 37% світового ВВП та залучають 24% глобального потоку прямих іноземних інвестиції.

Учасниками переважно є країни, що розвиваються.

Винятком із цього правила є 12 країн Євросоюзу та Нова Зеландія.

Сукупний товарообіг Китаю з цими країнами у період з 2014 по 2016 рр. становив $4,1 трлн (ключові торговельні партнери: Корея, В’єтнам, Індія, Сінгапур, Малайзія, Таїланд, Росія).

У 2014-2017 роках китайськими компаніями укладено угод злиття та поглинання в країнах-учасницях ініціативи на суму понад $137 млрд. А вартість контрактів китайських компаній на будівництво нових виробничих, енергетичних, інфраструктурних, логістичних об’єктів склала майже $285 млрд.

Вже у І кварталі 2018 року китайські компанії здійснили нефінансові прямі іноземні інвестиції на суму $3,61 млрд (зросли на 22,4% р/р) в 52 країни ініціативи та уклали 680 контрактів на будівництво загальною вартістю $20,63 млрд.

Ключовими галузями інвестування китайських компаній в рамках ініціативи "Один пояс, один шлях" є енергетика, транспортна інфраструктура, логістика, нерухомість.

Чи є місце для України?

Протягом останніх 4 років спостерігається активізація торговельно-економічної співпраці Китаю та України.

На сьогодні Китай – один із головних торговельних партнерів України. Загальний товарообіг за перші 4 місяці 2018 року становить $2,6 млрд (8,4%). І якщо частка українського імпорту в торговельному балансі КНР – лише 0,08%, то для України це – понад 12%.

Україна експортує до цієї держави переважно сировину – кукурудзу та руди. Натомість імпорт з КНР – це високо- та середньо технологічні товари: мобільні телефони та пристрої, діоди та комп’ютери).

Між тим станом на 2017 рік частка китайських інвестицій в економіці України становила лише 0,08%.

$18 млн ПІІ вкладені у акціонерний капітал, ще $20 млн – у боргові інструменти.

На ринку угод злиття і поглинання ситуація оптимістичніша. За 10 років китайські компаній придбали українських компаній на суму $7,5 млрд.

Китайські інвестори придбали підприємства енергетичного сектора ($180 млн) та уклали контракт у транспортному секторі ($100 млн). На завершальній стадії – дві угоди у фінансовому та банківському секторах, купівля Українського банку реконструкції та розвитку та 25% акцій української фондової біржі ПФТС.

Активізація двосторонньої співпраці обумовлена низкою фактів.

По-перше, віднедавна Україна та Китай перейшли на рівень стратегічних відносин, формалізувавши це рішення у двосторонніх договорах: По-друге, у грудні 2017 року українська та китайська сторони підписали план дій у межах "Економічного поясу Шовкового шлях" та "Морського Шовкового шляху у ХХІ ст.".

Ці документи окреслили місце України у глобальній ініціативі Китаю.

Які проекти можуть спрацювати?

За оцінками Українського інституту майбутнього, перспективними проектами для китайських компаній в Україні можуть стати:

- Будівництво бетонних магістралей на півдні України. Йдеться про щонайменше 10 000 км бетонних доріг в наступні 10 років. Необхідний обсяг інвестицій – $8-10 млрд. Це дозволить додатково створити $20 млрд ВВП у десятирічній перспективі.

- Будівництво 2-3 авіаційних САRGO-терміналів. Ідеальна карго-інфраструктура можлива в аеропорту, що стоїть на перетині автотрас і має підведену залізничну гілку (приклад – Біла Церква).

Обсяг інвестицій для 2-3 таких терміналів – до $750 млн. Макроекономічний ефект за 10 років – приріст ВВП до $5 млрд.

- Будівництво євроколії від Чорного моря до Польщі. Інвестиційна потреба – від $3 млрд до $5 млрд. Потенційний ефект для ВВП за 10 років – $15-20 млрд.

Однак на цьому шляху існують певні перешкоди та проблеми, зокрема: відсутність суб’єкта переговорів між КНР і Україною; недостатня інформованість китайських партнерів про Україну; відсутність кваліфікованих кадрів для роботи з Китаєм; нестабільність держінститутів; відсутність чіткого бачення Україною своєї ролі у ініціативі; негативний інвестиційний клімат.

План дій для України

Ми рекомендуємо такі дії для впровадження ініціативи

1. Ухвалити стратегію розвитку держави до 2030 року та окремий документ – стратегію співпраці України та КНР в межах ініціативи "Один пояс, один шлях".

2. Провести зустріч лідерів України та КНР, досягнувши домовленостей щодо співпраці. Враховуючи китайський підхід, саме Україна має виступити з цією ініціативою, представивши Пекіну свої проекти у межах затверджених стратегій.

3. Створити у держструктурі (як мінімум у МЗС, Мінінфраструктури, МЕРТ та Міненерго) окремі координаційні підрозділи для реалізації спільних проектів.

4. Заснувати українсько-китайський проектний офіс для надання оперативної, актуальної та релевантної інформації про Україну і встановлення міцних контактів між експертно-журналістським середовищем у Києві та Пекіні.

5. Створити в обох державах українсько-китайські культурні центри, які не будуть структурними підрозділами дипустанов. Це має бути окрема структура, де представники громадянського сектора КНР та України зможуть проводити освітньо-просвітницькі та культурні заходи – за підтримки держави.

6. Вступити до Азіатського банку інфраструктурних проектів. Дана міжнародна фінансова організація є основним інвестором у інфраструктурні проекти "Одного поясу, одного шляху". Без членства ми не можемо розраховувати на зростання інвестицій в інфраструктурні проекти в Україні.

7. Створити зону вільної торгівлі між Україною та КНР,

а також спеціальні економічні території з пільговим податковим режимом.

8. Створити умови для функціонування 3-4 контейнеро-судноплавних компаній – автономних транспортно-логістичних ланцюгів для транзиту товарів з Азії до Європи.

9. Розробити (або посилити наявну) систему підготовки фахівців з питань Азійського регіону зі спеціальним фокусом на Китай. Така система має включити в себе відповідні кафедри на ВНЗ, навчальні центри, аналітичні центри, курси та програми обміну.

Якщо Україна почне реалізовувати даний план у 2019 році, то у 2020 році може залучити китайські інвестиції на вищенаведені інфраструктурні проекти до $6 млрд. Теоретично такі інвестиції дозволять створити до 70 тис. робочих місць та забезпечать зростання номінального ВВП на $15 млрд за 10 років.

Загалом у наступні 10 років Україна може претендувати на інфраструктурні інвестиції від $20 млрд до $100 млрд.

Успішність залежить від активності України та готовності пропонувати інфраструктурні проекти.

У політичному аспекті розвиток співпраці України з КНР – це можливість для стримування та врівноваження американського та російського впливів. Крім того, залучення в Україну великого державного китайського капіталу зменшить ризики ескалації військових дій на території України з боку Росії та підвищить геостратегічну цінність України для Китаю.

Автори: Ілія Куса, Ольга Хоменко, Ярослав Пилипчук,
експерти Українського інституту майбутнього 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора