Торік, 1 вересня 2017 року – після того, як Нідерланди ратифікували Угоду про асоціацію – цей документ нарешті набрав чинності у повному обсязі.

Сьогодні – гарна нагода підбити проміжні підсумки його виконання.

Хочу вкотре наголосити: це найбільша за обсягом та найамбітніша за змістом угода, яку Євросоюз коли-небудь укладав з будь-якою країною поза межами ЄС.

Це – документ, дотримуючись якого, ми максимально наблизимо до європейських норм всі без винятку сфери нашого життя. Для цього ми маємо змінити українське законодавство на основі тих директив, що діють всередині ЄС. Тих, що формують Європу, яку ми його знаємо і до якої прагнемо.

Що вже змінила Угода про асоціацію?

Якщо говорити мовою цифр, то найбільш промовистими будуть показники зростання нашого експорту до ЄС.

За даними МЕРТ, у першому півріччі цього року, порівняно з аналогічним періодом торік, наш експорт до ЄС зріс на 19,2%. Його частка в загальному експорті вже сягає 42,1%.

Багато виробників по всій країні, відчувши переваги співпраці з ЄС, впроваджували нові стандарти якості для своїх товарів і послуг. А це означає що, окрім покращення конкурентоздатності на зовнішніх ринках, наші підприємці забезпечують і кращу якість всередині країни.

Однак євроінтеграція – це далеко не лише про торгівлю.

Розгляньмо її глибше – на прикладі кількох "свіжих" євроінтеграційних законів, що стали результатом тривалої і кропіткої співпраці уряду та парламенту. Це ті зміни, які можна буде "помацати", які крок за кроком наближають Україну до європейської мрії.

Приклад – Закон "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині". В Україні гинуть донори, які моли би врятувати багато життів (за деякими підрахунками – тисячі щорічно). Тепер у нас має бути створена Єдина державна інформаційна система трансплантації, яка буде визначати пари донор-реципієнт.

Є інші, на перший погляд далекі від повсякденного життя сфери, які ми зараз реформуємо.

Не секрет, що Україна має проблеми із захистом авторських прав. Той стан, як є зараз, роками бив по творчій діяльності, не дозволяючи, приміром, авторам музики отримувати гонорари за використані твори, знецінюючи інтелектуальну працю багатьох людей. Зрештою, йдеться і про цивілізований ринок розваг, і про імідж країни. Та ухвалений закон "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", сподіваюся, поклав початок наведенню ладу в цій царині.

Нещодавно виповнилася 1000 днів, відколи ми не купуємо газ у Росії. Ще кілька років тому це здавалося недосяжним, а тепер – точно така даність, як, приміром "безвіз". Та нині дедалі частіше можна почути вже не про диверсифікацію імпорту, а про перспективи експорту енергоносіїв з України до ЄС. Для цього навесні був ухвалений закон щодо дерегуляції в нафтогазовій галузі.

Через бюрократичні складнощі з отриманням земельних ділянок для нафтогазового видобутку держава втрачає 1 млрд. кубометрів газу щороку. На практиці для відведення таких земельних ділянок в середньому потрібно 4 роки та 44 погодження у 16 установах. Годі й казати про інвестпривабливість газузі. Навпаки, така зарегульованість сприяє корупції. Вірю, що згаданий закон допоможе переломити ситуацію.

Насамкінець про найважливіше. Про те, без чого успішна економіка втрачає сенс – про довкілля.

Багато років його захист був, м`яко кажучи, не в пріоритеті.

Та підходячи до екологічних проблем декларативно, ми залишаємо бомбу сповільненої дії своїм дітям та онукам. Наслідки екологічних лих потягнуть за собою проблеми в усіх інших галузях, тому, бездумно заробивши гроші зараз, ми все одно витратимо їх пізніше – на медицину чи відновлення екосистем.

Тому попри, говорімо чесно, не найсприятливішу фінансову ситуацію – ми все ж ухвалили закон про стратегічну екологічну оцінку.

Трохи історії цього питання. Якщо в ЄС процедуру оцінки впливу на екологічну ситуацію запровадили ще у 2001 році, то в Україні дотепер були відсутні механізми, за допомогою яких проекти державного планування могли би враховувати екологічні міркування.

Ще у 1999 році Україна ратифікувала дві міжнародні конвенції з цього приводу, ухвалені під егідою ООН – Оргуську конвенцію та Конвенцію Еспо, за якими взяла на себе зобов’язання інформувати та залучати громадськість до ухвалення рішень у питаннях, що стосуються довкілля. До того ж, Україна була однією зі сторін-підписантів розробленого Європейською економічною комісією ООН та ухваленого в Києві (!) Протоколу про стратегічну екологічну оцінку, у якій було детально розписано процедуру проведення такого оцінювання.

Однак держава не виконувала умов документів, до яких приєдналася.

У 2005 році в ООН офіційно визнали, що Україна не дотримується міжнародних зобов’язань в рамках Оргуської конвенції. А у 2008 році нам винесли офіційне попередження вже через нехтування умовами Конвенції Еспо.

Лише зараз ми виправляємо ці помилки.

Якщо дотепер стратегії, плани, схеми та програми органів державної влади та місцевого самоврядування могли розроблятися без жодного обов’язкового розгляду та врахування можливих наслідків для екології, то за новим законом державний орган або орган місцевого самоврядування, що виступає замовником і розробником державного проекту чи програми, зобов’язані спочатку подати до природоохоронного органу заяву, де описано проект та ймовірні його наслідки для довкілля та здоров’я населення.   

Це далеко не вичерпний перелік лише законодавчих змін, які вже працюють на добробут кожної української родини.

Зараз разом з колегами з Верховної ради ми оновлюємо Дорожню карту "євроінтеграційних" законопроектів. У новій редакції їх буде понад 50. Двадцять з них будуть першочерговими для наступної сесії Парламенту.

Окрім цього, левову частину роботи з виконання Угоди про асоціацію здійснюють міністерства та відомства, та місцеве самоврядування, яке мають тепер більше повноважень.

Та не менше роботи належить виконати й громадянам, адже євроінтеграція – це, передовсім, зміна ментальності. А реформи в головах здійснювати найважче.

Часто мене питають – коли ми заживемо, як у ЄС? Відповісти на це питання складно, але я точно можу сказати, скільки ще зусиль ми маємо для цього докласти. Тому на фото трохи вище ви можете побачити, власне, саму Угоду в найбільш матеріальному її вигляді.

Спочатку, здається, що це і прочитати важко, а виконати й поготів. Але все можливо. Ми вже почали виконувати цей документ і доволі успішно рухаємося далі.