Єврокомісія підготувала чергову доповідь щодо виконання Україною Угоди про асоціацію (Association Implementation Report on Ukraine).

Преса та соціальні мережі одразу наповнилися гучними заголовками та постами про зраду, уповільнення курсу реформ та недостатній прогрес у виконанні Угоди.

Однак такі негативні оцінки не завжди підкріплені текстом звіту.

У документі дається оцінка як реформам, передбаченим УА, так і загальнополітичним. Більше того, у звіті відсутня будь-яка радикальна критика, проте ЄС назвав наш поступ в одних галузях відчутним, а в інших – ні, та це не свідчить про відсутність прогресу в останніх.

Разрушить план Путина: как Украине получить перспективу членства в ЕС к 2027 году

Сам текст звіту не містить ані контраверсійних заяв, ані радикальної критики. Попри значні позитивні зміни у сферах енергоефективності, довкілля, освіти, децентралізації, започаткування реформ охорони здоров’я, системи безпечності харчової продукції, досягнення макроекономічної стабільності та решти позитивних оцінок, стає зрозумілим, що не усі українські інституції рухають євроінтеграційний порядок денний зі 100% віддачею і всередині країни, і у Брюсселі.

Зрештою, публікація Комісією таких звітів є певним рейтингом, який сигналізує, де ми маємо виправити динаміку та повернутися на трек євроінтеграційних змін.

Публічність звіту, про який ідеться, є його беззаперечною перевагою, адже вказує на слабкі місця і дозволяє оцінити прогрес комплексно.

Водночас звіт є документом технократичним. Натомість політичні меседжи варто чекати за результатами цьогорічного засідання Ради асоціації між Україною та ЄС, яке відбудеться 17 грудня у Брюсселі.

Яких сигналів від ЄС варто очікувати?

Протягом останнього року Україна інтенсивно готувалася до цього засідання. Уряд спрямував ЄС пропозиції щодо затвердження Дорожньої карти інтеграції у цифровий ринок ЄС, нового порядку денного співпраці у сфері юстиції, свободи та безпеки, інтеграції ринків газу та електроенергії, дорожню карту приєднання до Конвенції з питань спрощення митних формальностей у режимі транзиту.

Наша мотивація щодо запропонованих ініціатив є такою:

- правові та інституційні зміни у сферах енергетики та цифри фактично повністю базуються на актах права ЄС та розроблялись і ухвалювались у рамках виконання Угоди про асоціацію;

- так само Уряд виходив із того, що успішні "безвізові" євроінтеграційні реформи мають розвиватися в ногу із розвитком відповідних політик ЄС. Адже такі сфери, як міграційна, прикордонна політики, боротьба з організованою злочинністю мають значний транскордонний компонент, і Україна зобов’язана підтримувати цю взаємодію на найвищому рівні;

- вже понад рік Україна очікує на рішення ЄС щодо підписання Угоди АСАА з ЄС у трьох пріоритетних секторах. Законодавство Євросоюзу динамічно змінюється, тому із кожною хвилею оновлення регулювання ЄС у цих сферах Україна змушена наздоганяти, що слугує черговою підставою для сторони ЄС не відряджати в Україну відповідну оціночну місію.

Вже сьогодні Україна та ЄС ведуть активний діалог щодо оновлення додатків до Угоди, рішень Ради асоціації за зазначеними вище сферами та виконання нового порядку денного співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки.

Результатом виснажливих консультацій та інтенсивного майже півторарічного секторального діалогу стала довгоочікувана Декларація 20-го ювілейного Саміту Україна – ЄС, у якій чітко сформульовані пріоритети посиленої двосторонньої співпраці на основі Угоди про асоціацію. Наступним контрольним етапом стане власне засідання Ради асоціації за кілька днів.

Такий двосторонній діалог є як політичним, так і бюрократичним індикатором того, чи рухаємося ми у правильному напрямку – напрямку досягнення кінцевої мети.

Щоправда шлях цей пролягає через усвідомлення того, що європейська інтеграція – це довготривала гра.

Адже навіть за незначними успіхами стоять місяці, а іноді навіть і роки переговорів, консультацій, переконувань. Це копітка, часто непомітна праця багатьох людей в Урядовому офісі координації європейської та євроатлантичної інтеграції, міністерствах і відомствах, конвертація якої у відчутний успіх країни потребує серйозної політичної підтримки й координації, яку наша євроінтеграція має в особі профільної віце-прем'єрки.

Врешті-решт, якісне виконання Плану дій щодо лібералізації візового режиму стало запорукою належного функціонування, власне, безвізового режиму.

Водночас політичного рішення на рівні ЄС щодо реального застосування Угоди про асоціацію поки немає.

Адже, запускаючи процес секторальної інтеграції у цих сферах, і Україна, і ЄС починають нову сторінку в історії своїх відносин, у якій Україна починає незворотній шлях економічної інтеграції з Європейським Союзом.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора