"Відновлення прогресу повертає до порядку денного питання екології. Чи зможемо ми дивитися в очі нашим дітям, якщо не віддамо свій "борг" у питаннях клімату?" На жаль, це не цитата з передвиборної програми кандидата в президенти України і навіть не теза із передвиборчого дискурсу. Це – слова президента Франції Еммануеля Макрона з його статті "Як нам доведеться змінити Європу після Brexit".

Натомість порядок денний нашої передвиборчої кампанії не містить цілісного бачення "зеленого" розвитку України. Та де там цілісне – навіть побіжного немає.

Навіть якщо зібрати в одне ціле всі "зелені" положення з усіх програм, багато актуальних питань "зеленого порядку денного" все одно залишаться поза увагою.

Чому саме президент?

Відповідно до даних соціологічного опитування, 93% громадян України називають охорону довкілля важливим для себе питанням, а 82% українців вважають, що екологічні фактори мають вплив на якість їхнього життя.

Здавалося б, ці відсотки є досить високими, щоб відповідні питання з’явилися у політичному порядку денному. Проте такий запит не знайшов відгуку серед українських політиків, вони надають перевагу розмовам про базові потреби громадян – зарплати, пенсії, тарифи…

Однак прагнення політичних сил бути "проєвропейськими", прогресивними та близькими до громадян мало би автоматично означати наявність в їхніх програмах "зеленого порядку денного", який полягає не лише у вирішенні наявних екологічних проблем, а й у проекологічному розвитку країни через циркулярну економіку, стале сільське господарство, відновлювану енергетику.

Президент України є очільником держави, який повинен демонструвати лідерство у стратегічному баченні розвитку країни. Своїм ставленням до майбутнього розвитку на основі "зеленого порядку денного", баченням головних питань у сфері охорони довкілля, відновлюваної енергетики, зеленої економіки президент має йти в ногу з лідерами інших прогресивних держав.

Зрештою, саме від президента часто залежить ухвалення конкретних рішень з економічних, соціальних, екологічних, енергетичних питань.

Що враховували кандидати у президенти?

Але не варто казати, що "нічого не змінюється". У 2019 році є певні зміни у порівнянні з попередніми виборами.

Наголос робиться на розвитку відновлюваних джерел енергії, сталому управлінні лісом, забезпеченні чистою водою. В основі порядку денного – відновлювана енергетика та енергоефективність.

Основні спостереження є такими.

• Програми 64% кандидатів мають "зелені" питання, і це на 25% більше, ніж на президентських виборах 2014 року.
• Найчастіше у передвиборних програмах згадується відновлювана енергетика та енергоефективність, найрідше – збереження природи, зелений туризм та зелений транспорт.
• Зміна клімату повністю відсутня в офіційних передвиборних програмах кандидатів.

Цікавий факт: усі чотири жінки-кандидатки на пост президента України мають ґрунтовні положення щодо "зелених" питань у своїх передвиборних програмах.

Однак і у них, і у інших учасників перегонів багато питань "зеленого порядку денного" у програмах сформульовано у вигляді гасел та загальних обіцянок, а не конкретних позицій/шляхів вирішення, через що складно зрозуміти детальну позицію політика.

Чого бракує у передвиборчому дискурсі?

У офіційних програмах кандидатів відсутні концепції/терміни, якими сьогодні користуються у світі у вирішенні глобальних екологічних проблем, як-то зміна клімату, захист озонового шару, циркулярна економіку, зелена економіка, ієрархія відходів тощо.

Але низка кандидатів у президенти має додаткові програми до тих, які розміщено на веб-сторінці ЦВК, а деякі навіть мають окремий розділ щодо довкілля. Також декілька кандидатів відгукнулись на громадську ініціативу щодо формування їхнього порядку денного щодо основних екологічних питань країни. Отже, тут ситуація більш оптимістична – у риториці з’являються екологічні аспекти енергетики, циркулярна економіка, зміна клімату.

Жоден із кандидатів не має охорону довкілля як основу своєї передвиборчої агітації.

Але коли виходимо за перелік кандидатів – ситуація стає ще гіршою.

Можна констатувати своєрідне ігнорування "зеленого порядку денного" журналістами, ведучими політичних програм, політичними експертами тощо. Різноманітні дослідження та моніторинги виборчого процесу не включають екологічних питань.

Можна відзначити взаємозалежність питань "зеленого порядку денного" з проблемами та викликами в інших сферах суспільного життя в Україні.

Наприклад, гострота питання енергонезалежності в країні веде до появи питання відновлюваної енергетики; підвищення тарифів для населення виносить у порядок денний питання енергоефективності. Проблема зі сміттям у містах та неконтрольованими сміттєзвалищами викликає дискусію про сортування відходів, заборона експорту лісу-кругляка – про стале управління лісами тощо.

Через брак "зеленої" компоненти вирішили не робити рейтинг кандидатів, але маємо констатувати: низка програм не просто не мають екологічної складової, а й містять шкідливі для довкілля практики.

Не секрет, що кілька провідних кандидатів пропонують запровадити мораторій на підвищення тарифів чи зменшення таких тарифів. Це неодмінно матиме негативний вплив на питання енергоефективності. Чимало є тих, хто виступає за збільшення видобутку власного газу, вугілля, нафти та збільшення ядерної генерації, яке може мати негативний вплив як на довкілля, так і на рівень використання відновлюваних джерел енергії. Розвиток деревообробної галузі може посилити вирубку лісів тощо.

Ба більше, частина кандидатів виступають за відмову від асоціації з ЄС, що означатиме припинення реформ у сфері довкілля, зміни клімату, енергетики тощо.

* * * * *

Зрозуміло, що очікувати від майбутнього очільника держави розуміння екологічної проблематики "на рівні Макрона" немає підстав.

Проте наявність у передвиборчому дискурсі навіть окремих елементів "зеленого порядку денного" додає оптимізму – розвиток є. Тож є сподівання, що за умови орієнтації на світові тренди і в нашій країні колись буде "зелено".

Текст підготовлений на основі аналізу передвиборних програм кандидатів у президенти України та передвиборчих обговорень, виступів, дебатів

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора