Верховна рада все більше та більше стає подібною на велике законодавче сміттєзвалище.

Популісти внесуть ще безліч законопроектів начебто на користь громади, які неможливо виконати, але ж в Верховній раді вже лежать важким спамом понад 10 тисяч подібних новацій.

Загалом ВР приймає приблизно 200 законопроектів щороку, а відсутність механізму першочергового розгляду євроінтеграційних ініціатив призводить до того, що більшість із проєвропейських законів чекають розгляду в середньому два роки.

Ці терміни можуть ще суттєво збільшитись, а прийнятий на конституційному рівні курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію залишиться декларативним.

Нагадаємо, що за Угодою про євроінтеграцію з ЄС Україна має імплементувати близько 350 директив та регламентів Європейського Союзу до національного законодавства до кінця 2025 року, але на сьогодні темпи гармонізації вітчизняного права суттєво відстають від запланованих. Практично в усіх сферах наближення законодавства до норм права ЄС є дуже подібні проблеми – законопроекти роками чекають розгляду, з одного й того ж питання може бути подано декілька суперечливих законодавчих ініціатив, і все це ніяк не регламентовано.

Можна виокремити декілька тенденцій, які гальмують процес законодавчих перетворень.

По-перше, не вирішена проблема законодавчого спаму.

Лічильник законопроектів, які зареєстровані і перебувають на розгляді у парламенті, давно перевалив за 10 тисяч, але це мало кого хвилює.

Три роки з Верховною радою працювала спеціальна місія Європарламенту, а вирішення проблеми, яке влаштовувало би всіх, так і не було знайдено. Очевидно, у наступному скликанні ВР доведеться йти шляхом внесення змін до Конституції з метою обмеження права законодавчої ініціативи на основі польського або німецького досвіду: у цих країнах діють вимоги щодо мінімальної необхідної кількості підписів депутатів для реєстрації законопроекту.

Це потрібно не стільки для виконання Угоди (щоб євроінтеграторів не звинуватили в прагненні обмежити парламентську демократію), скільки для оздоровлення законотворчого процесу і обмеження відверто недієздатних популістських ініціатив, на які відволікаються ресурси – подаються висновки профільних комітетів, юристів тощо.

По-друге, як це не прикро визнавати, Рада виявилася не завжди спроможною динамічно розглядати складні законопроекти, що належать до сфер, охоплених Угодою про асоціацію, і це гальмує просування українських товарів на ринки ЄС.

Досі середній термін розгляду "євроінтеграційного" законопроекту становить від 1 до 2,5 років. Всі розуміють, що є різні інтереси, які не завжди збігаються із наслідками впровадження тих чи інших норм права ЄС. Однак чи можливо взагалі прогнозувати вигоди і витрати від прийняття певного законопроекту (як для бізнесу, так і для держави), якщо він не рухається два роки?

Один з останніх прикладів – законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо технічних регламентів та оцінки відповідності" № 6235, який розглядався майже два роки і не був прийнятий. На заміну йому внесено законопроект №10183, доля якого теж може бути не дуже радісною за півроку до парламентських виборів. Два роки між двома однотипними законопроектами і нульовий результат. За цей час до парламенту внесено майже чотири тисячі інших законопроектів, більшість з яких не має жодного стосунку до стратегічного курсу на євроінтеграцію.

Менше з тим, в парламенті щоденно реєструється 5,5 законопроектів. Де логіка?

Інший законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про стандартизацію" №7123 відкладений, хоча прогрес у прийнятті пакета у сфері стандартизації є ключовим для початку переговорів щодо укладання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції, яка має вирішальне значення для визнання українських товарів на єдиному ринку ЄС.

По-третє, навіть процес відхилення тих чи інших новацій займає невиправдано тривалий час. 

Так, після двох з половиною років розгляду Рада повернула урядовий законопроект "Про вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами" №4611. А законопроект "Про залізничний транспорт" вноситься до парламенту вже вчетверте. Три попередніх були відкликані, повернуті на доопрацювання, або зняті з розгляду. Майже три роки розглядаються законопроекти про внутрішній водний транспорт.

Історія розгляду і прийняття закону "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" (прийнятий 6 грудня 2018 року) налічує 2 роки 10 місяців, загалом було подано три законопроекти з цього питання.

По-четверте, суттєвий прогрес у прийнятті законодавчих новацій часто пов’язаний з асиметричними діями наших міжнародних партнерів, яким уривається терпець.

Наприклад, саме цим зумовлено низку законодавчих змін у сфері охорони прав інтелектуальної власності. Після минулорічної загрози для українських постачальників втратити ринок США (тоді уряд США розглядав можливість обмеження доступу на ринок через відсутність прогресу у захисті прав інтелектуальної власності – а простіше, через піратство), були прийняті закони "Про внесення змін до статті 5 Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних" (щодо подолання піратства та поліпшення інвестиційного клімату)" та "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

При цьому законопроект №6023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних значень" вже рік чекає на розгляд у другому читанні.

П’яте: не завжди важливі законопроекти мають шанс дійти навіть до сесійної зали. Так, законодавчі ініціативи у сфері електронних комунікацій застрягли у профільному комітеті ВР з… осені 2016 року. До речі, на розгляді цього ж комітету з питань інформатизації та зв'язку є цікавий законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії спаму. Можливо, його варто доопрацювати для протидії законодавчому спаму?

Уся ця ситуація приводить до висновків:

будь-які політичні та економічні пріоритети, навіть записані у міжнародних угодах, закріплені Конституцією, ризикують розбитись об стіну законодавчого спаму в парламенті.

І будь-які передвиборчі декларації та гасла, з якими політичні сили підуть на вибори восени, мають великі шанси залишитись прописаними лише на рекламних бордах.

Матеріал підготовлений за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження" в рамках проекту "Громадська синергія"