Наприкінці 2019 року спливає термін десятирічної угоди між Росією та Україною про транзитне постачання російського газу до країн Євросоюзу. Що у такій ситуації має робити Україна?

Перш за все, для успішних перемовин щодо нового контракту потрібно провести анбандлінг – тобто розділити НАК "Нафтогаз України" та передати ГТС в управління незалежному оператору.

У такому випадку європейські газові компанії (покупці і трейдери) сприйматимуть наш маршрут точно так само, як і інші європейські газопроводи. І на перемовинах, коли з нашої сторони буде не тільки держава Україна, але й найбільші покупці російського газу в Європі, це буде вагомий аргумент для "Газпрому" пристати на умови української сторони.

Російська загроза

У Росії є досить чітка стратегія диверсифікації транзитних маршрутів, і росіяни не приховують своєї мети повністю обійти Україну як країну-транзитера.

Але "Північний потік-2" та "Турецький потік", окрім того, що загрожують енергетичній незалежності України та блоку східноєвропейських країн, також порушують геополітичний баланс інтересів. І ЄС намагається реагувати на це.

Наприклад, дякуючи президентству Румунії в Раді ЄС, дію газової директиви було поширено на морські частини газопроводів, і це дуже ускладнює будівництво "Північного потоку-2" – вони навіть погрожують притягнути ЄС до суду. Данія також виходить з пан'європейських інтересів у цьому питанні – у квітні країна заборонила прокладати "Північний потік-2" через свої територіальні води.

Втім, ключовою проблемою є те, що Німеччина підтримує будівництво газопроводу, попри зовнішньоекономічні ризики. Навіщо?

Головна причина – глобальна конкурентоздатність. Сполучені Штати мають власне джерело дешевого газу (сланцевого), і відповідно, американські компанії вже зараз мають цю конкурентну перевагу. Німеччина також хоче мати таку перевагу серед європейських країн – якщо вона отримає додаткові поставки російського газу, то зможе посилити конкурентоздатність на глобальній арені і також отримати додаткові доходи після того, як стане найбільшим газовим хабом у ЄС.

Окрім того, Німеччина планує на 80-95% перейти на енергопостачання з відновлюваних джерел і закрити шахти та атомні електростанції. Природний газ розглядається, як bridging fuel – перехідне паливо, і найдешевше його джерело – це російський газ.

Головне, що у разі введення в експлуатацію нових російських газогонів нам залишаться для транзиту лише технічні залишкові обсяги газу.

Це ті обсяги, які необхідні ЄС для гасіння пікових стрибків попиту взимку, і обсяги газу, які необхідно тримати в газових сховищах на нашому кордоні.

Тобто ми будемо заручниками того, яким буде попит на природний газ в ЄС у довгостроковій перспективі. А це невідомо – бо наразі прогнози цього попиту відрізняються в рази.

Ігри з тарифами

Українська ГТС повинна функціонувати в європейському полі, бо інакше ії контролюватиме "Газпром" і маніпулюватиме маршрутами постачання.

Натомість потрібно, щоб європейський споживач обирав: ось такі обсяги газу я хочу отримати з "Північного потоку-1", а ось ці я хочу протранзитувати через українську ГТС, а ось ці – через "Північний потік-2", і конкретні обсяги транзиту залежатимуть від конкурентоздатності кожного з маршрутів.

Що вже зробила Україна? Процес анбандлінгу тягнеться аж з 2016 року, і зараз, коли ми маємо вийти вже на перемовини стосовно нового транзитного контракту, досі не знаємо, як буде проведене розділення.

Спочатку розглядали варіант ownership unbundling, але процес застряг у жорсткому конфлікті між різними групами впливу у Кабінеті міністрів – суперечки точилися щодо того, хто буде де-факто володіти майбутньою газотранспортною компанією.

Оскільки зараз ГТС входить до структури НАК "Нафтогаз України", відповідно, НАК може використовувати вплив на тарифоутворення відповідно до своїх короткотермінових інтересів. Наприклад, коли конфлікт із "Газпромом" дійшов до точки кипіння у 2015 році і росіяни заявили про припинення транзиту після 2020 року, то "Нафтогаз" мав змогу підвищити транзитний тариф до рівня, який дозволив би амортизувати трубу за три-чотири роки.

Такі ігри з тарифом нікому не подобаються, і європейці хочуть, щоб наш транзитний тариф встановлювався прозорим шляхом.

Тобто щоб трубою керувала окрема відділена компанія і всі інші гравці ринку не мали можливості впливати на функціонування ГТС. Брюссельські чиновники кажуть: прийміть наше регулювання, розділіть "Нафтогаз", виділіть окремого оператора ГТС – і тоді ми зможемо піти з цим новим оператором на перемовини.

Текст підготовлений за матеріалами VoxUkraine,
републікується за згодою правовласника

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора