Незабаром Україна зможе нарешті  розширити перелік продуктів, захищених географічними зазначеннями (ГЗ).

В Угоду про асоціацію/Повну та всеосяжну зону вільної торгівлі (УА/ПВЗВТ) включено більше трьох тисяч ГЗ із ЄС, та лише два українські – вина Сонячна Долина та Новий Світ.

На жаль, ці два ГЗ мають більш політичне, ніж економічне значення, оскільки вони походять з окупованого Криму. Як наслідок, українські виробники досі не мають належного досвіду використання ГЗ на ринку ЄС.

У квітні 2019 року Міністерство аграрної політики та продовольства затвердило перелік восьми пріоритетних продуктів, що потенційно можуть бути зареєстровані як географічні зазначення в Україні та ЄС.

Нові українські ГЗ включатимуть вина (Шабський, Ялпуг, Закарпаття, Білгород-Дністровський), сир (Гуцульська овеча бриндзя), а також Херсонський кавун, Мелітопольську черешню та Карпатський мед.

А отже, варто подивитися, як подібні продукти захищені у ЄС і що дає використання ГЗ?

Що ЄС реєструє в якості ГЗ?

Наразі у ЄС зареєстровано близько 3400 ГЗ, більше половини з яких становлять вина та інші спиртні напої. Крім того, у списку є сотні сирів із таким статусом.

Інші продукти трапляються рідше. Серед них: різноманітні види меду з Греції, Іспанії, Франції, Італії, Португалії, Люксембургу та Польщі (близько 20 ГЗ). У ЄС також захищені декілька ГЗ вишні (Греція, Португалія, Італія, Іспанія).

У свою чергу, Херсонський кавун може стати першим кавуном із статусом ГЗ. Україна, таким чином, може стати джерелом рідкісних та екзотичних продуктів у списку географічних зазначень ЄС.

Чи експортує Україна продукти з ГЗ?

У ЄС 15% експорту продовольчих товарів та напоїв у 2017 році склали товари з ГЗ. Однак Україні все ще потрібно знайти своє місце в цій частині міжнародного ринку. Незважаючи на те, що у 2018 році експорт української агропродовольчої продукції досяг майже 19 млрд. дол. США, дуже мало українських "фірмових" продуктів відомі європейському споживачу.

Деякі українські продукти вже здобули свою популярність на ринку ЄС. Наприклад, попит на український мед завжди високий. Експорт меду до ЄС традиційно перевищує тарифну квоту, встановлену ПВЗВТ. У 2018 році Україна експортувала до ЄС близько 39 тисяч тонн меду, що склало приблизно 78 млн. дол. США (80% від усього експорту меду) – це в сім разів більше ніж розмір квоти.

ЄС також є головним ринком збуту українських кавунів (2,6 млн. дол. США або 83% від усього експорту). Ця велика ягода має хороший потенціал для зростання експорту, оскільки за кордон потрапляє менше 10% кавунів, вирощених в Україні.

У той же час, українські вина не настільки відомі європейському покупцю. Країни СНД, зокрема Росія, залишаються головним ринком для українського вина та виноградного сусла. Лише одна десята цієї продукції експортується до ЄС (3,9 млн. дол. США у 2018).

До 2015 року російський ринок також був головним споживачем української черешні (декілька мільйонів дол. США щорічно), але тепер Білорусь зайняла цю нішу. Імовірно вона реекспортує черешню до Росії. Лише у 2017 - 2018 роках українські виробники почали експортувати черешню до Польщі у значному обсязі.

На додачу три чверті сирів, що експортуються з України, споживають країни СНД. 

Які можливі вигоди?

Головними перевагами, як показують цифри, є те, що Україна може збільшити експорт та диверсифікувати ринки для своїх "ексклюзивних продуктів". Крім цього, розвиток системи ГЗ допоможе вирішити низку питань, пов'язаних із торгівлею, наприклад, проблеми стандартів якості в секторі.

Розвиток місцевих брендів може підвищити якість продукції як для іноземних, так і для вітчизняних споживачів.

Нарешті, розвиток ГЗ є гарним стимулом для місцевих виробників посилити співпрацю. Наприклад, деякі виробники бриндзі, вина, кавунів та вишні вже створили асоціації для сприяння реєстрації ГЗ.

Географічні зазначення можуть також посприяти розвитку агротуризму. Для прикладу, в ЄС існують популярні туристичні маршрути та фестивалі у виноробних регіонах. Завдяки ЄС в Одеській області почали впроваджувати пілотний проект еногастрономічного туризму "Дороги вина та смаку".

Крім всього іншого, це матиме позитивний вплив на морські курорти поруч з винарнями і сприятиме місцевому та сільському розвитку, включаючи ОТГ.

Насамкінець, робота в цій сфері може сприяти реформі інтелектуальної власності в Україні, яка просувається повільно. Україні необхідно змінити законодавство в цій сфері та навчити держслужбовців, які працюють із ГЗ.

На сьогоднішній день, досі діє закон 1999 року. У той же час законопроєкт про внесення змін до закону 1999 року "завис" - він був прийнятий лише в першому читанні в березні 2018 року.

Колонка підготовлена в рамках проекту "Розуміння Угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією", який реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), "Реформатікс" (Тбілісі) та "Експерт-груп" (Кишинів) за фінансової підтримки Уряду Швеції