Зріджений природний газ стрімко нарощує попит, адже є реальною альтернативою того природного газу, який постачається з Росії.

За останній рік частка зрідженого газу в загальних поставках газу до Західної та Центральної Європи зросла майже втричі – досягла 14% (у період із жовтня 2018 до серпня 2019 року). 

Протягом року (з липня 2018 до липня 2019-го) Європейський Союз збільшив обсяги імпорту ЗПГ зі Сполучених Штатів Америки на понад 367%. Україна також зробила декілька реальних кроків для налагодження трансатлантичного коридору поставок газу з США.

Вже на початку листопада американський природний газ надійде до України.

"Купуєш дорожче – зазнаєш прямих збитків"

Варто звернути увагу на те, що питання імпорту/експорту зрідженого газу все частіше обростає міфами й чутками.

Основний стереотип – висока вартість зрідженого газу, що провокує усталену думку про нерентабельність подібних закупівель.

Але фахові спеціалісти, які по-справжньому орієнтуються в актуальних ринкових механізмах, знають: ринок України наразі настільки конкурентний, що походження ресурсу просто не має значення. 

Важливо те, за якою ціною цей газ можна продати.

Тобто завданням енерготрейдера є пошук низької ціни на ресурс, щоб бути конкурентним на ринку. Купуєш дорожче – зазнаєш прямих збитків.

Більше того, змусити когось на українському ринку купувати дорожчий газ відносно того, що пропонують десятки інших компаній, неможливо. Де-факто це не працює. Походження енергоресурсу на вибір покупця не впливає – важливі ціна та умови оплати.

Ніхто в Україні не доплачує за поставки саме зрідженого природного газу. І не буде. Тож факт закупівель та постачання зрідженого газу є незаперечним доказом його конкурентності.

Важливо також те, що пропозиція зрідженого газу у нашій країні може бути поступово збільшена. Проте наразі є технічні обмеження, пов’язані з постачанням і обробкою, але саме тут має вже втручатися держава.

Зараз ми маємо чіткі позитивні кроки у цьому напрямку та сподіваємося побачити перші результати найближчим часом.

Енергетика і політика

Останні тижні стали показовими для потенціалу енергетичної незалежності України, особливо в напрямку посилення співпраці з надійними партнерами-союзниками: Польщею та США.

Почну з політичних передумов. Україна підписала енергетичний меморандум з Польщею та США.

Цей документ передбачає спільну роботу з реформування енергетичного сектора України й гарантування безпеки газових постачань до країн Центральної та Східної Європи.

До того ж новий уряд має намір поглибити роботу задля диверсифікації джерел постачання природного газу до України. Гарні плани. Тим паче, цей процес уже розпочато на приватному рівні.

Польська нафтогазова компанія (PGNiG) придбає зріджений природний газ у США, який буде продано компанії "Енергетичні ресурси України" (ЕРУ) одразу після завершення регазифікації.

У даному випадку, зважаючи на розвинену структуру української газотранспортної системи,

Україна може стати не останнім пунктом призначення американського газу, який у подальшому може постачатися в Угорщину, Румунію та Молдову.

Та від політичної кон’юнктури, що складається поки на користь нашої держави, Україна повинна навчитися пожинати максимум плодів.   

В "естафеті дій" мусить взяти участь держава, в першу чергу – в частині розвитку інфраструктури та розширення можливостей для конкуренції.

Києву необхідно активізуватися для будівництва газопроводу-інтерконектора між Польщею та Україною. Це дало б змогу значно збільшити обсяги постачань із Польщі та спонукати до активного використання вже існуючої інфраструктури.

Зрештою, настав час переходити до конкретних дій, що допоможуть побудувати безпечну та незалежну українську енергетику як базову галузь для швидкого економічного зростання.

Та чи готова Україна до цього? Хочеться вірити, що принаймні вже готується. Час і можливості мають властивість вичерпуватися.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора