Вже за кілька днів відбудеться одна з найочікуваніших подій цього політичного сезону, коли на полях Генеральної асамблеї ООН зустрінуться президенти Володимир Зеленський і Дональд Трамп.

На жаль, українській дипломатії так і не вдалося організувати широко розпіарений влітку українсько-американський саміт у Білому домі. Це був би потужний знак підтримки нашої держави. Сподіваюся, що нью-йоркська бесіда відкриє двері до повноцінної зустрічі у Вашингтоні.

Як ефективно використати першу особисту зустріч з главою Білого дому з точки зору забезпечення національних інтересів України? Як встановити з самого початку не лише добрий особистий контакт, але й певний рівень довіри?

Адже успіх зустрічі - це успіх всієї України.

Це непростий виклик, знаючи непростий характер Трампа та особливості його харизми.

Будучи особисто причетним до підготовки контактів п’ятого президента України з нинішнім главою Білого дому, дозволю собі поділитися кількома порадами та спостереженнями.

По-перше, кілька тактичних нюансів.

Трамп заінтригований зустріччю, оскільки він любить нестандартних особистостей, до яких належить й президент Зеленський. Тому бесіду треба вести невимушено, висловлювати думки короткими та зрозумілими фразами, вітаються  посмішки та дотепні жарти.

Важливо тримати інтерес у співрозмовника до бесіди, підкреслювати значимість Трампа для глобальної безпеки і його здобутки у досягненні мети "зробити Америку знову великою".

Варто також намагатися розкрити, в чому полягатиме інтерес для США та чи інша ідея української сторони. Жодної мірою не треба сильно "навантажувати" цифрами та складними аргументами. Варто також підготувати кілька нестандартних "фішечок" для американського лідера.

Колись таким "козирем" став символічна передача президентом Порошенком главі Білого дому коробочки зі шматком пенсільванського вугілля на знак виконання домовленості і підтвердження інтересу України нарощувати двосторонню економічну співпрацю.

По-друге, варто запропонувати американському президенту кілька цікавих інвестиційних проектів та пояснити їх користь для американського бізнесу.

Свого часу такою фішкою стала домовленість про закупівлю Україною американських електровозів "Дженерал Електрік" на  $1 млрд.

Трампу тоді сподобалася фраза Петра Порошенка про те, що "пенсільванське вугілля буде доставлятися для України пенсільванськими локомотивами".

 Не забуваймо, що американський президент США особливо схвально ставиться до тих проектів, які сприяють створенню додаткових робочих місць у США.

По-третє,

у ході перемовин з президентом Трампом у жодному разі не можна обійти увагою питання Криму.

 З великою долею ймовірності слід очікувати, що глава Білого дому випробує на міць главу нашої делегації і вкине улюблене ним твердження щодо "Криму, в якому більшість населення говорить російською мовою". Над цим українській делегації слід покреативити, аби гідно і влучно відреагувати.

Від себе можу порекомендувати звернути увагу Трампа на нещодавні слова Путіна про Ізраїль, який він вирішив вважати російськомовним. Поширеність знання російської мови на певній території чи серед певного населення ще не привід для захоплення цього населення та окупації їхньої території чи країни.

По-четверте, доречним було б нагадати, що українські збройні сили зупинили одну з найпотужніших армій світу.

До речі, свого часу президента Трампа вразило фото військового параду з нагоди Дня незалежності України, де разом з українськими воїнами крокували американські військові.

Треба чітко роз’яснити президенту США, що попри всі кроки і ініціативи української сторони на Донбасі продовжується окупація частини української території російським агресором. Шлях до миру на Донбасі – повернення Росією контролю над українським кордоном та розгортання багатонаціональних миротворчих сил під егідою ООН.

Не зайвим процитувати самого президента Трампа, який у власній книзі про мистецтво домовленостей писав, що "нація, яка не може захистити власні кордони, перестає бути країною".

По-п’яте, обов’язково порушити питання щодо важливості санкцій проти Росії.

Усі останні роки Вашингтон грав роль лідера на цьому напрямі, що заслуговує на окреме відзначення і вдячність з української сторони. З усією повагою до європейців, але позиція Брюсселя у цьому питанні завжди була навздогін.

Водночас називати санкції "податком на безпеку" саме під час зустрічі з президентом Трампом навряд чи доречно. Більш правильним буде говорити про "інвестицію в мир".

А ось для нівелювання сумнівів у доцільності подальшого посилення санкційного тиску точно підійде влучність слів президента Зеленського про "Ви втрачаєте гроші? Вибачте, ми втрачаємо людей".

По-шосте, напередодні зустрічі Зеленський-Трамп питання військової допомоги Україні з боку США вийшло на перший план.

Світ швидко облетіла новина про те, що саме глава Білого дому призупинив подальший рух у цьому питанні. І саме тому це непросте і вкрай чутливе питання, яке належить до "другої (основної) страви", не радив би порушувати одним з перших.

До нього варто підійти з конкретною пропозицією, бажано покладеною на папір спеціально для Трампа.

Благо, що за президенства Порошенка були створені законодавчі можливості для прямих закупівель по лінії Міноборони. А тому Україна нічого не просить, і цілком може дозволити собі придбати те, чого так потребує українське військо – передові взірці американської зброї і техніки.

По-сьоме, саме час запропонувати Трампу розпочати попереднє обговорення питання про укладення безпекової угоди між Україною та США.

Те, що Київ вже давно перетворився на форпост трансатлантичного світу, не викликає сумнівів. Особливо була б сприйнята теза, що не будучи членом НАТО ми робимо внесок у безпеку більший, ніж деякі країни Альянсу.

Доречним було б відзначити висновок нового радника з нацбезпеки Роберта О’Брайєна з його книги "Поки Америка спала", де він застерігав про триваючий наступ російського ведмедя поки американський орел навмисно відвертає погляд.

По-восьме, внутрішня ситуація в Україні цікавитиме Трампа переважно з точки зору боротьби з корупцією. Як у успішного бізнесмена, у американського президента сформувався певний стереотип про країни колишнього СРСР як корумповані та нестабільні з точку зору захисту інвестицій.

Тут є добрий шанс для президента Зеленського розвіяти цю тезу.

По-дев’яте, було б варто лаконічно порушити питання про необхідність "вбити" Північний потік-2, оскільки він суперечить інтересам американської енергетичної безпеки та заважатиме продавати скраплений газ з США європейським споживачам.

І ще одне, без чого під час планованої зустрічі, схоже, не обійдеться.

Знаючи прямолінійність президента Трампа, прогнозую, що він може поставити ультиматум, в якому "пов’язати" подальшу допомогу Вашингтону з сумнозвісною "справою Бурісма".

Як і очевидно не забуде згадати про продаж китайській стороні підприємства "Мотор Січ", на що треба мати аргументовану і тверду відповідь.

І головне, якими б спокусливими не були тактичні переваги, маємо відстояти стратегічні інтереси України у відносинах зі США. Вибори – справа тимчасова, тоді як двопартійна і двопалатна підтримка – це залізний актив України, втримати і розвинути який треба будь-якою ціною.

І наостанок – не забути запросити Трампа здійснити візит в Україну, звернувши увагу, що його попередник так цього і не зробив.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора