Відмова "монобільшості" розглядати законопроєкт про засади державної політики у сфері європейської інтеграції викликала гостре обурення в опозиції.

Нижче – дещо емоційний текст представників фракції "Європейська солідарність", які вбачають у такому кроці "Слуги народу" бажання де-факто відмовитися від курсу на вступ до ЄС.

"Європейська правда" публікує цей текст в рамках публічної дискусії та готова надати слово представникам уряду та парламентської більшості.

* * * * *

Чи потрібна Україні державна політика у сфері європейської інтеграції?

Регламентний комітет Верховної ради (де більшість, як і в інших комітетах, за "Слугою народу") вирішив, що не потрібна, фактично заблокувавши законопроєкт №1206.

Зробив це, ігноруючи той факт, що стратегічна мета держави – членство в ЄС – закріплена в Конституції.

Дедалі чіткіше викристалізовуються справжні наміри монобільшості, яку в даному випадку підтримала ОПЗЖ. Дуже промовистий союз.

Євроінтеграція залишилася в передвиборчих гаслах.

Справи нової влади свідчать самі за себе – в Україні згортаються демократичні процеси, у гарних євроінтеграційних обгортках парламент голосує норми, що прямо порушують Угоду про асоціацію, право ЄС, рекомендації Ради Європи…

Що ми пропонуємо законопроєктом №1206? Якщо коротко, то йдеться про механізми, які діяли в наших західних сусідів, що стали членами Європейського Союзу.

Насамперед пропонуємо закріпити порядок розроблення проєктів нормативно-правових актів та вдосконалення процедури їхнього ухвалення шляхом проведення обов’язкової експертизи на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС, а також встановлення необхідності перекладів актів ЄС українською мовою.

Також у законопроєкті передбачена процедура моніторингу виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції та моніторинг використання міжнародної технічної допомоги (привіт охочим провести аудит цієї допомоги).

Окрім цього, пропонуємо створити загальнодержавну електронну мережу з питань європейської інтеграції – державний інформаційний ресурс, що міститиме, зокрема, перелік завдань у сфері євроінтеграції, централізовану базу перекладів українською мовою актів права ЄС, експертні висновки щодо проєктів нормативно-правових актів на предмет їхньої відповідності євроінтеграційним зобов’язанням України, а також рішення та рекомендації органів асоціації.

Простіше кажучи, ми хочемо створити дієві механізми для швидкого руху країни до ЄС і надати суспільству інформацію про те, що вже зроблено, а що ще належить зробити.

Мотиви "слуг" заблокувати нашу ініціативу після перших тижнів "турборежиму" цілком зрозумілі. Парламент без упину штампує силу-силенну законів з гарними назвами, які більшість позиціонує як євроінтеграційні, але які прямо порушують і Угоду про асоціацію, і право ЄС.

Запобіжники, які ми заклали в законопроєкт №1206, поламали би цей шалений принтер.

Очевидно, що в таких умовах не потрібна і ніяка публічність, інакше громадськість би бачила онлайн всю катастрофічну картину нашого розвороту від ЄС у бік автократії та олігархічної економіки.

У своєму висновку регламентний комітет вдався до карколомної еквілібристики і знайшов тисячу і ще одну причину поховати нашу ініціативу, але окремої уваги заслуговує аргумент про те, що законопроєкт №1206 потребує додаткових витрат із бюджету.

Розуміємо, що "слуги" вважають популізм своєю головною зброєю у боротьбі за народну любов, але в народу рано чи пізно постане справедливе питання: де ж зекономлене? І коли в результаті не буде ані реформ, ані грошей, – солодкі гасла не допоможуть.

Шкода буде лише часу, згаяного на балачки та хіпстерство.

Так, євроінтеграція – це не магічний процес, а копітка праця, яка вимагає коштів. Але це та інвестиція, яка повернеться нам сторицею. Натомість гальмування зближення з ЄС обійдеться значно дорожче – цивілізаційним відставанням і ризиком повернутися в орбіту Кремля.

Правда в тому, що коли владі треба, то гроші знаходяться. Наприклад, створюючи Міністерство цифрової трансформації на базі держагентства, видатки збільшили з 70 до 215 мільйонів – і оком не кліпнули.

Тим часом профільний віцепрем'єр анонсує створення в регіонах офісів євроінтеграції, а на створення центрального органу виконавчої влади у сфері європейської інтеграції на базі Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції грошей катма...

Чим займатимуться ці регіональні офіси, якщо на центральному рівні євроінтеграція не буде пріоритетом? Питання риторичне. Ми ставимо віз попереду коня і вдаємо, що це системна робота.

Можна було би списати атаку проти законопроєкту №1206 на те, що більшості не подобаються автори – депутати опозиційної "Європейської солідарності" на чолі з Петром Порошенком, на якого в "слуг" дуже хвороблива реакція, незалежно від пропонованої ним ініціативи. Але ніякої альтернативи більшість не пропонує.

Послідовна позиція не чути тих, хто реальними справами довів свою ефективність у царині європейської інтеграції, й ігнорування думки європейських партнерів залишають дедалі менше сумнівів – нас віддаляють від мрії.

Тільки одне залишає крихту надії.

Поки представники монобільшості та ОПЗЖ готували своє ганебне рішення в регламентному комітеті, в очолюваному Іванною Климпуш-Цинцадзе комітеті з питань інтеграції України до ЄС депутати цієї ж "Слуги народу" конструктивно працювали, пропонуючи спільно додати до законопроєкту №1206 додаткові норми, аби посилити механізми виконання Угоди про асоціацію. Наче різні партії!

Хочеться вірити, що в цій безжальній та безглуздій битві аргументів і світоглядів переможе не політика, а європейська Україна.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора