Десятиліттями у світі було популярне набуття "за інвестиції" податкової резидентності там, де відсутній податок з доходів фізичних осіб. Завдяки цьому мільярди доларів були виведені в закордонні банки на особисті рахунки або рахунки контрольованих іноземних компаній.

Через виявлення схем податкової мінімізації з використанням офшорів більшість фінансових установ у Європі та США утримуються від відкриття рахунків потенційним клієнтам з офшорною "пропискою". Факт наявності у клієнта фінансової установи статусу резидента в так званих податкових гаванях часто стає стоп-фактором на шляху до відкриття рахунку чи проведення транзакцій.

Саме тому у світі виник новий тренд – структурування активів не податкових гаваней, а "звичайних" юрисдикцій зі сприятливими податковими ставками.

Чи може Україна скористатися цим?

Бути податковим резидентом України – це, по-перше, можливість застосовувати до своїх доходів ставки українського податку на доходи фізичних осіб, які є чи не найнижчими в Європі.

При цьому за угодами про уникнення подвійного оподаткування сплата податків в Україні за загальним правилом звільняє особу від зобов'язання сплачувати в іншій країні (в країні громадянства цієї особи) податки з доходу, оподаткованого в Україні.

Фіксована ставка податку та військового збору, якими обкладаються доходи фізичних осіб в Україні, складає 19,5%, що є вдвічі нижче у порівнянні з середньою ставкою податку на доходи фізичних осіб в Європі, яка досягає 40% від доходу. До того ж в Україні застосовуються вигідні пільгові ставки, наприклад до доходу від продажу нерухомості – 0% та 5% (залежить від терміну володіння майном), дивідендів – 5% або 9%, спадщини та подарунків від членів сім'ї – 0%. Якщо ж особа протягом року не одержує доходу, то вона й не сплачує податки в Україні.

Адміністрування податків із доходів фізичних осіб, як і, власне, процедура отримання сертифікату податкового резидента України, є доволі простими. При цьому ринок професійних послуг з надання юридичної та бухгалтерської підтримки приватним особам характеризується конкуренцією й помірними цінами.

Ще один "делікатний" момент – не перебуваючи в списках "чорних" чи "сірих" юрисдикцій, Україна при цьому досі не імплементувала всі міжнародні стандарти автоматичного обміну фінансовою інформацією, хоча вже взяла відповідні зобов'язання на міждержавному рівні.

А це означає, що банки на території України ще не стали частиною глобального автоматичного обміну між державами інформацією про банківські рахунки фізичних осіб і компаній.

Для податкових резидентів України та інших осіб, які відкривають рахунки в українських банках, відсутній ризик того, що податкові органи інших держав матимуть інформацію про кошти, які зберігаються в особи на українських банківських рахунках. Навіть після впровадження системи автоматичного обміну інформацією щодо іноземців, які стануть українськими резидентами, банки в Україні будуть звільнені від обов'язку звітувати щодо цих клієнтів у країну громадянства таких клієнтів.

Окрім податкових переваг для осіб, котрі одержують статус податкового резидента України, в нашій державі також доступні доволі прогресивні онлайн-банківські ІТ-рішення для приватних клієнтів. Завдяки цьому можна з мінімальними часовими затратами відкрити рахунок у банку, дистанційно управляти ним і витрачати незначні грошові ресурси на якісні банківські послуги. Це дійсно велика перевага України у порівнянні з європейською консервативністю в банківській сфері.

Слід віддати належне й тому факту, що Україна пропонує не лише можливість ефективно зберігати свої активи в межах її юрисдикції, а ще й отримувати пасивний дохід від такого зберігання.

Так, в Україні доступні досить привабливі інструменти для інвестування. Наприклад, валютні депозити та облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) з дохідністю в іноземній валюті до 5%. Додатковою перевагою є те, що за законодавством України інвестиційний прибуток та процентні доходи, одержані від торгівлі ОВДП, не оподатковуються – з них сплачується до бюджету лише 1,5% військового збору.

В Україні зазвичай застосовують формальний підхід у визначенні податкової резидентності фізичної особи. Завдяки цьому навіть якщо особа не проживає на території України, наша держава сприймає фізичну особу як свого податкового резидента за наявності формальних підстав так вважати.

Навіть українське законодавство (яке по суті й узгоджується з коментарем до Модельної конвенції ОЕСР) встановлює певні ситуації, за яких формального критерію буває достатньо для визначення особи податковим резидентом України.

До прикладу, українське податкове законодавство містить правило, за яким достатньою підставою для визначення особи резидентом України є реєстрація такої особи підприємцем в Україні. Також законодавство встановлює інші можливості для набуття та підтримання статусу податкового резидента в Україні, які не вимагають значних інвестицій, купівлі майна на території України або інших відчутних витрат.

Податкові органи України зазвичай продовжують вважати особу її податковим резидентом, з наданням відповідного підтвердження (сертифікату) податкової резидентності, навіть якщо особа довгий час не проживає на території України та за всіма ознаками є податковим резидентом іншої країни, але при цьому має український номер платника податків і зареєстрована підприємцем в Україні.

Тому існують прості способи набути українську податкову резидентність і в подальшому підтримувати цей статус, що надає переваги як іноземним громадянам, так і українцям, які виїхали за кордон на тривалий період для працевлаштування.

Усе це дозволяє Україні активно пропагувати переваги одержання своєї податкової резидентності серед іноземців, не забуваючи про "заробітчан" та представників діаспори.

У такий спосіб наша держава може забезпечити приплив капіталів іноземців у банківську систему України та запустити альтернативну модель фінансування української економіки, замість запозичень від міжнародних організацій та інституційних інвесторів.

Звісно, для привернення уваги до привабливості української податкової резидентності Україні доведеться боротися з набутою роками репутацією корупційної пострадянської держави з "ручними" судовими та іншими державними органами.

Але враховуючи економічні переваги України і серйозні проблеми європейських та азійських юрисдикцій, які перестали бути цікавими для структурування активів, у іноземців є багато причин зробити вибір на користь України.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора