Чи приведе новий, дружній до Росії, уряд Молдови до знищення Угоди про асоціацію з ЄС? І якими молдовські соціалісти бачать майбутнє відносин із Євросоюзом?

Після того, як у листопаді 2019 року прореформістський уряд Санду отримав вотум недовіри і пішов у відставку, а всю владу взяли на себе соціалісти, усі в Молдові та за її межами відчували ризик того, що країна може швидко і цілковито опинитися під впливом Росії.

Федерализация в новой обертке: чем опасна новая политика РФ в отношении Молдовы

Що показали сто перших днів нового уряду?

Вперше за десятиліття законодавча та виконавча гілки влади сприяють зближенню з Росією, як політичному (через статус спостерігача в Євразійському економічному союзі), так і економічному (газ, торгівля, позики на інфраструктуру).

Керівна партія соціалістів, за політичної підтримки Демократичної партії, що перебуває в стадії розпаду, надає перевагу підтримці російського зовнішньополітичного дискурсу. І хоча вона обережно уникає безпекових питань, це не стосується нейтрального статусу Молдови та Придністровського конфлікту – в цих питаннях соціалісти слідують російському курсу. 

Отже, діалог Молдови з Росією поступово наповнюється змістом, хоча, можливо, й повільніше, ніж очікувалося. А що із відносинами з ЄС?

Хоча відновлення зв'язків з Москвою було пріоритетом для партії президента Ігоря Додона, водночас, виходячи з прагматичних міркувань, вони прагнули зробити це, уникаючи будь-якого негайного або більш довгострокового розриву відносин з ЄС.

Результатом цього став проголошений урядом принцип "збалансованої зовнішньої політики".

Урядова програма та офіційний дискурс дають зрозуміти, що соціалісти вбачають величезну користь у європейському порядку денному.

"Ми хочемо, щоб нас оцінювали за нашими конкретними діями" — це те, що прем'єр-міністр Іон Кіку вимагав від ЄС під час засідання Комітету з асоціації Молдова-ЄС у лютому 2020 року. Крім того, він підкреслив, що європейська інтеграція — це "найкращий шанс Молдови трансформувати інститути та практики".

Висловлюючи незадоволення бінарними узагальненнями геополітичного ландшафту по осі Схід-Захід, прем'єр-міністр вимагає від західних партнерів предметної критики, а не просто загальних слів.

Проте уряду, який асоціюється з відновленням впливу Росії, так і не вдалося "зачарувати" ЄС.

У відносинах з Молдовою європейські партнери виявляють комбінацію недовіри, вимогливості та критики. ЄС вимагає демонстрації готовності уряду проводити реформи. 

Зокрема, з нагоди засідання Комітету асоціації європейська сторона висловила задоволення прогресом у торговельній сфері, але все ще була стурбована слабким темпом реформи правосуддя, антикорупційної політики та перебігу розслідування банківського шахрайства.

Політичні сили навколо експрем'єрки Майї Санду та громадянське суспільство також незадоволені цими ключовими питаннями. Зокрема, опозиція спонукає ЄС залишатися уважним і намагається протидіяти "збалансованій зовнішній політиці" соціалістів, підписавши декларацію про "незворотність" європейського вектора Молдови.

"Бензину у вогонь" додав голова представництва ЄС у Кишиневі Петер Міхалко. Нещодавно посол зазначив, що уряд Санду вважався кращим за всі інші, включно з теперішнім.

Можливо, саме на цю заяву емоційно відреагував президент Ігор Додон. За його словами, "певні" посли ЄС виявляють політичну упередженість на користь опозиції. Їхні дії Додон назвав "дезінформацією" та "блокуванням відносин із Брюсселем", а також стримуванням європейської фінансової допомоги Молдові.

І хоча немає жодних доказів, що нова влада Молдови планує "вбити" Угоду про асоціацію, між ними та ЄС вже збудована "Стіна недовіри".

Чи допоможуть її знищити запевнення уряду, що там цінують європейську інтеграцію, яка допомагає посилити державні інституції?

Проте звіт нового уряду за перші сто днів своєї роботи надав дуже мало доказів впровадження амбітних реформ, які підтвердили б збереження орієнтації на ЄС.

Тож невипадково заяви та дії уряду Молдови сприймаються в ЄС як недостатні та нещирі. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Стаття підготовлена в рамках проєкту "Розуміння угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією", який реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), "Реформатікс" (Тбілісі) та "Експерт-груп" (Кишинів) за фінансової підтримки Уряду Швеції