За даними Світового банку, державні чиновники з країн, що розвиваються, щороку крадуть від $20 млрд до $40 млрд.

І Україна, на жаль, знаходиться в лідерах цього списку.

Десятиліттями мільярди доларів зникали з України, шукаючи свій шлях до банківських рахунків, ринків нерухомості та товарів розкоші у Великій Британії, Австрії, Швейцарії та інших закордонних юрисдикціях.

Більшу їх частину Україна досі "розшукує та повертає". Не допомогло і створення у 2015 році спеціального Агентства з розшуку та менеджменту активів.

В чому складність таких процедур? І який світовий досвід варто було б використати Україні?

Як повернути вкрадене?

Не секрет, що частіше за все вкрадене добро виводиться в країни, де панує англійське право.

Одним з основних способів повернення коштів з таких юрисдикцій є накладення всесвітнього арешту на активи, одержані від корупційних та інших злочинів (world freezing order), та подальше повернення цих активів у рамках цивільного позову до англійського суду.

Арешт накладається постановою Вищого суду Лондона, який заморожує активи відповідача по всьому світу та відомий як "ядерна зброя" в колі юристів, адже забороняє робити будь-що з активами.

Тому надалі вони гарантовано стягуються позивачем у разі успіху в рамках цивільного провадження.

Саме цей запобіжний захід був успішно використаний ПриватБанком в межах позову до Високого суду Лондона проти колишніх власників Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.

Схожа процедура застосовується і в Європейському Союзі: на початку березня повідомлялося про продовження замороження активів колишнього президента України Віктора Януковича і дев'ятьох осіб із його оточення.

Проте існує чимала проблема. World freezing order – інструмент класний, але дорогий.

Лише тиждень роботи команди провідної юридичної фірми з Лондонського Сіті може коштувати більше 50 тисяч фунтів, тоді як підготовка заяви для накладення всесвітнього арешту може зайняти місяці кропіткої роботи.

Проте часто буває, що альтернатив цьому інструменту немає. Що ж робити тоді?

Інвестиції у процеси

Виявляється, на Заході уже давно існує особлива форма об’єднання інвесторів, які інвестують у судові процеси – фандери. 

Це успішний багатомільйонний бізнес у популярній серед наших корупціонерів Великій Британії, де виконання рішень суду має гарантований характер.

Існує більше десяти основних спілок фандерів, які утворюють відповідний ринок. Станом на сьогодні вони профінансували уже понад 1,9 мільярда фунтів позовних вимог.

Більш того, авторитетні видання Сполученого Королівства – Law Society Gazette, CityAm та The Times – підтверджують подальше стрімке зростання ринку фандерів, що свідчить про популярність цієї моделі.

Як це працює? Фандери надають фінансування спеціально на судове переслідування, головно – на оплату роботи юристів.

Якщо справа виграна, фандери отримують узгоджену частку з фактично стягнутих коштів, зазвичай це 20-30%. Якщо ж справа невдала, інвестор втрачає свої гроші без права зворотної вимоги за принципом "no win, no fee".

Враховуючи вагомі ризики такої інвестиції, судовий інвестор ретельно аналізує перспективи справи та самостійно обирає юристів, яким платитиме, адже має пряму зацікавленість у кінцевому задоволенні позову.

Много тратишь? Великобритания запустила новый антикоррупционный механизм

Особливо цікаво ця модель працює у поєднанні з інструментом "Стягнення непояснених активів" (Unexplained Wealth Order), коли результатом профінансованої фандерами юридичної роботи стає не арешт активів, а їх стягнення в разі неможливості власника пояснити правомірність походження.

Нещодавно "жертвою" цього інструменту стала дружина колишнього голови Міжнародного банку Азербайджану пані Заміра Хаджиєва: її майже напевне позбавлять майна на 16 мільйонів фунтів, а ще можуть ув’язнити.

Іншим гучним кейсом, профінансованими фандерами, є позов за наслідками приватизації Аргентиною нафтодобувної компанії YPF: стягнуто 106 мільйонів фунтів, з яких фандери отримали 19 млн.

Перспективи для України

Запровадження інституту фандерів для пошуку та повернення вкрадених активів мало би відкрити для України якнайкращі перспективи.

По-перше, не треба виділяти кошти з держбюджету, що і дорого, і складно процесуально.

По-друге, доступне фінансування дасть державі можливість діяти по всіх відомих фактах розкрадання, аби докази були.

По-третє, для корупціонерів усувається можливість "домовитися" з нечесними представниками влади, які саботуватимуть судовий процес: незалежні фандери прагнутимуть будь-що виграти справу та отримати свою частку.

По-четверте,

одного разу запущений процес уже не зупинити, і чергова зміна влади в Україні "задній хід" не дасть – кошти будуть стягнуті.

Нарешті, по-п’яте, саме фандерам належить обирати іноземних юристів, які вестимуть справу в суді, що усуває ще одну можливу корупційну складову.

Також додамо, що загалом фінансування судових процесів фандерами означає підвищення рівня доступу до правосуддя.

Тож поки Мін’юст розформовує Директорат з прав людини і доступу до правосуддя, Верховна рада, на щастя, рухається у правильному напрямі – відповідний законопроєкт №3304 вже зареєстровано у парламенті. 

Цей проєкт фактично пропонує запозичити уже існуючу модель. Водночас в умовах України має сенс посилити конфіденційність фандерів з метою їх захисту від можливої помсти з боку "наздогнаних" корупціонерів.

У будь-якому разі, вважаємо, що Верховній раді варто запровадити пропоновані новації. Віримо, що вже незабаром з’являться перші їх результати, і наші корупціонери остаточно втратять спокій.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора