Незважаючи на всі звернення українських мігрантів та діаспори до президента України, Верховна рада знову планує провести у зал президентський законопроєкт №2590 щодо громадянства. 

Цей проєкт, ймовірно, є продовженням інавгураційного звернення президента Володимира Зеленського до української діаспори: "Повертайтеся, нам не потрібні сувеніри, нам потрібні ваші знання, досвід та ментальні цінності".

Правда, він забув тоді пояснити, чи він кличе експатів та діаспорян додому, за великий родинний стіл, чи в окремий сарай, як "другосортних" українців...

Мільйонам українських громадян, що де-факто є сьогодні біпатридами, а також етнічним українцям з діаспори, які б висловили бажання стати повноправними громадянами України, пропонується заборонити участь у державотворчих процесах, як на національному, так і на місцевому рівні. 

То що ж не так із ініціативою Володимира Зеленського?

По-перше, проєкт був розроблений без залучення представників громадських об'єднань трудових мігрантів.

Натомість ті народні депутати, які намагаються переконати президента Володимира Зеленського, що це "законопроєкт діаспори", брешуть йому безсоромно в очі, бо найбільші діаспорні організації виступили проти законопроєкту №2590 та, зокрема, проти створення категорії "другосортних громадян", позбавлених конституційного права участі у державно-політичному векторі країни.

На початку 2020 року Світовий конгрес українців, Світовий конгрес українських молодіжних організацій, Українська всесвітня координаційна рада, організація Global Ukraine, мережа трудових мігрантів "Об’єднані прапором" звернулися до президента та просили організувати повноцінні консультації з представниками організацій українських мігрантів, щоб розробити сучасний європейський законопроєкт.

Водночас Євген Чолій, президент ГО "Україна-2050" та експрезидент Світового конгресу Українців звернувся до Володимира Зеленського з проханням "внести необхідні зміни до проєкту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства, а зокрема забезпечити, щоб особи, які мають статус закордонного українця та які законно перебувають в Україні, 

мали право набувати громадянства України без зобов’язання припиняти їхнє іноземне громадянство чи відмовлятися від нього (окрім громадян країни, яку Верховна рада України визнала країною-агресором); а також в основному користувалися такими самими правами і несли такі самі обов’язки, як громадяни України, а зокрема, на підставах, встановлених для громадян України,

могли працювати та провадити трудову діяльність; обирати та бути обраними до виборчих органів усіх рівнів влади і місцевого самоврядування та бути державними службовцями України; мати право вступу до навчальних закладів України та користуватись правом власності на землю".

По-друге, міжнародна практика (зокрема, Європейського суду з прав людини) дають чітке розуміння, яким буде рішення, коли організації українських трудових мігрантів будуть змушені ставити ці питання та оскаржувати порушення конституційних прав українських громадян-біпатридів у Страсбурзі.

Адже ключовим принципом законодавства України є "рівність перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України".

Володимир Зеленський часто згадує необхідність надання українського громадянства українській діаспорі, й це правильне рішення, якщо йдеться про офіційне визнання феномену "подвійного або множинного громадянства", яке потрібно дозволити з демократичними країнами, з якими Україна поділяє спільні цінності, як, наприклад, з країнами Євросоюзу та НАТО (разом із забороною подвійного громадянства з РФ).

Натомість підготовлений законопроєкт передбачає обмеження конституційних прав та створює феномен "другорядних громадян".

Обурення представників організацій трудових мігрантів викликає наразі також певна хронічна форма аутизму з боку державних структур, повний брак діалогу та спроба протиснути знов голосування законопроєкту №2590, без урахування вищезазначених принципових моментів.

Цікаво все ж таки буде побачити, де врешті-решт відбудеться діалог "влада-діаспора" з питань громадянства – в Києві чи у Страсбурзі ?

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора