Минулого тижня "Європейська правда" отримала лист – письмову претензію та попередження про можливий судовий позов від колишнього українського дипломата, а нині керівника аналітичного центру МЦПД Василя Філіпчука та його адвоката.

Василя Філіпчука обурило те, що наприкінці травня він побачив у одній зі статей ЄП за авторством Сергія Сидоренка та Юрія Панченка нібито натяк на його співпрацю з росіянами (цю статтю він, щоправда, зрозумів невірно, але про це згодом).

Про Філіпчука доводилося чути не лише тим, хто цікавиться зовнішньою політикою. Колись він опікувався євроінтеграцією, працював у МЗС, у місії України при ЄС тощо. Але всеукраїнської, без перебільшення, слави (часом, щоправда, сумнівної) набули його останні праці, які мають зовсім інший вектор.

Останній приклад – це скандально відомий "Мюнхенський план", що був оприлюднений у лютому-2020 та спричинив вибух в українському інформаційному полі, бо багато хто сприйняв його як план капітуляції України. Філіпчук зазначений одним зі співавторів цього документа за назвою "12 кроків для більшої безпеки України та євроатлантичного регіону". Серед інших співрозробником плану є також Російська рада з міжнародних справ – міцно пов’язаний з російською владою експертний центр.

Втім, головні претензії до плану пов’язані з його змістом, а не з підписантами. Зокрема, співавтори плану пропонували розробити нову ідентичність України (?!), врахувавши у ній думку держав-сусідів, включаючи Росію (!!).

Хоче Філіпчук того чи ні, але ці пропозиції (від яких він так і не відмовився, попри численні заклики) ще довго будуть згадувати у його творчому доробку.

І робитимемо це далеко не лише ми.

Тим більше, що це був далеко не перший контроверсійний документ, під яким підпис Філіпчука стоїть поруч із підписами російських проурядових "експертів". Інший свіжий приклад – дослідження 2019 року, яке має амбітну назву "консенсусна пропозиція для зміненого регіонального порядку в пострадянській Європі та Азії".

Та повернемося до претензій нашого героя до "Європейської правди".

Ексдипломат, а нині контроверсійний експерт вважає, що згадка про нього поруч із посиланням на росіян... "заподіює йому моральну шкоду". "...я ніколи не співпрацював із росіянами... і мені незрозуміло, на підставі яких фактів співавтори статті дійшли висновку про мою нібито співпрацю з росіянами", – заявив він, висунувши вимогу видалити не тільки його прізвище, а й кілька абзаців навколо нього зі статті на сайті ЄП.

У разі невиконання вимоги експерт погрожує звернутися до суду, а також повідомити про свої претензії до ЄП усіх іноземних донорів, що працюють в Україні.

Ми не мали на меті повертатися до особи та поглядів шановного пана Філіпчука. Всі, хто бажав, вже мають можливість зробити щодо нього висновки. І тим більше ми не планували змінювати свої тексти щодо нього. Але оскільки він та його адвокати наполягають – то "Європейська правда" пішла на безпрецедентний для себе крок.

Видаляти, звісно, редакція нічого не буде.

Але ми погодилися змінити усі згадки про Василя Філіпчука в архіві ЄП.

І з повагою до його творчого доробку, про який йшлося вище, та керуючись бажанням у жодному разі не зашкодити його "честі, гідності та діловій репутації" наше видання відтепер зазначатиме його як такого, "який заперечує свою співпрацю з росіянами".

Саме так – якщо виникне потреба – ми будемо писати про нього і згодом, щоби бути максимально впевненими у захисті гідності шановного експерта. Втім, якщо у якийсь момент шановний експерт змінить позицію і письмово повідомить редакцію ЄП про те, що він вже не заперечує співпраці з експертами РФ чи іншими представниками країни-агресора – то ми відмовимося від цього уточнення у подальшому.

Не хочеться писати відому фразу про те, на кому "капелюх горить", але кидається в очі, що у тій статті, через яку Василь Філіпчук, який заперечує свою співпрацю з росіянами, погрожує подати на нас до суду, юридично НЕМАЄ твердження про його співпрацю. Тоді, у травні, ми писали про небезпеку того, що на чільну посаду в уряді буде призначений, цитуємо, "фахівець на кшталт Василя Філіпчука, неодноразово помічений у співпраці з росіянами". Тобто йшлося про те, що у такій співпраці буде помічений не сам він (боронь боже, раз він таке заперечує!), а "фахівець на кшталт нього".

Ця оціночна фраза свідомо була сформульована так, щоби йшлося не про пана Василя, а про абстрактну особу.

Принагідно сподіваємося, що слово "фахівець" шановного експерта не ображає.

І, наостанок, про те, чому у тій травневій статті взагалі з’явилося прізвище шанованого пана Філіпчука, який заперечує свою співпрацю з росіянами.

Протягом весни з низки незалежних один від одного джерел "Європейська правда" отримувала інформацію про те, що Василь Філіпчук, який заперечує свою співпрацю з росіянами, був зацікавлений у тому, щоби обійняти посаду керівника Урядового офісу з координації європейської та євроатлантичної інтеграції. Що такі пропозиції лунають у владних кабінетах, і людям, які не знайомі з доробком експерта, розповідають про нього як про найкращого кандидата.

Редакція була і залишається переконана у тому, що цю посаду має обійняти людина, яка ціннісно безкомпромісно підтримує курс України до ЄС та НАТО. Тому ми вирішили дати представникам уряду й інші аргументи для ухвалення зваженого рішення.

Бо саме в цьому є місія "Європейської правди".