8 вересня президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн повідомила про своє рішення передати портфель комісара ЄС з питань торгівлі чинному виконавчому віцепрезиденту ЄК, латвійцю Валдісу Домбровскісу. 

Як відомо, посада комісара з питань торгівлі виявилася вакантною після відставки представника Ірландії, європейського політика-важковаговика Філа Хогана, який залишив свій пост після скандалу навколо порушення ним національних карантинних правил під час політичної вечірки в рідній Ірландії.

Попри те, що Ірландія без зволікань висунула двох достойних кандидатів на торговельний пост – членкиню Європарламенту з багаторічним стажем Марід Мак-Гіннесс та чинного віцепрезидента Європейського інвестбанку Ендрю Мак-Дауелла, вибір фон дер Ляєн зупинився на іншій зірці європейського політичного істеблішменту – Домбровскісі.

Для Дубліна це рішення певною мірою може сприйматися з тривогою, оскільки забезпечення прийнятних умов торговельної угоди між Брюсселем і Лондоном після Brexit є питанням життя і смерті для ірландського бізнесу.

Можливо, щоби частково заспокоїти занепокоєння Дубліна, Мак-Гіннесс передали повноваження Домбровскіса в частині фінансових послуг.

Взаємний доступ до ринку фінпослуг є теж важливою картою в гамбіті Брюсселя і Лондона і дає великі важелі обом сторонам у цих непростих переговорах.

Для Європейської комісії і фон дер Ляєн особисто призначення Домбровскіса політично є дуже вигідним ходом з низки причин:

- колишній прем'єр-міністр Латвії та член латвійської правоцентристської партії "Нова ера", яка входить до Європейської народної партії, Валдіс Домбровскіс входить у європейську політичну "вищу лігу" колишніх керівників урядів;

- репутація Домбровскіса суттєво зміцнилася за час його успішної роботи на попередній посаді віцепрезидента ЄК з питань євро і соціальної допомоги, у ході якої він відповідав за політично чутливі питання нагляду за бюджетно-фінансовими реформами у Греції після боргової кризи 2010-2011 років, формування нової архітектури європейської фінансової стабільності за підсумками світового економічного катаклізму 2008-2009 років;

- досвідчений державний діяч і політик, Домбровскіс чудово орієнтується у складній машинерії інституцій ЄС, а також у хитросплетіннях відносин між 27 державами-членами. При цьому він має повагу і подекуди навіть викликає захоплення у своїх колег завдяки зваженості, такту і дипломатичності.

На фоні цих безсумнівних чеснот латвійського представника його призначення на один із ключових постів у керівництві Єврокомісії представляє особливу цінність для України з таких причин:

- яко віцепрезидент ЄК з питань євро Домбровскіс курував і безпосередньо опікувався наданням макрофінансової допомоги (МФД) Україні. Як відомо, наша держава – найбільший отримувач МФД ЄС серед третіх країн;

- краще, ніж будь-хто, Домбровскіс орієнтується в реальному макроекономічному стані нашої країни, об’єктивних потребах економічних реформ, як і в об’єктивних та суб’єктивних (політичних) перешкодах для їхньої реалізації;

- як представник балтійської країни, Домбровскіс розуміє і підтримує стратегічну важливість для ЄС регіону Східного партнерства і України зокрема.

Увесь досвід взаємодії Києва і Брюсселя за лінією МФД свідчить на користь цієї тези.

Попри тверду позицію Брюсселя щодо необхідності реформ, які передбачалися пакетами МФД, послідовну критику темпів і якості їх виконання, ніколи Комісія під наглядом Домбровскіса не відмовлялася від стратегічного підходу до важливості макроекономічної підтримки України. Як у складний період 2014-2015 років, так і згодом.

Саме такий підхід дозволяє назвати призначення Домбровскіса гарною новиною для України.

Новий єврокомісар чудово розуміє, що торгівля відіграє ключову роль у підтриманні макроекономічного балансу країни.

Тому теза про необхідність підтримки України шляхом оновлення економічної частини Угоди про асоціацію, потреба українського бізнесу в більш справедливому доступі до європейського ринку має найбільше шансів бути почутою саме Домбровскісом, аніж кимось іншим.

Однак, як і раніше, цей щасливий збіг обставин має шанс матеріалізуватися лише за однієї умови. Як відомо, для танго потрібні двоє танцюристів.

Тож вкрай необхідно, щоб і українська сторона залишалася послідовною у своєму євроінтеграційному курсі і виконувала свою частину домовленостей.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора