Трамп или Байден: кто из них более готов противостоять России

Президентські вибори у США можуть мати вагомий вплив на Україну, тому стежити за їхнім перебігом украй важливо. "Європейська правда" разом із Центром "Нова Європа" публікує думки відомих американських експертів щодо того, як може змінитися політика США щодо нашої держави та регіону. 

Ми вже публікували роздуми Майкла Кіммеджа, професора Католицького університету Америки і аналітика German Marshall Fund ("Проблеми для України будуть і з Трампом, і з Байденом"), а також Скотта Каллінана, ексрадника Комітету у закордонних справах Палати представників США ("Три речі, що об'єднують плани Байдена та Трампа щодо України").

Тепер до вашої уваги – міркування Девіда Саттера, старшого наукового співробітника Hudson Institute.

* * * * *

Попри свою риторику президент Трамп був розсудливим у відносинах із Росією, зміцнюючи східний фланг НАТО, надаючи оборонну зброю Україні та загалом наполягаючи на збільшенні витрат Альянсу.

Якщо його переоберуть, ця практика, ймовірно, продовжиться. Водночас є вірогідність, що кількість бурхливих висловлювань Трампа щодо Росії та Путіна зменшиться.

Причиною ймовірного охолодження риторики, сприятливої для Росії, є нахабство російських злочинів.

Отруєння Алексєя Навального демонструє, що Путіна не стримали санкції, які були запроваджені після замаху на вбивство Сєргєя Скріпаля у Великобританії.

Трамп має достатній досвід у бізнесі, щоб знати, коли йому кидають виклик.

Ставлення американських президентів до Росії розвивається за своєрідною кривою навчання. Починається все з бажання встановити особисті стосунки, що зрештою призводить до усвідомлення того, що інтереси російських керманичів суперечать інтересам Заходу, а також до більш реалістичного підходу.

Еволюція риторики Трампа, ймовірно, відбуватиметься згідно з традиційною зміною ставлення президентів США до Росії.

Дії президента Байдена менш передбачувані.

Ймовірно, його висловлювання щодо Росії будуть менш доброзичливими, та було б помилкою вважати, що він діятиме рішуче у протистоянні агресивним діям російської влади. Демократи віддані антиросійській риториці через те, що перемогу Трампа на виборах вони пов’язують із втручанням Росії.

В основі їхньої опозиції Росії, швидше за все, лише вимоги не втручатися у вибори (як вони припускають) на стороні республіканців.

Коли справа стосуватиметься оборонних питань, Байден навряд чи відійде далеко від політики адміністрації Обами, в якій було бажання не ображати Росію за будь-яку ціну.

Що стосується самої України, то у найближчі чотири роки США фокусуватимуть увагу, найімовірніше, на поступі української держави у побудові суспільства, вільного від корупції. США здійснили постачання протитанкової зброї Україні, і ситуація вздовж лінії розмежування недостатньо драматична, щоб привертати увагу американської громадськості, сконцентрованої на внутрішніх справах Америки.

Навіть критичне питання, яке безпосередньо впливає на американців, наприклад, збиття малайзійського авіалайнера MH17, в США не обговорюється.

Все це може змінитися, якщо буде широкомасштабна російська агресія, але в такому випадку людиною, яка найімовірніше відповість на це застосуванням сили, буде Трамп.

Із різних причин і Трамп, і Байден, імовірно, дистанціюються від питання внутрішніх процесів в Україні.

Трамп більше зосереджений на темі відновлення економіки США, а Байдену буде важко довести своє серйозне ставлення до питання корупції у світлі бізнес-справ його сина Хантера.

Однак американські урядовці тиснутимуть на українців, спонукаючи їх боротися з корупцією та поважати верховенство права. Позаяк демократи є глобалістами, цей тиск, швидше за все, буде більшим, якщо замість Трампа буде обрано Байдена.

Резюмуючи, Україні слід зважати на свої інтереси та власний захист, пам’ятаючи про добру волю США, але не залежачи від цього.

Найкращим забезпеченням західної підтримки й надалі залишатиметься позитивний розвиток українського суспільства, зокрема викорінення корупції та зміцнення верховенства права.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Стаття є частиною проєкту "Нова Європа цікавиться. Америка" від Центру "Нова Європа"

Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні