Вранці 25 листопада 2018 року, під час планового переходу українських військових кораблів з Чорного моря до Азовського, на підході до Керченської протоки їх заблокували кораблі російської берегової охорони та Чорноморського флоту. Причиною стало нібито незаконне перетинання державного кордону Російської Федерації.

Про ці події всі ми добре знаємо як про початок так званої "керченської кризи".

Протягом дня звичайний перехід переріс у серйозний інцидент, а потім – у акт агресії, під час якого проти трьох українських військових кораблів була застосована зброя. Напад здійснило угруповання з понад десяти російських військових кораблів і бойової авіації.

Міжнародне право дає однозначну кваліфікацію цих подій. Є навіть окрема резолюція Генасамблеї ООН від 14 грудня 1974 року, що має назву "Визначення агресії". Її пункт 3.d каже таке:

"Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни... буде кваліфікуватися як акт агресії:

…   d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави"

Отже, у тому, що це була саме збройна агресія РФ проти України, немає жодних сумнівів.

В результаті нападу РФ у морі три українських військових кораблі та 24 військовослужбовці були, як стверджує російська влада, "заарештовані", а виходячи з норм міжнародного права – взяті у полон ФСБ Росії. Згодом усім полоненим українським військовослужбовцям висунули звинувачення у цивільному національному судовому процесі, що відбувся в Росії.

Ми не дарма так детально пояснюємо, що йдеться саме про агресію. Бо Україна чомусь відмовилася від цієї кваліфікації – попри те, що спершу заявляла саме це, і навіть отримала визнання факту агресії з боку наших ключових партнерів.

Так, на екстреному засіданні Ради Безпеки ООН 26 листопада 2018 року постпред України Володимир Єльченко заявляв, що дії Москви є відкритою військовою агресією проти України з метою встановлення контролю Російської Федерації над Азовським морем та Керченською протокою. Інші держави, починаючи із США та Великої Британії, засудили цей факт "російської агресії". Усе це зафіксовано у документації щодо зустрічі на офіційному сайті ООН.

26 листопада 2018 року, нагадаємо, Україна запровадила воєнний стан у 10 із 25 областей України – вперше з часу проголошення незалежності України.

Але згодом Київ чомусь кардинально змінив власні правові погляди.

Україна погодилася назвати події 25 листопада 2018 року не "агресією", а "правоохоронною операцією". Причому це сталося ще до зміни влади в Україні 2019 року, але лишилося майже непоміченим – бо нова кваліфікація фігурує лише в юридичних документах, а не у політичних заявах.

Хоча ця зміна реально може мати негативний вплив на національну безпеку України та наших партнерів.

1 квітня 2019 року Україна вручила Російській Федерації повідомлення та заяву про позов згідно з Конвенцією ООН з морського права 1982 року (UNCLOS), що стосується суперечки щодо затримання українських морських суден та військовослужбовців. А 16 квітня Україна подала до Міжнародного трибуналу морського права в Гамбурзі запит про призначення тимчасових заходів згідно з цією конвенцією.

І саме тут, під час розгляду у Трибуналі, Україна змінила свою позицію про те, що цей інцидент є "військовою діяльністю" (що виходить з факту залучення до неї військових кораблів і ведення військової діяльності) на "контакт із правоохоронними органами". У Трибуналі, відповідаючи на заперечення російської сторони, Україна наголосила, що ні причетність військових Росії до інциденту, ні факт застосування сили не перетворюють правоохоронну діяльність на військову, а її претензії засновані на "незаконному здійсненні Росією юрисдикції в контексті правоохоронних органів" (параграфи 50 та 63 наказу Трибуналу, від 25 травня 2019 року).

Ця тактика дозволила досягти успіху.

Трибунал наказав РФ негайно звільнити українські кораблі та повернути їх під опіку України, негайно звільнити 24 затриманих українських військовослужбовців та дозволити їм повернутися в Україну.

Але в контексті всіх обставин слід звернути увагу на такі моменти.

Наведемо думку Джеймса Краскі, професора з міжнародного морського права в Стоктонському центрі міжнародного права при Військово-морському коледжі США. Він вважає, що події 25 листопада 2018 року є частиною триваючої агресії Росії проти України і прямим порушенням Росією Статуту ООН. Закон морської війни в цьому випадку значною мірою витісняє UNCLOS, оскільки морське право є режимом мирного часу, а Україна та Росія беруть участь у міжнародному збройному конфлікті. Через це поведінка Росії не є порушенням UNCLOS, оскільки морське право замінене законом морської війни.

Дійсно, відповідно до статті 1 Посібника Сан-Ремо з міжнародного права, що застосовується до збройних конфліктів на морі, сторони збройного конфлікту на морі пов'язані принципами та нормами міжнародного гуманітарного права з моменту, коли почалося використання сили (а те, що 25 листопада 2018 року сила була застосована, ніхто не ставить під сумнів).

Як справедливо зазначив посол Володимир Василенко, колишній суддя Міжнародного трибуналу по колишній Югославії, наказ Міжнародного трибуналу з морського права у справі про затримання трьох українських морських суден – це "піррова перемога", що спрацює проти України, коли події будуть розглядатися по суті.  На думку Василенка, застосування Україною положень UNCLOS як основи для звільнення військових кораблів та екіпажів рівнозначне визнанню миру між Україною та Росією та запереченню факту збройної агресії Росії проти України.

Адже попри те, що моряки та кораблі повернулися до України, справа досі не закрита. Вона перебуває на розгляді міжнародного арбітражного трибуналу у Гаазі, створеного за ініціативою України.

Зміна позиції Києва стосовно класифікації події 25 листопада 2018 року з "військової діяльності" на "правоохоронну операцію" може мати дуже негативні наслідки у ході подальшого розгляду українського позову. Крім того, приклад дій України у Трибуналі проти Росії щодо класифікації такого інциденту як "правоохоронної операції" може бути використаний окремими недемократичними країнами проти країн цивілізованого світу.

Україна, поки не пізно, повинна негайно посперечатися у "головному" і змінити кваліфікацію затримання українських військово-морських суден та військовослужбовців 25 листопада 2018 року, наголосивши, що ці дії є і лишаються відкритою військовою агресією РФ проти нашої держави.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора