Дипломатия 2020: чем может гордиться президент Зеленский

Завершується 2020 дипломатичний рік.

Для України, як і для всього світу, його супроводжували як традиційні виклики, так і абсолютно нові, що з’явилися після початку пандемії. Та попри вимушену часткову зміну форми, українська зовнішня політика ні на йоту не втратила суті, а разом з нею і результативності.

Пріоритетом дипломатичних зусиль України залишалася консолідація міжнародної підтримки для досягнення миру на Донбасі та повернення незаконно анексованого Криму. Рік проходив під егідою виконання рішень Паризького саміту "Нормандської четвірки". Вдалося повернути майже сотню наших громадян з полону, запровадити та забезпечувати найтриваліший режим припинення вогню.

Але кінцеве завдання, поставлене президентом, залишається незмінним – остаточно припинити війну та забезпечити мир на українських умовах.

Посилилась міжнародна увага світу до Криму.

Щорічні резолюції ГА ООН "Ситуація з правами людини в АРК та м. Севастополі, Україна" та "Проблема мілітаризації АРК та м.Севастополя, Україна, а також частин Чорного та Азовського морів" ухвалили за традиційно високої підтримки. Та головним стало те, що ці резолюції, за ініціативи України та за підтримки наших партнерів, були якісно оновлені та змістовно доповнені. Це – безперечний успіх.

Надзвичайно активним був євроінтеграційний напрямок.

22-й саміт Україна-ЄС став одним з найуспішніших за багато років. І справа навіть не в тому, що він виявився єдиним після початку пандемії самітом ЄС з країною-партнером, який відбувся в "живому" форматі. Головний успіх – у результатах. Це – амбіційні положення підсумкової заяви саміту та домовленості, яких ми досягли з нашими завжди обережними європейськими друзями.

Відтепер ми з упевненістю говоримо про оновлення Угоди про асоціацію вже у 2021 році.

Нашу основну угоду з ЄС необхідно зробити відповідною сучасним реаліям економіки та рівню наших відносин. До словосполучення "промисловий безвіз" вже звикло не лише вузьке коло фахівців-євроінтеграторів. Нині це – наша чітка мета. Європейський зелений курс став дороговказом у сфері енергетики. Ну а угода про спільний авіаційний простір (так зване "Відкрите небо") вже точно має бути укладена на початку 2021 року.  

У відносинах з НАТО досягнення є очевидним.

12 червня без зайвого галасу і пафосу Північноатлантична рада надала Україні статус партнера з розширеними можливостями НАТО. Це рішення зафіксувало реальний рівень нашої підтримки країнами Північноатлантичного договору. Президент України вже направив Генеральному секретарю НАТО пропозиції щодо практичних аспектів  використання цього статусу.

Курс на вступ до НАТО відтепер чітко закріплений у Стратегії національної безпеки України, введеної в дію указом президента 14 вересня. До того ж Стратегія містить чіткий алгоритм наших подальших дій на шляху до членства в альянсі – від досягнення взаємосумісності Збройних сил України з відповідними структурами держав альянсу через здійснення реформ аж до  отримання Плану дій щодо членства і його виконання.

У двосторонній дипломатії довелося адаптовуватись до нових реалій.

Візитів стало менше, але результати їхні стали якісніші. 

Офіційний візит президента до Італії у лютому встановив дружні відносини з керівництвом цієї держави. І вони ще більш зміцніли, коли на початку пандемії Італія гостро потребувала допомоги, а Україна її не вагаючись надала.

Зустріч президента Володимира Зеленського з Папою Франциском заклала основу для настільки масштабних процесів, що нам ще доведеться їх  відчути та осягнути.

Триденний візит президентки Швейцарії до України у липні заклав нові формати проведення візитів іноземних лідерів в Україну. Поїздка двох лідерів на Донбас, а особливо їхнє спільне відвідання, без охорони і помічників, лінії дотику на тепер вже знаменитому мості у Станиці Луганській назавжди увійде в історію українських дипломатичних відносин.     

У цьому році ми ще більше зміцнили наші відносини з традиційними стратегічними партнерами – США, Канадою, Німеччиною, Францією, Польщею, Литвою, Азербайджаном. Про це свідчить висока інтенсивність контактів з лідерами цих держав у важкі для усього світу часи. Президент Дуда навіть, попри пандемію, встиг відвідати Київ та Одесу в нинішньому році, решта – готують візити в Україну у наступному.

Важливо, що у нинішньому році Україна також здобула нових стратегічних партнерів, таких як Велика Британія. У жовтні під час візиту до цієї держави президент не лише зустрівся з членами Королівської родини, прем’єр-міністром Борисом Джонсоном, іншими урядовцями, парламентарями тощо. У Лондоні ми підписали, і Україна вже ратифікувала безпрецедентну Угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю й стратегічне партнерство. Це документ став взірцем того, як по суті та за формою треба фіксувати дійсно унікальні відносини.

Ну а меморандум про виділення 2,5 млрд фунтів для фінансування українсько-британських проєктів у сферах інфраструктури, сільського господарства, енергетики та охорони здоров’я, разом з меморандумом про співробітництво щодо відновлення військово-морських потужностей України визначили стратегічні напрями співпраці на багато десятиліть.  

А за відвідинами Великої Британії одразу був візит до вже перевіреного стратегічного партнера – Туреччини. Цей візит, як і візит президента Ердогана на початку року до Києва, крім економіки, стосувався політико-безпекової сфери та оборонно-промислового комплексу. Особливий акцент, як і в Британії, був зроблений на відновлення Військово-морських сил України. І це надзвичайно важливо.

Які підсумки року важливіші?  

73 телефоні розмови президента зі світовими лідерами? Чи 9 офіційних закордонних візитів та 3 візити іноземних лідерів до України, проведені в умовах закритих пандемією кордонів? Чи отримані транші кредиту МВФ та "макрофіну", укладені нові  угоди з ЄБРР, ЄІБ та Світовим банком чи схвалені в ООН проукраїнські резолюції та низка підписаних міждержавних угод?

Чи, зрештою, те що Україна і надалі зберігає пріоритетність у порядку денному наших партнерів та знаходить сили та засоби долати світові виклики? Про це Президент Зеленський розмірковував під час конференції з керівниками закордонних дипломатичних установ, що відбулась наприкінці грудня.

До речі, її форма та зміст дискусій також стали нетрадиційними.  Адже нові часи і виклики вимагають постановки нових завдань та нових підходів до їхнього вирішення.

І є чітка впевненість, що українська дипломатія здатна з цим впоратись.  

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора