Офіційні звіти зі щорічних засідань Ради асоціації Україна-ЄС, останнє з яких відбулося 11 лютого, як правило, не є дуже захопливим чтивом. Вони радше являють собою довгі переліки сфер і завдань, над якими працюють партнери, приправлені значною кількістю заїжджених політичних заяв.

Проте остання спільна заява за результатами зустрічі в Брюсселі, поєднана зі спільною ініціативою трьох асоційованих держав Східної Європи, натякає, що робота триває над чимось серйознішим.

Тож варто проаналізувати три ключові позиції, що випливають з цього документа.

Перше, що варте уваги – це заявлений намір обох сторін здійснити всебічний перегляд досягнення цілей Угоди про асоціацію до наступного саміту Україна-ЄС, який відбудеться влітку.

Як і передбачено статтею 481 Угоди, кожна сторона підготує свої частини цього огляду. Це принаймні задає часові параметри для можливої підготовки розгляду фундаментальних питань на рівні президентів.

Друге – вітання з боку ЄС амбіцій України наблизити свою політику та законодавство у відповідних сферах до Європейської зеленої угоди, відзначене спеціальною "початковою зустріччю" між віцепрезидентом ЄК Тіммермансом та прем'єром Шмигалем.

Пресреліз перераховує теми, що становлять взаємний інтерес – енергоефективність, водень, вугільні регіони в перехідному періоді, галузеві альянси та архітектура управління кліматом, – вказуючи на те, чого можна очікувати від майбутньої дорожньої карти.

І нарешті – домовленість про початок консультацій щодо можливої ​​подальшої лібералізації торгівлі товарами.

Про порядок денний цих консультацій нічого не сказано, але незалежні спостерігачі, такі, як ми, можуть виокремити низку тем.

1. Існують можливості для подальшої лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією шляхом підвищення рівня безмитних квот на різні товари. Їх повне скасування було б чудовим для України як світової сільськогосподарської наддержави. З цієї ж причини ЄС буде обережним, однак у цьому напрямку слід досягати поетапного прогресу.

Тією мірою, якою відкривається ЄС, Україна могла б відповісти взаємністю, також підвищивши рівень своїх безмитних квот або зменшивши/скасувавши тарифи на сільськогосподарську продукцію, які лишаються.

2. Для сприяння розширенню торгівлі товарами зараз важливо укласти всеосяжну угоду про перевезення автотранспортом між Україною та ЄС, яка б передбачала достатню кількість ліцензій для українських вантажівок для здійснення торгівлі між двома сторонами.

Фактична ситуація кричуще суперечить фундаментальним цілям ПВЗВТ. Протекціоністські інтереси в цьому секторі в ЄС забезпечили підтримку архаїчної системи двосторонніх ліцензій.

Неймовірно, але на практиці це означає, що український далекобійник, який хоче доставити щось у Португалію, повинен отримати окремі ліцензії на проїзд через Польщу, Німеччину, Францію, Іспанію та Португалію – просто бюрократичний кошмар.

На сьогодні Польща скоротила кількість ліцензій для України таким чином, що створила значне логістичне обмеження для подальшого розширення торгівлі.

Очевидним виходом з такого неприємного становища було б надання державами-членами ЄС повноважень Європейській комісії вести переговори з Україною щодо системи загальноєвропейських ліцензій, що видаватимуться в достатній кількості для забезпечення безперешкодної логістики для розширення торгівлі з ЄС.

Ми розуміємо, що це питання порушується Україною, але ми не бачимо жодних ознак того, що ЄС готовий йти назустріч.

Україні ж, зі свого боку, просто необхідно надолужити виконання своїх зобов'язань за Угодою щодо наближення до директив ЄС у сфері автомобільного транспорту. Наразі Україна серйозно відстає від графіка і має зробити необхідний чіткий крок з усунення цих затримок для того, щоб розраховувати на згоду ЄС на запропоновану ініціативу.

3. Існує також кейс з автомобілями, для яких Україна наполягала на надзвичайно тривалих (до 15 років) перехідних захисних заходах. ЄС поступово ліквідує свої імпортні тарифи протягом семи років, а Україна – протягом семи-десяти.

Однак Україна може впровадити захисні заходи з відновлення 10-відсоткового тарифу на імпорт ще на п’ять років, якщо будуть виконані певні критерії. В даний час такі захисні заходи не застосовуються, але невизначеність залишається.

Було б добре, якби ці домовленості були переглянуті. Україна вже розвиває кластер із виробництва автомобільних запчастин у Західній та Центральній Україні, залучаючи іноземних інвесторів, в першу чергу з ЄС, але, безумовно, є простір для розширення.

Набагато ширше коло питань порушено у спільному листі міністрів закордонних справ України, Грузії та Молдови, надісланому 1 лютого 2021 року до ЄС та його держав-членів із закликом до "нових горизонтів співпраці" задля посилення політичного діалогу, більшої економічної та галузевої інтеграції з ЄС.

Лист та додана до нього неофіційна записка (non-paper) вдаються у набагато точніші деталі, сигналізуючи про те, що його мета виходить далеко за межі дипломатичних приємностей. Наприклад, лист закликає до створення порядку денного діалогу між Європейською комісією та трьома асоційованими державами для посилення співпраці поза існуючими рамками ПВЗВТ у нових тематичних галузях… "таких як транспорт, енергетика, цифрова трансформація, зелена економіка, юстиція та внутрішні справи, стратегічні комунікації, охорона здоров’я".

Далі він закликає до посиленого співробітництва в галузі безпеки та оборони з особливим акцентом на протидію гібридним загрозам, зміцненню стійкості до кіберзагроз, посилаючись на Координаційну групу ЄС з протидії гібридним загрозам (EU Hybrid Fusion Cell) та Агенцію з кібербезпеки.

У своєму висновку спільний лист закликає "побудувати нове, стратегічне, довгострокове бачення", на якому базуватиметься майбутнє відносин з ЄС.

Наше розуміння цього достатньо чітке:

Якщо втілити у життя вищезазначені ідеї та пропозиції, вони б суттєво покращили процес європейської інтеграції України, а також двох інших асоційованих держав.

Однак, крім цього, Україна та ЄС ініціюють перегляд чинної Угоди про асоціацію та ПВЗВТ, тож для України процедурна база для переговорів про нові ініціативи вже створена.

Для ЄС це відкрита можливість досягнути стратегічного успіху у своїй зовнішній політиці та політиці безпеки, якій важко вдається бути ефективною на багатьох інших напрямках.

Нарешті, і, безумовно, не в останню чергу, це покладає відповідальність за надійність та послідовність у досягненні цих багатьох бажаних цілей прямо на плечі керівництва України. Наразі адміністрація президента Зеленського досягла неоднозначних результатів, впроваджуючи деякі достойні ініціативи, в той час як інші її кроки викликають велике розчарування.

ЄС буде прискіпливо спостерігати за тим, наскільки серйозно Україна ставиться до всього цього.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Стаття підготовлена в рамках проєкту "Розуміння угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією", який реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), "Реформатікс" (Тбілісі) та "Експерт-груп" (Кишинів) за фінансової підтримки Уряду Швеції