Європа нині є справді закритою. І не лише через коронавірус.

Нові пропозиції, тим паче дії щодо подальшої євроінтеграції України, Грузії і Молдови, натикаються на її закритість. І хоча пояснюють їх процедурними причинами, є підстави вважати, що справжні мотиви є іншими.

У п’ятницю міжпарламентська асамблея ЄвроНест провалила резолюцію, яка могла стати проривом для просування східноєвропейських країн на шляху до ЄС. Це стало досить болісним ударом для тих, хто сподівався на "нову політику нового часу", як було написано в назві документа.

ЄвроНест складається з двох компонентів – представників Європарламенту і національних парламентів країн Східного партнерства – України, Грузії, Молдови, Вірменії та Азербайджану (шоста держава СхП, Білорусь, цей орган ігнорує). Вірменія та Азербайджан не дуже прагнуть більшого, ніж просто тісна співпраця з ЄС, тому чіткі інтеграційні прагнення решти держав – України, Молдови, Грузії – змушують виділяти їх в окремий підформат, так зване "тріо".

Зазвичай асамблея ЄвроНест є дуже прогресивним органом.

Вона не раз видавала резолюції на підтримку країн, які прагнуть стати ближчими до європейських стандартів та потерпають від агресивних гібридних дій Російської Федерації. Та й нинішня сесія не стала винятком, підтримавши дуже жорсткі щодо РФ резолюції енергетичного комітету та політичного комітету (остання за співавторством моїм та польського європарламентаря Анджея Галицького). Рішення ЄвроНест однозначно називає "Північний потік-2" загрозою внутрішньому ринку ЄС і закликає критично переглянути співпрацю з РФ на зовнішньополітичних платформах, з ПП2 включно; жорстко засуджує агресивні наміри РФ; закликає не визнавати "вибори" на окупованих Росією територіях України та Грузії; підтримує невизнання результатів виборів у Білорусі, а Лукашенка називає нелегітимним президентом, і містить ще багато-багато інших важливих і корисних слів та закликів.

Це рішення також пропонує структурам Євросоюзу зважати на євроінтеграційні прагнення країн, які уклали угоди про асоціацію з ЄС.

Але це, на жаль, стало єдиним зафіксованим твердженням щодо євроінтеграційних процесів СхП.

На наступний крок депутати не зважилися.

Ще одна, найважливіша резолюція, яку готувало бюро ЄвроНест, не знайшла підтримки. Що було в проваленому проєкті?

По-перше, європерспектива для країн, які успішно просуваються у реформах, що відповідало духу стратегії more for more, яку Брюссель використав для країн колишнього соцтабору на шляху до вступу в ЄС.

По-друге, прив‘язка України, Молдови та Грузії – успішних країн Східного партнерства, виділених в окреме "тріо", – до процесу євроінтеграції держав Західних Балкан. Тобто заклик про те, щоби вивести наш процес євроінтеграції на якісно новий, вищий рівень.

По-третє, ці рекомендації прямо адресувалися майбутньому саміту Східного партнерства, запланованому на жовтень, а отже, мали би обговорюватись на вищому рівні.

Нічого цього не сталося.

Не вдалося провести навіть вихолощений варіант з поправками від Європейської народної партії, яка, за пропозицією німців, по всьому тексту забирала згадку про євроінтеграцію "тріо".

У чому причина? Звісно, мене здивувала позиція української влади, яка пасивно спостерігала за тим, як вмирає резолюція, вочевидь недооцінивши її проривні дефініції й можливості. Можна було хоча би спробувати її врятувати, як це робили грузини. Проте насправді європарламентський компонент асамблеї від початку "засудив до страти" цей документ.

Формальне пояснення було таке: автор резолюції, співпрезидент ЄвроНест від Європарламенту Андрюс Кубілюс, не порадився належним чином з усіма фракціями ЄП і зробив нові євроінтеграційні пропозиції несподіваними для всіх, а отже, начебто не дотримався усталеної процедури. Тому з боку трьох фракцій ЄП – соціалістів, зелених і лівих – надійшла формальна вимога голосувати роздільно. Ця норма регламенту використовується рідко і означає, що визначається окремо кожен компонент – і Європарламент, і депутати країн Східного партнерства. А головне – кожен компонент має набрати дві третини голосів, в той час як звичайне голосування вимагає простої більшості.

Проста більшість за підсумками набралась, дві третини – ні.

Заклики парламентаріїв від Східного партнерства та слова Кубілюса про те, що нарешті варто від глибоких занепокоєнь перейти до рішучих кроків – все було проігноровано.

Будь-яке свинство завжди можна пояснити процедурними моментами.

Не тільки пояснити, а й провести.

Перед голосуванням українська делегація отримала лист від євродепутатки з фракції Зелених Маркети Грегорової з тлумаченням, що ухвалити важливу для України резолюцію завадило саме порушення процедури подання проєкту від Кубілюса і що голосування проти документа не варто розцінювати як відмову в європейському майбутньому "тріо", а натомість ми маємо зрозуміти і прийняти такий порядок речей.

Добре пояснення.

З іншого боку, коли дуже треба, європейські політики закривають очі на регламент, процедури та й пристойність загалом. Так, як це нерідко відбувається у ПАРЄ, коли там хочуть схвалити "прощення Росії". Звісно ж, ЄвроНест – зовсім не ПАРЄ, це різні інституції з різними правилами. Але якщо в європейській політиці є консенсус з певного питання, то процедурні нюанси у будь-якій інституції не стають перешкодою.

Натомість справжньою причиною опору нововведенням для "тріо" мої співрозмовники однозначно назвали майбутні вибори до Бундестагу в Німеччині.

Німецькі партії нині активно борються за російськомовний та турецький електорат. Перший здебільшого перебуває під впливом російської пропаганди, другий вважає, що Євросоюз передусім має попри все прийняти Туреччину, а вже потім говорити про інших. Тому нині кожен крок зважують, щоб не дати опонентам найменшого приводу виступити з критикою, яка може коштувати їм тисяч голосів.

Чи може це бути достатньою підставою для гри з майбутнім цілих країн?

Вочевидь, ні.

Цинічна за своїм змістом заява канцлерки Меркель щодо добудови "Північного потоку-2" – з точно тієї ж передвиборчої німецької риторики.

Натомість наслідком потенційної боротьби за пару додаткових відсотків на табло стає доля країни і життя мільйонів, якщо через загравання з електоратом зникне останній бар’єр, який стримує масштабну російську агресію – некомпенсована потреба Європи та Росії в українській ГТС.

Проте шанс на виправлення ситуації залишається.

Співпрезиденти ЄвроНест можуть ініціювати позачергову сесію, аби встигнути до жовтневого саміту Східного партнерства. Якщо в роботу активно включаться МЗС, офіс віцепрем'єрки з євроінтеграції та спільна парламентська дипломатія монобільшості та опозиції – шанси з'являться.

Ставлення німецьких політиків за бажання і певних зусиль теж можна змінити.

Закриті двері можуть відкритись, якщо їх штовхнути сильніше.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора