Ціни на газ злетіли до рекордних висот, європейські сховища не заповнюються, з українських сховищ нерезиденти вже зараз виводять газ.

Ціна на газ також тисне на уряди: не тільки в Україні, але і в європейських державах почали задумуватися про ризик "тарифних майданів". Саме так, вони бувають і в ЄС, згадайте "жовті жилети" у Франції в зв’язку з запровадженням податку на пальне. Наприклад, 30% болгар вже кажуть, що не зможуть сплачувати за комунальні послуги через здорожчання газу.

Дуже ймовірно, що Путін ухвалить – або вже ухвалив – рішення повністю припинити транзит українською територією.

Це означає, що газу, який може бути проданий Європі через хаб Баумгартен, може просто не вистачити всім охочим.

В той же час нам точно доведеться переналаштовувати власну газотранспортну систему. Інакше, наприклад, Маріуполь, має всі шанси залишитись без газу.

Таке перелаштування – складна технологічна операція, "вищий пілотаж" в сфері транспортування газу. Хоча наші спеціалісти цьому вже навчилися і добре знають, що робити.

Все це – реальні загрози, які є абсолютно очевидними, але на які в Німеччині воліють не зважати.

Окрім тиску на Україну, це дасть можливість Кремлю для банального шантажу. Він, вочевидь, вже вимагає, щоб Німеччина дозволила запуск "Північного потоку – 2". А подальше поглиблення кризи дозволить агентам Кремля в Україні почати розмову про "необхідність домовлятися з "Газпромом".

Не все втрачено, ми можемо перемогти

Серйозність ситуації ще не означає, що в України немає простору для маневру. Навпаки, ми можемо та маємо скористатися ситуацією, щоб просунутися в питанні інтеграції ринків.

Перше – потрібно захистити споживачів від можливих зупинок транзиту. І не тільки забезпечити необхідний обсяг газу для проходження опалювального сезону у наших підземних сховищах.

Є такий термін - "умова необхідна, але недостатня". Так от, газ у сховищах у відповідній кількості – це саме така умова. А умовою достатньою для убезпечення України є включення нашої країни в одну європейську "групу ризику" з Німеччиною, Словаччиною та Польщею.

"Групи ризику" - це механізм, спеціально розроблений в Європі для запобігання кризовим ситуаціям із наявністю газу. Якщо Україна буде включена до цього механізму, шантаж України означатиме одночасно і шантаж Німеччини. І для росіян це "дві великі різниці".

.

Друге – ми маємо об’єднати зусилля з усіма міжнародними партнерами та сфокусуватися на головному: довести, що Росія, а зокрема, "Газпром", продовжує зловживати своєю монополією на постачання газу в ЄС трубопроводами.

Як би це не звучало сумно, в Європі та США досі не всі це розуміють. Але багаторічна роз’яснювальна робота дає свої результати, і у владних коридорах наших союзників розуміння серйозності ситуації вже з’явилося.

І тут важливо припинити сподіватися на те, що нас хтось може чи має врятувати, а сконцентруватися на простому завданні: змусити "Північний потік – 2" відповідати всім вимогам третього енергетичного пакета ЄС. Це європейські правила, які дозволять зруйнувати монополію "Газпрому" в постачанні газу.

Якщо всі російські газогони відповідатимуть цим правилам, то різні постачальники та трейдери включаться в конкуренцію. І ми зможемо зберегти транзит, завантажити нашу ГТС і при цьому значно знизити ціни.  

Ця битва триває і спільна перемога можлива.

Адже газогін, хоч і добудовано, та ще не запущено, сертифікація оператора триватиме тривалий час. Може до кінця року, а може і до весни.

Росія, звісно, це розуміє. Тому буде намагатися позбавити Україну шансів на перемогу.

І тут критично важливо не забути пройдені уроки. Нам потрібно розуміти, що саме дає нам шанс на перемогу і які здобутки нам потрібно буде захистити.

Перше – підтримка союзників. Угода між Вашингтоном та Берліном, яку в Україні багато хто назвав "зрадою", насправді дає важелі впливу Америці. Цієї зими ми зможемо побачити її ефективність.

Друге – проведені реформи. Ми боремося, тому що український ринок газу відповідає європейським правилам, ми провели успішний анбандлінг і тепер з європейцями на одній стороні фронту.

Ми були би сильнішими, якби популісти не заблокували створення консорціуму з управління ГТС кілька років тому.

Саме тому удар Кремля варто чекати саме в цьому напрямку. Нас будуть переконувати, що ніякої підтримки союзників ми не маємо, і що ніякі реформи не допомагають Україні в критичний момент. Робити все, щоб ми втратили віру в перемогу.

Або під виглядом "кризової ситуації" ставитимуть анбандлінг під сумнів.

Саме тому частина майбутньої перемоги над Кремлем – в руках кожного з нас.

Віра у власні здобутки, дотримання правил урядовцями та менеджерами державних підприємств та фаховість наших дипломатів.

З цією формулою в нас все вийде.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів