30 заводів з виробництва зеленого водню до 2030 року і близько $1,5 мільярдів на створення транспортної системи.

Чи буде цього достатньо, щоб Україна стала гравцем та партнером ЄС на ринку зеленого водню?

Локомотив декарбонізації

Воднева енергетика у світі - це великий конкурентний ринок із геополітичною складовою. За різними оцінками та прогнозами, за найближчі 4 роки світовий ринок виробництва водню досягне $200 млрд - з відмітки приблизно $30 млрд у 2020 році.

Особливо актуальним перехід на зелений водень стає із дестабілізацією ринку природного газу в Європі та Україні. Адже ціни за тисячу кубометрів газу зросли у 12-14 разів за 3 місяці!

Із закриттям вугільних шахт в Німеччині і переходом на більш екологічні джерела енергії саме зелений водень буде локомотивом декарбонізації та прагматичною альтернативною природному газу.

Автомобільні гіганти Німеччини та світу вже планують виробництво транспортних засобів, які будуть використовувати зелений водень як альтернативне паливо.

Так, Hyundai Motor ще у 2018 році заявив, що планує витратити майже $7 млрд, щоб зробити водневу технологію комерційною. І тепер готується випускати вантажівки, дрони, авто, які працюватимуть на водні. В планах до 2030 року - щорічно виробляти сотні тисяч транспортних засобів на зеленому водні. Автомобільний гігант Toyota також почати робити модулі паливних елементів на своєму заводі в Джорджтауні, Кентуккі.

General Motors планує виробляти на заводі у Мічигані паливні елементи "Hydrotec" для вантажівок в партнерстві з Honda.

Раніше за автомобільних виробників Nikola оголосив про свої наміри виробляти паливні елементи у співпраці із Bosch. Водневі двигуни, які працюють як стаціонарні електрогенератори, використовує NASA.

За різними оцінками, зелений водень у наступні десять років може стати багатомільйонним ринком. А США до 2030 року може створити близько 700 000 робочих місць у водневій індустрії.

Після того, як Україна обрала шлях декарбонізації своєї економіки, як і провідні країни світу, наступний крок - стати партнером та експортером зеленого водню.

Шанс для України

Наразі є можливості стати одним з основних експортерів зеленого водню в Європу, зокрема у Німеччину.

Адже влада Німеччини до 2030 року планує повністю відмовитися від природного газу та перейти на відновлювальні джерела енергії, і в пріоритеті - саме зелений водень.

План Бундестагу передбачає, що до 2050 року країна повністю перейде на зелений водень у всіх типах виробництва і домогосподарствах.

За оцінками Bloomberg New Energy Finance, водень до 2050 року зможе забезпечувати до 25% світових потреб в енергії.

Але оскільки в самій Німеччині недостатньо водойм, щоб побудувати необхідну кількість заводів з виробництва зеленого водню, було обрано 4 країни-партнера, серед яких і Україна.

Гарна новина для підприємців - наразі є можливість отримати до 50% грантового фінансування від влади Німеччини на будівництво заводу з виробництва зеленого водню. Для цього треба пройти необхідні конкурсні умови та процедури.

Інвестиції в будівництво такого підприємства в середньому можуть скласти від $20 до $30 млн, з урахуванням всіх процесів із виділення необхідної земельної ділянки біля водойми.

Крім самого заводу для виробництва зеленого водню, важлива наявність джерела дешевої енергії - сонячної або вітряної. Тобто, таке підприємство треба будувати на території, де вже є сонячні або вітряні електростанції. Або ж перспективно будувати їх з нуля.

Період окупності прогнозувати наразі досить складно, адже з кожним роком технології, які дозволяють виробляти зелений водень шляхом гідролізу, дешевшають. Тут за орієнтир можна брати приклади з сонячними або вітровими електростанціями - в середньому повернення інвестицій в проєкти відновлювальної енергетики  можна чекати за 6-8 років.

Тож отримати до 50% компенсації інвестицій в будівництво заводу від Німеччини - це дуже непогана для українських підприємців перспектива. Знову ж таки, у підсумку період окупності може скоротитися.

І оскільки це одна з умов Німеччини - підприємство стає перманентним постачальником зеленого водню в Німеччину, то у бізнесу вже є постійний замовник і гарантований прибуток у євро.

Наразі ж поки що тільки три українські компанії заявили про готовність будувати пілотні заводи.

В Маріуполі це "ДТЕК", у Вінниці - KNESS Group, яка спеціалізується на відновлювальній та сонячній енергетиці; у Дніпропетровській області -  RiverWind.

Але цього замало, щоб встигнути стати повноправним партнером на європейському ринку. Україні треба поквапитися, щоб до 2023 року почати будувати заводи та розв'язати питання з транспортуванням. Тим більше, що у Саудівській Аравії вже почали будувати пілотні заводи за власні кошти.

Тож, щоб стати повноцінним партнером по експорту зеленого водню, треба до 2030 року побудувати десь 30-40 заводів. Адже, за стратегією Німеччини, тільки Україна до 2030 року повинна експортувати до 1.5-2 ГВт зеленого водню, тоді як один завод може виробляти близько 30-40 МВт. 

Три кроки для Києва 

Наразі можна назвати три першочергових кроки, потрібні Україні, щоб стати партнером ЄС на ринку зеленого водню.

1. Зміни в законодавстві. В першу чергу - ввести в законодавче поле таке поняття як зелений водень. (Закон України "Про електроенергетику", Закон України "Про ринок електричної енергії").

Адже зараз такий вид енергії не прописаний в жодному законі. Змінити постанови Кабміну про розподілення та використання електроенергії.

2. Транспортування. Затвердити на державному рівні програму транспортування зеленого водню. Для цього вже зараз потрібно збирати експертів, оцінювати наявну систему ГТС і розробляти мапу транспортування.

І тут може бути два варіанти. Перший - модернізувати стару інфраструктуру ГТС України. Адже треба розуміти, що з реалізацією програми декарбонізації через 5 років Україна взагалі може перестати бути транспортером природного газу. 

Другий варіант - побудувати нову транспортну систему (трубу) саме для водню, що потребуватиме близько $1,5-2 млрд.

Наразі в Україні розглядають обидва варіанти: будівництво нових або використання вже існуючих магістральних систем, коли водень домішують до природного газу.

Так, ініціатива European Hydrogen Backbone до 2035 року передбачає план створення інфраструктури для транспортування водню: трубопроводи протяжністю 39 700 км у 21 країні світу. Причому тільки 31% - це нова магістраль. А 69% - адаптація вже існуючих мереж, що доцільно економічно.

Не виключають також варіант поставляти зелений водень морським транспортом. І Марокко, як одна з пріоритетних країн-партнерів Німеччини, вже готове це робити.

3. Пільги для підприємців, які мають наміри будувати заводи з виробництва зеленого водню.

Потрібна система стимулювання для українських підприємців, щоб спонукати їх будувати заводи з виробництва зеленого водню. Це може бути низька пільг, починаючи від звільнення на якійсь термін від податків, безкоштовного підключення до комунікацій, виділення землі під підприємство за мінімальною орендною ставкою тощо.

Наразі ж ті, хто вже заявили про свої наміри будувати пілотні проєкти з виробництва зеленого водню, всі ризики беруть на себе, адже розуміють економічний потенціал такого бізнесу в довгостроковій перспективі.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів