Вчора Володимир Путін вимушено відреагував на все частіші звинувачення від Європи щодо ролі "Газпрому" у створенні штучного дефіциту газу на європейському ринку.

Відповів, як це часто буває, низкою маніпуляцій і неправди.

Давайте їх перевіримо.

Твердження, що Росія вже начебто збільшила постачання українською ГТС на 8%, є маніпуляцією.

Дійсно, мінімальний контрактний обсяг на 2021 рік передбачає транзит 40 млрд кубометрів газу українською ГТС, що відповідає обсягу 30 млрд кубометрів за 9 місяців. Фактично за 9 місяців цього року протранспортовано 32,7 млрд кубометрів, або на 9% більше, ніж було би за рівномірного використання контракту.

Однак ця цифра не враховує кількох важливих речей: низької бази порівняння і скорочення обсягів транзиту вже з 1 жовтня.

Мінімальний контрактний обсяг 2021 року – 40 млрд кубометрів, це суттєве скорочення порівняно з обсягом 2020 року, коли мінімальний обсяг був 65 млрд куб. м. Ніщо не заважало "Газпрому" замовити додаткові обсяги і цього року, протранспортувати більше газу до Європи і заробити додаткові прибутки на його продажі.

Так, порівняно з 9 місяцями 2020 року "Газпром" скоротив транзит Україною на 6,7 млрд куб. м, або на 17%. Порівняно з тим же періодом доковідного 2019 року транзит скоротився удвічі – на 33,6 млрд куб. м.

А з 1 жовтня цього року Росія знову суттєво скоротила транзит до Європи газопроводами, які вона не контролює. Так, транзит українською ГТС скоротився на 22%, до 86 млн куб. м на добу. Такими темпами до кінця 2021 року "Газпром" вийде рівно на 40 млрд кубометрів транзиту.

Також транзит газопроводом Ямал-Європа через Білорусь і Польщу до північної Німеччини з 1 жовтня впав більш ніж на 70% порівняно з серединою вересня, усього до 30 млн куб. м на добу.

Тобто з минулого тижня Росія вийшла на новий рівень провокування енергетичної кризи в Європі.

Далі прокоментую історію про "невигідність" додаткового транзиту українською ГТС. Ці твердження є відвертою неправдою.

По-перше, "Газпром" зараз не використовує понад 10% вже оплачених транзитних потужностей. Збільшення транзиту до контрактного обсягу наразі зменшить витрати "Газпрому" на прокачку кожного кубометру газу до ЄС.

Зокрема, оплаченими є потужності з транзиту газу через Україну в Угорщину. Невикористання цих потужностей є свідченням некомерційної поведінки "Газпрому" і має стати предметом аналізу європейського антимонопольного органу.

По-друге, якби "Газпром" забажав довести обсяг прокачки газу до ЄС до минулорічного рівня, додаткові витрати компанії на транзит склали б приблизно 250 млн доларів. Реалізувавши цей обсяг за ринковими цінами, російський монополіст міг би заробити додатково понад 3 млрд доларів.

Тобто "Газпром" відмовляється від значного додаткового заробітку, очевидно, не з комерційних причин. 

По-третє, для того щоб витратити на транзит газу Україною додатково 3 млрд доларів, як сказав російський президент, "Газпрому" необхідно прокачати нашою ГТС додатково 100 млрд кубометрів газу. І знаєте що? Україна готова забезпечити таку поставку, наших потужностей вистачає і на це.

Газпром не може експортувати такий обсяг газу на будь-який інший ринок, крім європейського. На фоні дефіциту газу і високих цін на європейському ринку, значне збільшення поставок могло б одночасно і укріпити репутацію Росії як надійного енергетичного партнера Європи, і принести значні додаткові кошти "Газпрому" та державному бюджету Росії.

Відмова від цієї можливості – ще одна ознака некомерційної поведінки з боку монополіста і використання газу як геополітичної зброї.

Наостанок зауважу, що твердження про те, що газпромівські газопроводи є начебто більш вигідними маршрутами для транспортування газпромівського газу, також є маніпуляцією.

Трубопроводи "Північний потік", "Турецький потік" та частина газопроводу Ямал-Європа, яка проходить територією Білорусі, функціонують поза правилами Третього енергетичного пакета ЄС, на відміну від української ГТС.

Відповідно, не можна стверджувати, що тарифи на транспортування газпромівськими газопроводами визначені на основі методики, яка відповідає принципу повного покриття витрат.

Крім того, інформація про такі витрати і тарифи відсутня у публічному доступі.

Фактом є також те, що доправити додатковий газ до практично ізольованого кластера європейської ГТС з центром у Баумгартені можна лише через маршрут Україна-Словаччина.

Інші газопроводи, підконтрольні Росії, вже працюють практично на максимумі дозволених потужностей і не можуть бути для цього використані.

Таким чином, не використовуючи потужності українського маршруту – навіть у тому обсязі, який вже оплачений, – Росія свідомо створює дефіцит газу у низці європейських країн, включаючи Німеччину, Францію, Італію, Австрію, Словаччину, Угорщину, Польщу і Україну. А вже цей дефіцит створює тиск на ціни і загрожує енергетичній безпеці нашого регіону.

Ми продовжуємо роботу з нашими європейськими і американськими колегами, щоб зупинити маніпуляції за допомогою фактів та знайти ефективне рішення проти російського шантажу.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів