Якою може бути нова атака РФ проти України?

Якщо ви любите розглядати карти російських військ навколо України, то можу порадити ще одну — карту газогонів та карту електричних мереж континенту.

Ця карта яскраво ілюструє дуже серйозну небезпеку для незалежності України та єдності Європейського Союзу. На ній чудово видно — Москва здійснює реальну ескалацію на енергетичному фронті.

Єдина добра новина — цього разу ми захищаємося спільно з союзниками. В державах ЄС прекрасно розуміють ситуацію і працюють над тим, щоб захиститися самим та захистити нас. 

Це не прийшло "випадково". Останні місяці ми вибудовували крихку, але дуже потрібну трансатлантичну єдність у підтримці наших інтеграційних процесів у сфері енергетики.

Вже зараз можна стверджувати: ця підтримка важлива не менше, ніж ракети та інша зброя.

Тиск Кремля вже зараз призводить до зворотного ефекту — ЄС та США не піддаються шантажу, а навпаки: формують сильну відповідь. І ми тут повноправні учасники коаліції.

Де саме нам потрібна допомога, яку саме допомогу ми отримуємо — про це можна прочитати між рядків спільної заяви Енергетичної ради США-ЄС, де відносинам з Україною виділено цілий розділ. 

Росіяни використовують світову енергетичну кризу, щоб тримати високі ціни і обмежувати постачання в ЄС. Їхнє завдання — підтримка штучного дефіциту і високих цін для того, щоб отримувати надприбутки та увімкнути "Північний потік-2" без будь-якої сертифікації чи правил.

Це дасть можливість далі диктувати ціни на континенті та шантажувати Україну припиненням транзиту. 

Натомість Європейська комісія та США чітко заявили, що шантаж не пройде. Вервиця газовозів, яка пливе до терміналів зрідженого газу — результат роботи дипломатів.

Газ везтимуть навіть з Японії — після звернення Державного департаменту японці вирішили поділитися газовими резервами, щоб підтримати союзників. Що важливо, в заяві чітко зазначено: спільним завданням є забезпечити, зокрема, поставки до України та Молдови. 

Окремим пунктом заяви стоїть різке засудження використання поставок газу в якості енергетичної зброї.

Це ще одне нагадування Росії про ціну, яку доведеться заплатити за енергетичний шантаж ЄС.

В документі є чітка політична заява, яка підтверджує статус України як ключового партнера ЄС і США та наголошує на важливості підтримувати енергетичну безпеку нашої країни.

Європейці та американці підкреслюють важливість транзитного потенціалу нашої держави для безпеки континенту.

Всі чітко усвідомлюють: українська газотранспортна система, яка працює за європейськими правилами, є суттєвим елементом безпеки континенту. 

Окремо в документі стоїть пункт про підтримку синхронізації української електричної мережі до європейської системи ENTSO-E.

Це багаторічний проєкт, до якого Україна готувалася і технічно, і фінансово. Річ у тім, що незважаючи на війну українська енергомережа є частиною єдиної мережі з Росією та Білоруссю, адже будувалися вони як єдине ціле.

Включення у велику мережу допомагає енергетикам компенсувати пікові споживання, і що більша сама мережа, то легше — і дешевше — це робити.

Україна почала процес приєднання до європейської мережі багато років тому.

2022 — ключовий рік. Наприкінці лютого заплановано від’єднати українську систему від мережі з Росією та Білоруссю. Кілька днів країна буде працювати без будь-якої допомоги, в рамках "енергетичного острова", і тестувати стан енергосистеми.

Якщо тести відбудуться вдало, а європейські регулятори ухвалять відповідні рішення, вже наступного року ми від’єднаємося від Росії з Білоруссю назавжди і зможемо обмінюватися аварійними потужностями, а потім і просто торгувати з будь-якою іншою країною ЄС.

Звісно, в Росії намагаються працювати проти такого сценарію. Політичний меседж підтримки інтеграції в ENTSO-E з боку Брюсселя та Вашингтона як ніколи вчасний. 

Не обійшлося і без "домашньої роботи" для нас.

Спільна безпека означає не тільки допомогу союзників, але й зусилля з боку українського уряду. 

В рецепті нічого нового, йдеться про продовження оголошених вже енергетичних реформ.

Згадується посилення незалежності регуляторів, згадується реальна, а не декларативна підтримка роботи незалежних наглядових рад енергетичних підприємств.

Це ті ради, які наводять лад на підприємствах державної власності і які так люблять критикувати політики, що прагнуть відновити ручний контроль над грошовими потоками.

Меседж для них простий: енергетичної безпеки не буває, коли прибутки державних енергетичних підприємств скеровують в окремі кишені, а не в державний бюджет та інвестиційні програми. 

Рецепт, зрештою, не складний, треба просто працювати чесно. Бо це потрібно не ЄС або США, а саме нам — щоб успішно захищатися від тиску Кремля.

Адже перед Україною стоїть досить простий вибір. Можна або здаватися на милість Росії, що стане зрадою національних інтересів. Або працювати з союзниками, дотримуватися спільного плану і прозорих та зрозумілих правил роботи. 

Вибір, як на мене, очевидний. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів