24 березня 2022 року в Брюсселі відбудеться екстрений саміт глав держав і урядів НАТО.

Він мусить змінити правила гри.

Фокусом цього саміту стане тотальна війна, розпочата Росією проти України місяцем раніше, а саме 24 лютого 2022 року, і вирішальні кроки НАТО у відповідь на неї.

Є кілька умов для того, щоб цей саміт був здатний розв’язати найбільшу геополітичну кризу з часів Другої світової війни та не став лише місцем для "чергової зустрічі керівництва НАТО". Для цього важливо, щоб глави держав і урядів НАТО пам’ятали про деякі важливі фактори. Вони допоможуть спланувати курс, який має включати негайне постачання такої необхідної оборонної летальної зброї, яка дозволить Україні продовжувати захищати свою територіальну цілісність та самій запровадити ввести заборонену для польотів зону над власним повітряним простором.

По-перше, НАТО має усвідомити, що масштабної війни, розпочатої Росією проти України 24 лютого 2022 року, можна було б уникнути, якби Альянс та його країни-члени взяли під контроль геополітичний порядок денний замість того, щоб дозволити його визначати авторитарному деспоту з ненаситними імперіалістичними амбіціями.

Якби країни НАТО ще у грудні 2021 року запровадили суворі санкції та надали Україні необхідну оборонну летальну зброю, щоб тиснути на Росію з метою деескалації її військового нарощування на кордонах України – замість того, щоб зробити це лише після того, як Росія розпочала повномасштабну війну, – Путін міг би відмовитися від свого плану повномасштабного вторгнення. Він ще міг це зробити, не втративши обличчя, принаймні в його очах, надавши тоді кульгаве пояснення, що нарощування було лише черговими військовими навчаннями без будь-якого наміру подальшого вторгнення в Україну.

По-друге, треба усвідомлювати, що Росія зрозуміла: вона не виграє звичайну війну проти України.

Усвідомлення цього призвело до значного зростання кількості воєнних злочинів, які щодня вчиняються внаслідок невибіркового обстрілу Росією цивільного населення та цивільної інфраструктури в Україні. Воно призвело до вбивств цивільного населення України, включаючи невинних дітей. Знищення Росією українського народу чітко відповідає визначенню "геноциду" в Конвенції про геноцид, прийнятій у 1948 році Генеральною асамблеєю ООН.

Неймовірно, але Україна продемонструвала, що, попри дикість Росії, може подолати цей жорстокий наступ і відновити контроль над своєю територіальною цілісністю. Щоб досягти успіху без подальших руйнувань, Україна має негайно ввести заборонену для польотів зону над своїм повітряним простором за ефективної підтримки НАТО та її країн-членів.

По-третє, країни-члени НАТО вже серйозно постраждали від цієї війни, оскільки Європа зараз дестабілізована через 10 мільйонів українців, які були змушені покинути свої домівки та стати внутрішньо переміщеними особами в Україні або біженцями в сусідніх країнах.

Більше того, безпека Європи була різко скомпрометована. Дійсно, 4 березня 2022 року російські військові обстріляли найбільшу в Європі атомну електростанцію, розташовану в Енергодарі Запорізької області в Україні, що, на думку української влади, могло призвести до екологічної катастрофи в десять разів гіршої, ніж вибух на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році. Крім того, російські військові взяли під контроль Чорнобильську атомну електростанцію та запровадили нелюдські умови праці для персоналу, що значно підвищило ризик людської помилки в місцях, де такі помилки не пробачаються. Як відомо, радіація не потребує шенгенської візи, щоб подорожувати з України по всьому Європейському Союзу.

Росія також робила завуальовані погрози євроатлантичній безпеці, посилаючись на можливість вдатися до ядерної зброї у разі "екзистенційної загрози" для своєї країни. Її дії також підвищують імовірність застосування біологічної та хімічної зброї, що збільшує ризик чергової пандемії, у той час коли світ все ще відновлюється від наслідків COVID-19.

По-четверте, Путін вважає США і НАТО головними ворогами Росії, здатними завдати по ній превентивного удару і використовувати Україну "плацдармом для такого удару".

Тому на кону не лише майбутнє України.

Стратегічний курс Путіна полягає в тому, щоб розвалити НАТО та відновити неорадянську імперію. На Україні цей курс явно не зупиняється, він продовжиться далі на Захід, у тому числі у країни-члени НАТО.

Путін вважає, що може досягти цих цілей, оскільки він розраховує (на основі поточних і минулих дій НАТО), що стаття 5 Північноатлантичного договору не спрацює, якщо НАТО зіткнеться із загрозою застосування ядерної зброї з боку Росії.

НАТО та його країни-члени можуть вирішити не діяти зараз, ризикнути і відкласти таку конфронтацію на майбутнє. Але тоді вони будуть змушені заплатити найвищу ціну, коли їхнє цивільне населення та інфраструктура будуть піддані невибірковим та жорстоким військовим атакам Росії.

Але є інший варіант: вони можуть допомогти Україні зупинити імперіалістичний курс Росії зараз та забезпечити мир і стабільність в Європі.

Заради нашого спільного блага глави держав і урядів НАТО повинні обрати єдиний правильний шлях.

Почати діяти зараз.

Спроба пожертвувати Україною в марній спробі примирити Путіна призведе до жахливих наслідків – таких саме, як пережило Сполучене Королівство після того, як його тодішній прем’єр-міністр Невіл Чемберлен приніс у жертву Гітлеру Судетську область.

А головним наслідком тієї помилки, нагадаю, стала Друга світова війна.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів